“Всі наші стосунки з людьми стали порційними, як вершки до кави”, — Володимир Гевко
Сучасний світ перетворюється на парад егоїстів зі своїми самотностями, котрі вони пробують перетворити на перевагу.
Увага і турбота практично зникла із стосунків дорослий-дорослий, але ще існує у стосунках дорослий-дитина, і то вже з’явились служби, котрі слідкують за дотриманням стандартів, що дуже красномовно натякає.
І на передній план виходить одне величезне питання – оці всі традиційні сімейні цінності, що тривали століттями – вони просто наслідок залежності однієї людини від іншої? Коли та, що не могла дати собі раду сама – мусіла відробляти це соціальними коржиками? Вся сімейно-стосункова кооперація трималась просто на узурпації і контролі ресурсів однією людиною чи сім’єю?
Бо коли сучасний світ дав можливість кожній окремій людині жити самодостатньо – уваги і турботи різко поменшало, а з любові залишились тільки сердечка під постами.
Парадоксально, що при рості населення фізична відстань між людьми скорочується, але емоційна та соціальна, навпаки – зростає. Колись якось легко було любити людину за кілометри від себе і відчувати прив’язаність, а зараз ми стоїмо практично впритул один до одного, але не відчуваємо нічого, окрім бажання залогінитись у фейсбук.
Ми знову вертаємось у кроманьйонське минуле, коли набагато більше захищаємо свої ресурси, безпеку і турбуємось більше про власну репутацію, перспективи, аніж про тих, хто ще якимось дивом поруч біля нас.
Ще трохи і наша сім’я складатиметься з однієї людини – нас.
Всі наші стосунки з людьми стали порційними, як вершки до кави, і їх об’єм стає все меншим і меншим, щоб не псувати основний напій нашого життя.
Просто для смаку.
Коментарі вимкнені.