Галицьке фіаско Януковича

Російська сторона вимагає від української влади покарати націоналістів (відповідну заяву терміново зробила Держдума РФ). Сама влада, схоже, до цього готова: деякі її представники навіть пропонують на законодавчому рівні заборонити діяльність ВО «Свобода». Останні, своєю чергою, говорять про сплановану владою провокацію. Помірковані патріоти тим часом синхронно твердять про програш українства, яке на цю провокацію піддалось, а їхні радикальні колеги вказують, що червоний прапор на Пагорбі Слави таки розгорнувся, тобто патріоти програли. Але цю скандальну і, безумовно, вкрай неприємну ситуацію можна бачити й під іншим кутом.

Твердження про те, що громадянські конфлікти на етнічному та ідеологічному ґрунті вигідні Банковій, уже давно відомі. Це відволікає народ від дедалі глибших соціально-економічних проблем, убезпечує владу від єднання проти неї населення східних і західних регіонів, зрештою, дає очільникам держави можливість виявити «об’єднавчу» позицію в черговому телеінтерв’ю. Зрозумілі й інтереси офіційної Москви, яка насправді не бореться з «бандєровщіной», а послідовно розхитує ситуацію в Україні незалежно від конкретних імен наших можновладців. Але треба визнати, що мас-медійний поголос довкола таких подій зазвичай перевищує їхній реальний масштаб. Принаймні поки що.

В Україні, на відміну від тієї самої Росії, немає нацистських організацій, члени яких розстрілюють на вулицях адвокатів та журналістів і зі зброєю в руках відбиваються від спецназу, який приходить їх затримати. На майдані Незалежності годі й уявити щось подібне до грудневого фашистського шабашу на московській Манежній площі. І, нарешті, в Україні, на відміну від Росії, не реєструється щороку до сотні вбивств на ґрунті расової ненависті. Усе це означає, що інформаційні «постріли» вітчизняних і зарубіжних провокаторів, за великим рахунком, влучають у «молоко».

Проблема полягає в іншому: зважаючи на дії центральної влади, а особливо на її бездіяльність, вона досі не розуміє, як вибратися з глухого кута, в який синьо-білі загнали себе за час перебування в опозиції. Віктор Янукович, що так і не підписав до 9 травня скандального закону про обов’язкове вивішування червоних прапорів, напевне, усвідомлює, що підтримка антиукраїнських тенденцій ставить хрест на його другому президентському терміні, а відмова від них загрожує погіршенням відносин із «ядерним електоратом» і, що важливіше, Кремлем… Утім, з огляду на львівські події усвідомлення проблеми не означає, що влада знає, як її позбутися.

Олександр Михельсон, Тиждень