Без чого уже не зможе депутат міськради Тернополя Галина Гевко?
Депутат Тернопільської міської ради Галина Гевко у сфері житлово-комунального господарства працює з 1993 року. Тринадцять років очолює ПП «Благоустрій», що обслуговує житловий фонд та прибудинкові території. Про те, як пані Галина потрапила в політику, чи важко працювати у чоловічих колективах та багато іншого далі у ексклюзивному і (направду) емоційному інтерв’ю:
– Як стали членом ВО «Свобода»?
Коли були вибори в 2010 році, я балотувалась, як мажоритарник, по своєму виборчому округу, по тих будинках, які, власне, обслуговує ПП «Благоустрій».. Але у мене був дуже сильний конкурент – Михайло Головко, який зараз є народним депутатом України. Тоді він зайняв перше місце, але ми з ним після цього залишились навіть друзями. Пригадую, по закінченню виборів Михайло підходив до мене і просив вибачення, що не поступився жінці (сміється ред..). Після того він не раз приходив консультуватись до мене на рахунок ЖКГ, я ж все, що він просив, розповідала та пояснювала. Так ми з ним в хороших стосунках і донині. А коли наступили вибори в 2015 році, ми ще й стали однопартійцями, позаяк мене запросили балотуватись від ВО «Свобода», і я погодилась. Ця політична сила імпонувала мені давно і дуже приємно, що мене відмітили як достойну представляти «Свободу» на виборах.
– В 2015 році Ви балотувались уже по іншому окрузі. Важко було будувати відносини з людьми фактично з нуля?
Так, дійсно, я балотувалась по округу №28, де немає жодного будинку, який обслуговує ПП «Благоустрій». Тобто більшість людей, хоч і жили поруч, але були для мене незнайомими. Тому жодного козиря в рукаві я не мала. Коли люди тебе знають, то це набагато простіше. Хоча, одному Богу відомо, як краще. Хоча, я мала досвід проведення зборів на житлових будинках, розмови з людьми, нарікання – це мені знайомо вже протягом 14 років. Щоб дослухатись до кожного мешканця, треба вміти його почути. Я навчилась чути, тому, мабуть, і отримала від виборців такий вотум довіри. Розкажу вам навіть цікаву історію. Перед виборами організовувала збори по вул. Бойчуків 17. І, уявіть собі, моїми слухачами були діти. Вони прийшли, ми з ними говорили, з’ясували, що вони хочуть майданчик, гойдалки і таке інше. А уже на наступні збори ці діти привели батьків, аби ті підтримали їх прохання до мене, як до кандидата в депутати. Тому можна навіть сказати, що моїми першими виборцями були діти.
– У фракції ВО «Свобода» в міськраді освоїлись, не відчуваєте себе новачком?
Ні, абсолютно! От Ігор Турський балотувався поруч мого округу, тим паче у нас і батьки жили в сусідніх селах. Тому знались задовго до виборів. З Іваном Сороколітом працювали по впорядкуванню дротових мереж операторів телекомунікацій (провайдерів). Марія Бабюк – мій депутат по тих будинках, які обслуговує ПП «Благоустрій».. Також спілкування підтримували з нею давно. Тому фактично ті люди, які давно у ВО «Свобода», проявляли себе в тій чи іншій сфері для мене знайомі ще до політики.
– А як щодо чоловічого депутатського колективу. Як не крути, жінок-депутатів мало. Не важко?
Ви знаєте, я по гороскопу – Левиця, а левиця віддає перевагу чоловічому товариству, мені з ними простіше спілкуватись. І навіть, чомусь, вважаю, що жінки більше здатні на зраду. Чоловіки ж надійніші. Тим паче, якщо вони розумні, знають свою справу, то мені з ними дуже просто. Направду! Я абсолютно не боюсь чоловічих колективів. Навіть коли навчалась у ВНЗ, то в моїй групі серед 28 студентів, було тільки дві дівчини. І зараз на роботі у мене фактично чоловіче товариство. Приміром, працівники ремонтної бригади – усі мужчини.
– Я не прихильник ділити професії на чоловічі та жіночі, однак запитати кортить. Вам комфортно в сфері ЖКГ: це ж треба десь дах залатати, десь трубу «спаяти». Не дуже й то жіноча справа, мабуть. Чи не так?
Усі прекрасно сприймають мене в сфері ЖКГ. Навіть вам більше скажу – люди намагаються звертись до мене особисто з тою чи іншою проблемою, бо знають, що я конкретно говорю як це вирішити, інструктую, і намагаюсь не відкладати справу в довгу шухляду.
– То у Вас вдома немає проблеми на тему: «а хто вкрутить лампочку»?
Ні, я багато хатніх справ можу зробити сама, якщо чоловіка немає вдома. Хоча і мій чоловік має золоті руки. Можливо, саме від нього в мені сформувалась така любов до сфери ЖКГ, адже він в ній працює понад 33 роки.
– Розкажіть, з якими проблемами зараз найчастіше звертаються до Вас виборці?
Звернень від людей є дуже багато. В когось тече покрівля – просять допомогти. Хтось звертаються за матеріальною допомогою на лікування. Нещодавно мама бійця АТО приходила, просила допомогти. Тобто у мене робота ведеться щодня, важко сказати, що найчастіше. Я намагаюсь жити за принципом: є проблема – вирішуємо!
– Багато часу приділяєте підготовці до сесії?
Ой, на це треба дуже багато часу. Особливо все, що стосується так званих земельних питань. Потрібно глибше вникати в проекти рішень, часом, поїхати і подивитись на власні очі на той чи інший об’єкт. З’ясувати, чи не зашкодить моє рішення місту. Бо ж потім запитають: «А де ти була, коли голосували за це питання? Ми ж тобі довірились, а біля нашого будинку раптом «виріс» павільйон». А сесія – це уже як іспит. Ти його добре складеш, якщо старанно готувався.
– Коли і де у Вас проходить прийом громадян?
У понеділок, з 17:00 по 19:00 годину, по вул.. 15 квітня, 6, (в приміщенні ПП «Благоустрій»).
– І на сам кінець: як Ви встигаєте бути одночасно директором, депутатом, мамою та ще й бабусею?
Та от так і встигаю! Прийшла додому, повечеряла з чоловіком та йду до онуків (у мене їх троє) Погойдаю на руках найменшого – і всі денні стреси знято! Зранку – підйом. Робота, зустрічі з мешканцями, комісії…І бігаю! Тепер у мене такий стиль життя. Я ніколи не нарікала на той ритм, який маю. Та й по-іншому, вже, мабуть, не змогла б!
Коментарі вимкнені.