Олег Мартинюк: Громадянське суспільство крізь призму файного міста

Інколи, спостерігаючи за життям нашого файного міста, закрадається думка про нереальність всього, що відбувається. А вірніше – не справжність. Відчуття дитинства, коли в захованій бабусею бляшанці з-під кави виявляєш чудодійний кавовий напій «Ячмінний колос».  Запах – є, а вміст – аби не нашкодило.

Так само і з нашим місцевим «громадянським суспільством». Гучні заклики, проведені акції, «галочки» у звітах і нульовий результат. Не всюди, не завжди і не зі всіма, щоправда. Тут вже питання в тому, чи хочуть ті хто «заховав» бляшанку, щоб її «знайшли» і «належним чином» розпорядились. Посмакували ерзацом зі смаком справжності. І добре – всім!

Громадянське суспільство може існувати лише там і тоді, де мешкають активні громадяни, а не галаслива отара обивателів. У яких замість мозку – шлунок. Яким вона, та отара, ні – не думає, а роздумує. Щодо доцільності свого галасу, його тональності й гучності. Щоб не нашкодило. А тоді, можливо, й щось перепаде із панського столу.