Віра Лахута: «Тернопіль — це тепло на вершечку серця»

У дитинстві хотіла стати лікарем.

Прозу почала писати в підлітковому віці, коли перше кохання пульсувало так сильно, що просто не мало права не знайти вихід через слово.

Коли не пишеться, шукаю натхнення в природі. Там обов’язково його знаходжу. Вчора побачила кілька краплин роси на павутинні, загубленому в пожухлій траві. Аж серце стиснуло! Захотілось написати щось про цю неймовірно красиву картину — срібні краплини на тлі мережива павутини.

У житті бодай раз обов’язково потрібно залишитись на самоті з собою, своєю совістю, з Богом, подалі від цивілізації, інтернету. Це неймовірний час – час повного перезапуску власної “операційної системи”, усім корисне!

Найбільше в інших мене дратує вміння красиво брехати. Обман, лицемірство, підлість – риси, які ненавиджу в людях.

Найсмачніше, що коли-небудь їла, – страви з мого далекого дитинства: карпатська кулеша, банош, гуслянка і бринза.

Останнє, що дуже мене розсмішило, – несамовитий цуцик, позитивчик-антидепресант.

Вдячна Богу за кожну людину, яка зустрілась на моїй життєвій дорозі, бо кожна навчила чогось.

Щастя – коли ти вдячний за все, що маєш.

Тернопіль – це тепло на вершечку серця. Особливо, коли знаходишся в 1000 км звідти, як от я зараз.

Типовий тернополянин – той, хто любить став, шашлик на його березі, тещу і життя!))

Прийдешня осінь буде неповторною, як і кожна мить.

 

Довідково

Віра Лахута народилася на Буковині. Рідні сестри – Надія і Любов. Коли Вірі виповнилося 4 роки, батьки переїхали в село Черкавщина Чортківського району. Вищу освіту здобула в Тернопільському національному педагогічному університеті ім. В. Гнатюка, за фахом — вчитель української мови та літератури, зарубіжної літератури. Працювала методистом філології та мистецтвознавства в Тернопільському обласному відділенні Малої академії наук України. Зараз із сім’єю проживає в Тернополі, щаслива мама трьох діток — Даниїла, Тимофія і Катерини.

Підготувала Ірина Юрко.

Фото з приватної галереї Віри Лахути.