Ситуація з батальйоном “Збруч” нагадує добре кимось контрольовану істерику

Нашуміле перекриття дамби, фактично єдиної магістралі, що з`єднує масив “Дружба” із містом, родичами бійців батальйону “Збруч” з вимогою негайної демобілізації військовослужбовців, викликало неабиякий резонанс у місті.
Позиції тернополян розділились від різко негативної до одобряюче-розуміючої. Звичайно, дискутувати тут є про що.
Сам батальйон “Збруч” за рік свого існування уже встиг потрапити у досить сумнівну історію з кримінальним відгомоном, корупцією, службовим недбальством і дідівщиною. Прикро, але – факт.
Комбат “Збруча” теоретично мав би бути відсторонений від командування до вияснення всіх обставин злочину, котрий йому інкримінують. Проте, він і досі залишається на посаді, постраждалі від нього бійці досі не можуть добитись адекватної оцінки ситуації від командування. Та що там – отримати належну медичну допомогу.
На цьому фоні реакція родичів військовослужбовців на невизначеність МО з демобілізацією бійців батальйону цілком зрозуміла. Але. Лише в цьому аспекті. Бо все решта, даруйте, нагадує істерику. Причому, добре кимось контрольовану істерику.
На місці вчорашнього пікету, а фактично, перекриття дороги, були помічені цікаві досить особистості із місцевого кримінального “бомонду”, опонентів чинної влади і штатних акторів масовки на різних мітингах, котрі намагалися зображати гарну міну при поганій грі. Зокрема, серед “солдатських матерів” і “сестер милосердя” жваво терлися жіночки з оточення знаного тернопільського сепаратиста.
То чого ж добивалися сьогоднішньою акцією?  Показати розмаїтість галичан на фоні війни, коли одні воюють добровольцями на передовій, у Пісках, під Дебальцевим, Маріуполем, Широкіним, а не на відносно спокійній Херсонщині, і не нарікають, не вимагають вийти рідних на вулицю, щоб пошвидше додому потрапити. Ці люди щодня дивляться в очі смерті, в них гинуть в боях (а не від недопалка в наметі) побратими. Але, вони там і готові стояти до останнього.
То що ж таке із батальйоном “Збруч”, що вояки не можуть дочекатися звільнення в запас, згідно “Закону про демобілізацію”, котрий гарантує, що всі вони будуть звільнені в запас з 18 березня по 1 травня?
Про це ще минулої суботи повідомив нардеп Т.Пастух на зустрічі з родичами. І, здавалося б, питання було зняте. Проте, комусь було дуже вигідно вивести сьогодні людей на дамбу.
Організатори обіцяють продовжити свою акцію ще й завтра. Пікетом ОДА. Для чого? Щоб показати перед камерами пригнічених галичан, чиї родичі-вояки ще й пороху толком не нюхали, а вже ниють і хочуть додому картопельку садити? Так от: дорогі краяни, з таким вашим розумом, честю і гідністю, – картопельку садитиме москалик. На наших могилах.

-1 thoughts on “Ситуація з батальйоном “Збруч” нагадує добре кимось контрольовану істерику

  • 09:56 | 18.03.2015 о 09:56
    Permalink

    Цей факт дуже ,дуже непокоїть мене , тому як не всі розуміють ,що коїться , та ще сумнівні журналісти підбурюють суспільство .Статі де яких видань просто захищають інтереси окремих осіб і той бруд якій вони лють на командування не все правда . Чомусь батальйон “Тернопіль ” проводить ротацію своїх підлеглих що місяця ,і зустрічаючи кричать” герої “, а батальйон” Збруч” вже майже рік хай не на вогневій але теж не сидять склавши руки , треба бачити скільки їх руками було зроблено укріплюючих споруд , також стоять на блок постах , несуть службу , а їх, та командування постійно поливають брудом . Кому в цьому вигода не знаю . Я думаю всім хочеться вже додому , до своїх рідних , але одні розуміїть : Хто як ні я! а другі шукають мила ….

  • 10:39 | 18.03.2015 о 10:39
    Permalink

    статті газети номер один івана білого обливають брудом порядних військовослужбовців батальйону збруч, які несуть службу і захищають нас усіх. А такі “супергерої” як микитчак п”ють створюють проблеми в батальйоні і при допомозі офіцерів батальйону які “відкосили” не поїхали на схід разом з усіма, знаходять підлих журналістів (де їхня совість) які з алкашів роблять потерпілих.Алкаші виносять бруд із хати і створюють думку про порядних солдатів батальйону. Дуже розумію родичів військовослужбовців, але чому вибрали дамбу, чому не міністерство оборони

  • 11:40 | 18.03.2015 о 11:40
    Permalink

    Уточнення для Аноніма. Вони не в “на відносно спокійній Херсонщині” як ви кажете. Вони зараз під Маріуполем. Перед тим, як писати коментарі, поновіть інформацію.

  • 11:44 | 18.03.2015 о 11:44
    Permalink

    Прошу вибачення. Не до Аноніма коментар, а до автора.

  • 13:07 | 18.03.2015 о 13:07
    Permalink

    автор “дорогий” ти не сиди лома, не дави мікроби на клавіатурі, приїдь і побудь з нами, побачимо що ти потім скажеш, а за слова про окурок в наметі я би тобі руки поломав, і мені всерімно чи ти жінка чи кончений мужик!!!! Хочеш щось росказати, приїдь до нас, побач, зроби висновки а тоді пез..и!!! Слава Україні!!! пишу повне імя, я запетання на щот коментаря звертайтесь!

    • 13:30 | 18.03.2015 о 13:30
      Permalink

      Дмитро, не соромно за спиною жінок ховатись? Видно через таких п*здоболів і трагедія сталась. І чи слабо, муШЧінЄ Дмитру, поміняти бійців у Пісках чи під крилом неньки-жінки легше погрожувати?

Коментарі вимкнені.