Ярослав Голубович з Тернопільщини слідкував за кожним рухом українських націоналістів. Протокол допиту. Частина дванадцята

Протокол допиту Ярослава Йосифовича Голубовича  Р 31. Справа ч.: 100/46 

Голубович Ярослав Симпатик ОУН “Місько” А/в МГБ “Ніжний”, “Борис”, “Жайворон” Р-н Залізці Дня 27.XII.1946 р. 

ПРОТОКОЛ ДОПИТУ 

«Цього самого вечора ми всі відійшли до села Чистопад до заступника голови сільради, де стрінули “Орлика” і “Мирона” і там заквартирували. Слідуючого дня вечором ми відійшли до села Підберізець до “Смерекової” нареченої (мешкає коло голови сільради). Ми її розпитували про “Смереку”. Вона відповіла, що цієї весни його ще не бачила. Звідсіля ми пішли на х. Качалаби і там сказали хлопцеві (малого росту, бльондин, около 19 років), щоб він провів розвідку за “Смерекою”, а самі пішли до Гаїв за Рудою і там заквартирували (друга хата від сторони Серетець). Там ми квартирували два дні. Вечором відійшли до села Підберізець до цього хлопця і розпитували його про “Смереку”. Він відповів, що шукав за ним цілий день, але ніде не міг віднайти. Звідтіля ми повернули, але без “Орлика” і “Мирона”, до “Вітра” і сказали йому, що за “Смерекою” шукали всюди, але його не могли ніде відшукати. Тоді “Вітер” сказав, що завтра підете знову шукати за ним. “Курдиба” відповів йому на це, якщо ви вмієте шукати, то йдіть самі, а ми не підемо. “Вітер” на це нічого не відповів. Тут я перебув з ним ще кілька днів. Харчі до “Вітра” приносила якась дівчина з с. Тростянця. 

26.V. прийшов до нас “Роман” i викладав нам про Постанови  НВЗ ОУН. Вечором ми відсвяткували Свято Героїв. При тій нагоді “Роман” виголосив промову на тему “Свято Героїв”, а відтак ми вшанували пам’ять Героїв двохвилинною мовчанкою. Вечором “Вітер” вислав мене і “Курдибу” з “Романом” до села Лопушан. Ще перед відходом приступив до мене “Вітер” і сказав: “Ви йдете до села  Лопушан, маєте під свою руку “Замка” (родом з села Лопушан на ім’я Іван, високий, чорний, около 33 роки, жонатий) і “Леська” (родом з села Лопушан, Капець Григорій, чорний, малий, около 23 роки). З ними маєте викопати до 10 червня в полі криївку“. Я відповів, що все буде зроблене. Після цього ми відійшли під село Монилівку і заквартирували в житі. Вечором “Роман” пішов до Монилівки, а я і “Курдиба” пішли до села Лопушан. В селі заходили до Мясковського, якого “Курдиба” питав чи був “Замок” і “Лесько”. Він відповів, що вже майже цілий тиждень їх не було. В цього господаря ми повечеряли та сказали, якщо б прийшов “Лесько” і “Замок”, то щоби заждали нас. Від нього ми пішли знову в поле квартирувати. Слідуючого дня ми “Леська” не знайшли і знова відійшли квартирувати в поле. Вечором 31.V. ми зайшли до Мясковського, куди по кількох хвилинах прийшов “Замок” і “Лесько”. З ними ми пішли квартирувати в криївку коло дороги, яка провадила до села Монилівки. В криївці “Курдиба” мене познакомив з “Леськом” і “Замком” та заявив, що я являюся їх зверхником і вони мають мене у всьому слухати. 

Около 2.VI.1946 р. я з “Курдибою” ходив організувати одяг. “Курдибові” ми зорганізували штани і рубашку, а я для себе зорга нізував одну пару білля. Того дня ми квартирували в полі. Вечором “Курдиба” відійшов до “Вітра”, а я з “Леськом” і “Замком” пішли у село. Тоді “Замок” і “Лесько” познакомили мене з Буднік Анною і Пісною Ярославою. Ці дівчата були нашими звязковими до “Вітра”. Від тоді я часто заходив до Буднік Анни. До трьох тижнів я допустився з нею полових зносин. 

4.VI.1946 р. ми почали копати в полі криївку (на полях Верняки). Цю криївку ми викопали за два дні. Около 14.VI. ми почали копати криївку на городі в Борейка на віддалі 70 м. від хати на північ. Одначе цієї криївки ми не скінчили тому, що одної ночі, коли я стояв на стійці, то завважив, що городами переходили большевики. Ми порадилися і залишили її, бо вони могли побачити нас або криївку. Протягом тих днів я з “Замком” майже щотретій день заходив до Буднік Анни. Від неї я довідався, що вона була бухгалтеркою в кущі “Вітра”.

