Принадливий Тернопіль. Маленькі вулички з цікавими історіями

Для мене є цілий пласт вуличок, котрі дорогі через свої назви: Глиняна, Зелена, Шопена, Квітова, Вертепна, Городна — вже самі ці назви – грунт для фантазувань.

Чи справді Зелена така вже й зелена, а Квіткова потопає в цвітінні, чи справно обробляють городи на городній, що залишилося від глини на Глиняній, чи вертеп на Вертепній без вихідних, і як звучали б мелодії Шопена на вулиці його імені.

Крім поетичності ці вулички цікаві мені тим, що мають особливий дух, притаманний трохи периферійним, але не геть маргінальним територіям, а ще таким, що починаючись зненацька, так само зненацька обриваються.

Майже скрізь невеличкі будинки, а території біля них замаяні зеленню та різнокольоровими квітами. Іноді виноград тут почувається повноправним господарем та заплітає вікна. Тут справдешнє свято біосу та привітання життя.

На таких вуличках ще багато від Тернополя, котрий був до масового виробництва і масового страху з його незмінним атрибутом – високими парканами, «обережно злий пес» і «ведеться відеоспостереження». Тут ще вільно гуляти й розглядатися. А тому дихається легко та приємно. Особливо, коли надвечір пахнуть матіоли.

І ця відкритість й різноманітність багата на свої історії. Тому проходжаючи, не варто поспішати. Слід прислухатися і ці історії будуть вам розказані.

Анна Золотнюк.