Нове досягнення Чортківської польської школи

 Плідна співпраця Польсько-Українських товариств з широким загалом громадськості була б неможливою без проведення різноманітних мистецьких заходів, які популяризують культуру наших народів. Одним із таких заходів є конкурс читців польської поезії «Креси» імені Адама Міцкевича, натхненником і організатором якого є Федерація Організацій Польських. В Україні традиційно він проводиться у три етапи: шкільний, всеукраїнський і фінальний – у польському місті Бялисток. Учасники змагаються у трьох вікових категоріях: І – діти до 12 років; ІІ – учасники від 12 до 16 років; ІІІ – молодь та дорослі від 16 років.

У цьогорічному Всеукраїнському конкурсі, котрий вже 27-й раз відбувся у Львові, перемогу здобув учень Чортківської польської суботньої школи – випускник Назарій Бабин. Це вже не перший його успіх: два роки тому, після отримання 1-го місця, тоді ще у середній віковій групі, він брав участь у фінальному турі в Бялистоку, де теж отримав відзнаку.

Загалом, Чортківська суботня школа при Польсько-Українському товаристві ім. А. Міцкевича, яку незмінно очолює Марія Пустельник, заслужено може пишатися участю й перемогами у подібних конкурсах. Ще у далекому 1995 році участь у фіналі взяла перша наша конкурсантка Тетяна Ярош. Далі слідує ціла низка перемог чортківців: 2005 і 2007 роки – Мар’яна Помазибіда, через два роки – Софія Зимак, у 2011 році – Ілона Поселюжна, а ще за рік – учень молодшої групи Василь Брода.

Повертаючись до цьогорічного Всеукраїнського конкурсу, котрий відбувся 17 листопада, слід зазначити, що серед понад 70 учасників, яких готували 38 наставників, змагання чортківців були плідними: Ірина Юхим отримала друге місце у своїй віковій категорії, а Назарій Бабин – перше у найстаршій віковій групі і нову можливість представляти Україну в Бялистоку на Міжнародному етапі.

Перемоги і досягнення учнів неможливі без натхненної щоденної праці їх наставників Марії Пустельник і Анни Волкової. Саме вона спонукала до дії і підтримувала цьогорічних переможців. Анна Антонівна Волкова – вчитель з багаторічним досвідом, терпінням і  вимогливістю. Завдяки її вмінню відчувати тонкощі душ своїх учнів, знаходити до них індивідуальний підхід стають можливими такі здобутки. Адже, щоб бути добрим декламатором, вчитель має передусім віднайти в учневі здібності до цього мистецтва. Як не кожний може бути добрим музикою, малярем чи поетом, так само й не всякий може бути добрим декламатором. Цей хист має свої особливості, сукупність яких притаманна тільки йому. Часом говорять люди «Цей хлопець має добрий голос, він може декламувати на концерті». Однак виявляється згодом, що сам голос нічого ще не вирішує. Не допоможе також самий лише слух або пам’ять. Основою цього хисту є здібність розуміти, відчувати й відтворювати красу поезії. В парі з нею мусить іти гарна, дзвінка краса голосу декламатора, відповідна постава, приємний вираз обличчя, врешті, немаловажною є пам’ять декламатора. Вона мусить бути швидка й тривала. Сукупність цих рис творить той особливий хист, який називаємо декламаторським.

Декламатор, обдарований усіма цими особливостями, відчуває найніжніші прояви життя поетової душі та відтворює всю таємну її глибину, немов художник, зображає слухачам картини своєю різноманітною фарбою голосу, немов співак, відчуває і передає ритм поезії та її мелодії.

Проте, незважаючи на всю вартісність перемог, чи не найважливішим у таких конкурсах є сама участь: нові зустрічі, нові знайомства і, найголовніше – зміцнення дружби між двома сусідніми і такими близькими за своєю культурою народами.

Богдан Присяжний, член НСЖУ.