 16.VI. ми квартирували в Петришиного Василя. Вечором того дня я ходив з “Замком” організувати білля. Цього вечора ми заквар тирували в Мисака Василя. “Лесько” з нами квартирував. 17.VI. вечором прибув до нас провідник “Вітер” з “Курдибою” і “Горошком”. Тоді “Вітер” розпитував мене скільки я вже маю криївок. Я відповів, що маємо дві криївки, але одна ще не викінчена. Після цього “Вітер” сказав, щоб мати якнайбільше криївок, в полі, в лісі і в селі. Він казав, що в полі є найкраще мати криївки, бо коли б в зимі була бльокада, то в криївці на полі можна найскорше скритися. Кожна криївка має бути дильована, – казав “Вітер”, – вибілена, має бути стіл і ліжка. В кожній криївці повинно бути 50 кг. ковбаси, 25 кг. товщу і сухарі.” Після цього “Вітер” відійшов разом з “Горошком” і “Курдибою”. Ми дальше осталися квартирувати в Мисака Василя. Тут я квартирував з “Замком” чотири дні. Нікуди не ходили, тільки вивчали “Декалог”.

 Дня 22.6.1946 р. вечором до нас прийшов “Роман”, “Білий” і “Буйний” (родом з села Ярославичі, малий, чорний, около 24 роки), і ми разом з ними пішли на квартиру до Довганя Івана. Ранком до нас на стрих прийшов Довгань Іван і сказав, що в селі є около 16 большевиків і з них п’ять роблять ревізію в Микиціни Василя (третє господарство) та сказав нам втікати, бо він боїться. Тоді ми зіскочили зі стриху і глубокою дорогою відійшли в поле, де пересиділи до вечора. Вечором “Білий” і “Буйний” відійшли в сторону села Гукаловець, а я з “Романом” пішов на поля села Тростянця, де мала відбутися стріча з “Вітром”. Одначе туди ніхто не прийшов і ми пішли на хутір Гаї коло села Чистопади і там заквартирували в господині, яка мешкає коло сліпого Романа (малий, чорнявий, около 35 років, сліпий на ліве око). 

24.6. вечором до Романа (сліпого) прийшов “Вітер”, “Горошок” і “Курдиба”. Коли я стрінувся з ним, то “Вітер” сказав, що я разом з “Курдибою” можу відходити до Лопушан. Ми зараз відійшли і заквартирували в Мясковського Василя. Вечором ми стрінулися з “Замком” і “Леськом” і пішли до Іванишиного Дмитра та почали пити в нього самогонку. Коли ми вже допивали літру, до хати вбігла 14літня дівчина і сказала, що на дорозі є большевики. Тоді я і “Курдиба” вискочили до сіней та стали за дверима, а “Замок” і “Лесько” втікли до стайні. По якійсь хвилині большевики пішли дальше. 

25.6. “Курдиба” і “Замок” ходили на стрічу до “Білого”. Зі стрічі з ними прийшов ще “Білий” і “Мілько” (родом з села Чистопад, низький, товстий бльондин, около 22 роки) і заквартирували в Борейка Василя. Вечором до мене прийшла Буднік Анна і сказала, що прийшов один повстанець з двома дівчатами “Даркою” (мала, товста, бльондинка, около 24 роки) і другою невідомою (середнього росту, бльондинка, около 19 років). Коли я прийшов до того повстанця, то побачив, що то був “Буйний”. Тоді я, “Замок” і “Буйний” заквартирували на полі. Того ж дня “Буйний” написав записку до “Чорноти” (високого росту, чорний, около 20 років), в якій повідомляв його, щоб він вийшов слідуючого дня на стрічу на Тростянецькі поля в окопи між селом Чистопади, а Тростянцем. Цю записку дав жінці “Замка” Марії та сказав, щоб вона занесла до Тростянця, туди де вона вже носила попередньо. Вечором я і “Буйний” пішли на пункт стрічі. На пункті вже  ждав “Ігор”, “Лютий”, “Білий”, “Чорнота”, “Роман”, “Жар” (середнього росту, бльондин, около 22 роки), “Горошко”, “Курдиба”, “Мілько”. По кількох хвилинах “Буйний”, “Роман” і “Мілько” та ще один з надрайону (середнього росту, чорнявий, в ремінних споднях, маринарка спортова, шапка руська кругла, около 24 роки, з ППШ). Ми всі разом відійшли до Гукалівського ліса і там заквартирували. 2

8.6.1946 року “Роман” сказав, що зараз моїм провідником є “Буйний”, а не “Вітер”. Тоді “Буйний” сказав, щоб вісті з терену подавати кожного 20 в місяці. Тоді саме до мене приділив “Мілька”. Вечором цього дня я пішов з “Мільком” до села Лопушан і заквартирував в Косара Івана на стриху. 2

9.6.1946 р. я почав писати донос. Тоді “Мілько” запитав, що я пишу. Я відповів, що пісню. Я не боявся писати доносу в присутності “Мілька”, бо він не був письменний. В доносі я описав все, що діялося в мойому окруженні до сьогодні. Вечором я взяв донос і сказав “Мількові”, що йдемо до села Гарбузова до Мельника Василя, від якого я хочу довідатися про свою родину.Коли ми зайшли до Мельника Василя, тоді я сказав “Мількові”, що йду до товариша, а ти зажди тут. Звідси я пішов на мертвий пункт коло Яснія і положив донос під корч бузини. Коли повернув назад, то зараз відійшов з “Мільком” до Лопушан і заквартирували в Миськи Якима. В тих днях ми обидва заходили до Пісної Ярослави. 

