Списки загиблих тернопільців — Героїв Небесної сотні та учасників АТО

 Розподіл уродженців Тернопільської області, які загинули під час Євромайдану та в ході АТО за місцем народження

За період від грудня 2013 по лютий 2014 року загинуло 6 учасників Євромайдану уродженців Тернопільщини.

За період від березня по серпень 2014 року в АТО загинуло 8 військовиків, уродженців Тернопільщини та 1 військовик, що проживав у Тернополі. Нижче наведено списки загиблих станом на 17 серпня 2014 року:

 

 

Список загиблих Героїв Небесної сотні

№	Світлина	Прізвище, ім’я, по батькові	Про особу	Дата й обставини смерті
1		Капінос Олександр Анатолійович	10 березня 1984, с. Дунаїв, Кременецький район, активіст ВО «Свобода»	18 лютого 2014 У 2012 році витримав 12 днів без їжі на знак протесту проти«мовного закону»[1]. — На майдан Сашко їздив періодично кілька разів. Під час сутичок на Грушевського 18 лютого в нього влучили гранатою, — каже його друг Михайло Згар. — Йому пробили артерію. Сашка госпіталізували, але в лікарні він помер
2		Голоднюк Устим Володимирович[2]	12 серпня 1994, місто Збараж	20 лютого 2014 Помер у готелі «Україна» внаслідок вогнепального поранення в голову.
3		Войтович Назар Юрійович	2 червня 1996, на момент вбивства неповнолітній, с. Травневе, Збаразький район	20 лютого 2014 За словами директора [[Тернопільський кооперативний коледж}Тернопільського кооперативного коледжу Василя Макарчука, йому зателефонувала жінка, яка сказала, що тіло Назара перебуває в Михайлівському. Назар у цьому коледжі навчався на дизайнера. Школа села Травневе тепер носитиме його ім’я.[3]
4		Мойсей Василь Михайлович	23 березня 1992, с. Зубрець Бучацького району, проживав у м. Ківерці, Волинська область. Приїхав на Майдан у Київ разом зі своїми побратимами в ніч з 18 на 19 лютого. Навчався в Університеті розвитку людини «Україна» в Луцьку на 4-му курсі.	20 лютого 2014 Помер у 17-й лікарні Києва від вогнепального поранення у грудну клітину. Вранці 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській у нього влучив снайпер. Хлопця не врятувало те, що він був у цивільному бронежилеті. Куля пошкодила важливі кровоносні судини.
5		Костенко Ігор Ігорович	31 грудня 1991, с. Зубрець Бучацького району, студент-географ, редактор української Вікіпедії.[4] За два з половиною роки написав понад 280 статей. 10 серпня 2014 засновник «Вікіпедії» Джиммі Вейлзоголосив Ігора Костенка дописувачем року. Про присудження відзнаки було оголошено на церемонії закриття «Вікіманії» — щорічної конференції, яка збирає дописувачів та активістів проекту з усього світу. Пан Вейлз зазначив, що історія Ігоря Костенка справила на нього глибоке враження.[5]	20 лютого 2014 Був убитий в районі Жовтневого палацу. За словами його друга Володимира, який переносив тіло Ігоря, його ноги були побиті «так, що їх можна було зав’язати на вузол».
6		Слободян Тарас Ігорович	10 грудня 1982, м. Тернопіль[6] Активіст Євромайдану. Закінчив Тернопільський національний економічний університет	дата смерті невідома (наразі батьки чекають остаточного висновку другої експертизи — тернопільської) Похований 05.03.2014 на Микулинецькому цвинтарі в Тернополі. Похоронна процесія починалася з Підгороднього (з нового будинку родини)[7]. Хлопець перебував на Майдані у Києві, проте, потім безслідно зник (з грудня місяця місцеперебування невідоме). Знайшли його аж у березні на Сумщині в лісі, без кисті руки.[8]

