До Тернополя — по щастя

Ми до корзо дійшли уже тоді, коли сонце ховалося за Галягуру. Тернопіль особливо добрий тоді ввечері. Враження туристів різні, але на 95% незмінно позитивні. Місто найліпше, коли зелене, але навіть взимку люди знаходять у ньому те, що змушує приїхати ще раз. Найліпше, коли бракує, коли є пару годин чи день і не встигаєш всього побачити та попробувати. Нам важко оцінити його із сторони, ми не встигаємо піти до парку, не ходимо на околиці, а на свята втікаємо на околиці від шуму. Натомість східна/центральна Україна лишає всі справи і їде до нас по спокій. Якби була ліпша дорога, то кияни постійно б їздили сюди на обід і погуляти. Це не жарт! Я був свідком таких ситуацій і не раз…

Люди хочуть жити у Тернополі, бо тут спокійно, тут ніхто нікуди не поспішає. Вони не враховують той факт, що ця тиша не від доброго життя, але це уже інша історія.

Згадаєш мої слова, коли стихне стрілянина – буде великий підйом і ти його невпізнаєш.