Юрій Федаш: “Зараз працюю над розробкою протимінної концепції ВМС України”

Весною 2014-го 19 діб тримав оборону в заблокованому російськими окупантами озері Донузлав екіпаж тральщика «Черкаси», який очолював уродженець Великих Бірок, капітан ІІ рангу Військово-морських сил Збройних сил України Юрій Федаш. З усіх українських бойових кораблів, які перебували на території Криму, “Черкаси” були найвитривалішими. Російські загарбники не раз намагалися захопити судно, але він маневрував і уникав можливого штурму протягом трьох діб. Лише через несправне кермо тральщика нападникам таки вдалося висадитися на борт. На щастя, ніхто з українських моряків не постраждав. Капітану героїчного морського тральщика Юрію Федашу міська рада Черкас присвоїла звання Почесного громадянина міста, таке ж рішення прийняла Великобірківська селищна рада. Днями Юрій Федаш перебував на малій Батьківщині — в селищі Великі Бірки, кореспондент “Погляду” скористалася нагодою поспілкуватися з героєм.

— Юрію Петровичу, розкажіть, будь ласка, чи зміцнів український флот за останні два роки?

— Зміцнів, але не на стільки, щоб виконувати притаманні йому завдання. Оскільки основна частина кораблів залишилась в окупованому Криму, а поповнення немає, окрім двох малих броньованих катерів, що цього року увійшли до бойового складу Військово-морських сил Збройних сил. Триває процес кораблебудування і до кінця 2017-го очікуємо на суттєве нарощення ВМС ЗС України новітніми кораблями та катерами. Загалом позитивна тенденція розвитку ВМС є, адже за останні роки вдалося збільшити сухопутний компонент цього роду військ, а це – берегові артилерійські підрозділи і морська піхота, які сьогодні активно беруть участь в АТО та достатньо боєздатні.

— Чи належно фінансуються військові кораблі?

— Фінансування є, достатнє, але тут потрібна глибока модернізація існуючих кораблів та суден, забезпечення чи побудова нових.

— Які ще очевидні проблеми нині актуальні? 

— Проблем багато, оскільки багато чого втрачено в Криму і тому на де-яких напрямках доводиться починати все спочатку, з нуля. Однак за останні два роки багато зроблено. З іншого боку, з’явилась можливість щось покращити, ще більше віддалитись від пострадянських стандартів. Що стосується соціально-побутових питань, то проблемою “номер один” є неналежне забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом.

— Який у Вас зараз екіпаж?

— З 2014 року проходжу службу на посаді начальника штабу бригади

надводних кораблів в м. Очаків Миколаївської області, тому екіпажів маю багато. В основному працюю з офіцерами штабу бригади та командирами кораблів, катерів. Основна частина екіпажу морського тральщика “Черкаси” зараз проходить службу в Очакові, відповідно, в мене була нагода допомагати хлопцям, спілкуємося.

— Над чим конкретним працюєте зараз?

— Триває процес передачі справ у зв’язку з призначенням на іншу посаду у головному штабі ВМС в Одесі. Нещодавно брав участь у міжнародних навчаннях “Сі-бриз-2016”, “IMCMEX”. Зараз працюю над розробленням протимінної концепції ВМС України.

— Чи бувають атаки з боку противника з моря?

— Атак із застосуванням зброї на кораблі ВМС України та кораблі державної прикордонної служби України в Чорному морі не було, але ситуація залишається напруженою, оскільки газодобуваючі бурові платформи, які раніше належали Україні, зараз контролюються Російською Федерацією та охороняються російськими кораблями. Також кораблі РФ постійно здійснюють розвідувальну роботу біля територіальних вод України.

Напади на кораблі Державної прикордонної служби були в 2014-му, 2015-му роках в Азовському морі. Зараз в м. Бердянськ триває робота зі створення військово-морської бази.

— Перебуваючи в ці дні на Тернопільщині, зокрема у рідному селищі Великі Бірки, відкрили для себе щось нове? Можливо, помітили зміни у свідомості українців?

— Нічого нового —  тут завжди жили патріоти. Люди вболівають за долю держави, чого недостатньо на сході і півдні країни. Але під час перших хвиль мобілізації багато молоді ховалось за кордоном, чого не скажеш про східні та південні області, де явка була куди більшою.

— Дякую за розмову, Юрію Петровичу!

Розмовляла Ірина Юрко.

Фото автора.