Список загиблих в АТО

Уродженці Тернопільщини

№	Світлина	Прізвище, ім’я, по батькові	Про особу	Дата й обставини смерті
1		Семчук Віктор Ярославович	3 березня 1991, с. Залав’є, Теребовлянський район. Солдат, розвідник-снайпер розвідувального відділення штабного батальйону 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів) оперативного командування «Північ» Сухопутних військ ЗСУ.	19 червня 2014 Загинув у бою, що точився під смт Ямпіль та селомЗакітне Донецької області, метою якого було висування у глибину території, знищення укріплень бойовиків та звільнення населених пунктів. 22 червня тіло близько 18:30 доправили літаком із Харкова до Тернополя; далі почесна автоколона рушила до рідного села військовослужбовця[9].
2		Гулько Олег Васильович	9 лютого 1972, м. Заліщики. Боєць батальйону територіальної оборони «Айдар» Збройних сил України. Всю зиму провів на столичному Майдані, а в травні вирушив воювати на схід. Рідним про це не сказав, щоб не хвилювалися. Мама дізналася, що Олег у гарячій точці лише тоді, коли отримала звістку про його смерть.	7 липня 2014 Загинув біля міста Щастя під Луганськом від пострілу в спину. Свідки кажуть — терористи приїхали начебто здаватися з білим прапором, а потім відкрили вогонь на ураження. 8 липня у Києві в Українському домі з Олегом прощалися друзі-майданівці. Звідти автобус із тілом загиблого вирушив на Тернопільщину[10].
3		Руснак Микола Ігорович	24 вересня 1975, с. Лощинівка (нині Бернадівка)Теребовлянського району. Оператор 2-го протитанкового відділення протитанкового взводу 2-го механізованого батальйону 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). У ранньому віці Микола втратив батьків і потрапив в інтернат. Пізніше працював на Тернопільській меблевій фабриці. Після одруження переїхав у село ВерхівціГусятинського району. Залишились дружина та двоє дітей: донька 8 місяців і син 12 років.	11 липня 2014 З 4.30 ранку терористи обстріляли реактивною установкою «Град» блокпост у районі ЗеленопілляЛуганської області зі сторони державного кордону.[11]
4		Чабан Андрій Олександрович	1988, с. Залісці, Збаразький район. Сержант 140-го окремого центру СО ГШ в/ч А0661 (Хмельницький). Закінчив Галицький інститут імені В. Чорновола в Тернополі, служив за контрактом з 2008 року. Відколи Росія захопила Крим, 80 днів був у Херсоні, потім його направили на Схід.	24 липня 2014 Під час патрулювання спецпризначенці виявили диверсійну групу терористів. Загинув у бою від кулі снайпера.[12]
5		Гарматій Володимир	4 серпня 1992, с. Чернелів-РуськийТернопільський район. Лейтенант, командир мінометного взводу 51-ї окремої механізованої бригади, військова частина А2331 (Володимир-Волинський). Закінчив ТНЕУ.	26 липня 2014 За словами комбата, 25 липня підірвався на міні, з ним було ще 7 солдатів. Через кілька днів родичам повідомили, що тіло загиблого знаходиться у дніпропетровському морзі, до того часу офіційних підтверджень загибелі Володимира не було, тому друзі та рідні Володимира до останнього вірили, що він живий.[13]
6		Квач Орест Арсенович	23 липня 1991, м. Заліщики. Боєць розвідротибатальйону територіальної оборони «Айдар»Збройних сил України. По закінченні гімназії поїхав навчатися у Київський військовий ліцей імені Івана Богуна. Пізніше — на юридичний факультет [[Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана|Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана. Був кандидатом у майстри спорту з Фрі-файту, а також найкращим із бійців спортивного клубу «Характерник» (м. Тернопіль). Активний учасник руху ультрас київського «Динамо».	27 липня 2014 Підірвався на міні, коли йшов з саперами.[14]
7		Дрьомін Андрій (позивний «Світляк»)	27 років, м. Тернопіль. Гранатометник батальйону спецпризначення «Азов». Займався ковальством. Був активним членом УНСО.	10 серпня 2014 Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область). Чотабатальйону «Азов» йшла за БМП та потрапила під снайперській обстріл з обох боків. Андрій отримав п’ять куль, дві з них витримав шолом, але інші виявилися смертельними.[15]
8		Філь Олександр Олегович	м. Бережани. Навідник аеромобільно-десантного взводу аеромобільно-десантної роти аеромобільного-десантного батальйону військової частини А0284.	16 серпня 2014 Загинув у результаті смертельного поранення під час виконання бойового завдання.[16]

Проживали на Тернопільщині

№	Світлина	Прізвище, ім’я, по батькові	Про особу	Дата й обставини смерті
1		Ракіцький Сергій Дмитрович	33 роки, с. Великі Мацевичі, Старокостянтинівський район, Хмельницька область. Військовий лікар 24-ї окремої Залізної механізованої бригади (Яворів). Проживав у Тернополі, де служив за контрактом лікарем-ординатором, начальником медичного пункту в/ч А1769 11-ї артилерійської бригади. На Сході перебував 4 місяці у складі 24-ї механізованої бригади, батькам казав, що він у Львові, щоб не хвилювались. Залишилась дружина та 4-річна донька.	24 липня 2014 Загинув від кулі снайпера, коли рятував пораненого, під час звільнення Лисичанська.[17] [18]