3.7. вечором я з “Мільком” ходив до Зварича Михайла. Від нього я довідався, що він скривався в криївці дома на городі, опісля зголосився, а по трьох місяцях його покликали на МВД і примусили підписати заяву. Він мав доносити про рухи в селі, до кого заходять “бандьори” і т.п. Доноси мав подавати тоді, коли начальник МВД приїздив до сільради, то він мав усно звітувати йому. Від нього ми пішли на квартиру до Петришиного Василя, де перебули через два дні. Слідуючих два дні ми квартирували в Борейка Василя. 8.7. я з “Мільком” ходив до “Дзєкана” (середнього росту, бльондин, около 35 років) і сказав йому, щоб купив мені пришви і підошви. Він погодився на це. Відтак пішли до Довганя Івана і замовили в нього халяви. Цього вечора ми заквартирували в Мисака Василя.

 10.7.1946 р. ми були в Буднік Анни і там стрічалися з “Замком” і “Леськом”. Тоді “Замок” почав з нами сваритися, що ми ходимо по цілім селі і розконспіровуємо йому квартири, а коли прийде зима, то він не буде мати де зайти, бо тоді большевики виарештують всіх тих людей. По кількох хвилинах нашої розмови ми пішли всі чотири на квартиру до Зварича Михайла. Вдень “Замок” говорив: “Я буду сам скриватися, бо мною затикають всі діри. Дивись на всі стрічі йдуть  бойовики, а провідника ніколи не бачиш. Отже і нам так треба робити, організувати харчі і нікуди не ходити.” Після цієї розмови прийшла дівчина і принесла записку від “Ярослава”, в якій він повідомляв, щоб 11.7. вийти на стрічу. По кількох хвилинах прийшла жінка “Омелька” і просила “Замка”, щоб він забрав з Гарбузова шкіру на чоботи, яку оставив там її чоловік. При цьому сказала, що коли жив “Омелько”, то про неї всі памятали, а зараз всі забули. Вечором, коли я йшов на стрічу, то кликав “Замка” і “Леська”. Вони відповіли, що вони старі революціонери і нехай молоді ходять. Вечором я з “Мільком” пішов на стрічу під село Оліїв. На місці стрічі був “Ярослав” і “Залізняк” (високий, чорнявий, около 23 роки). Вертаючи зі стрічі ми стрінули в Мисака Якима “Буйного” і “Завзятого” (брат “Вітра” Евген, малий, чорнявий, 26 років). “Буйний” запитав, де можна відшукати “Замка”, бо вони вже ходили майже по цілому селі і ніде не могли його стрінути. Відтак ми всі чотири пішли шукати “Замка” і знайшли його в Пісного, а “Леська” відшукала Пісна Ярослава. Опісля “Буйний”, “Замок”, “Лесько” і “Завзятий” відійшли, а ми з “Мільком” відійшли на квартиру до Кирича Михайла. В нього ми квартирували чотири дні. 

15.7. ми перейшли до Борейка Василя, де також квартирували три дні. По трьох днях вечором ми були в Будніка Яцка, куди за кілька хвилин прийшов “Ігор”, “Ярослав” і “Залізняк”. Тоді “Ігор” сказав мені, щоб відшукати “Леська”. Я шукав за ним з “Замком”, але його не віднайшли, тому “Ігор” сказав шукати за ним на другий день і привести його на стрічу на 20.7.1946 р. По якомусь часі “Ігор”, “Ярослав” і “Залізняк” відійшли, а я, “Замок” і “Мілько” пішли на квартиру до Мисака Василя.

 Ранком 19.7. ми післали Буднік Анну, щоб вона відшукала “Леська”. По кількох хвилинах вона повернула і сказала, що його не має в селі. Вечором я з “Мільком” ходив на стрічу під село Оліїв. По кількох хвилинах туди прибули: “Ігор”, брат, “Лютий”, “Білий”, “Роман”, “Ярослав”, “Залізняк” і ще двох незнаних мені. Після стрічі я з “Мільком” повернув до села і заквартирував в Косара Івана. Слідуючого дня вечором я знову ходив з “Мільком” на стрічу. Там вже був “Ігор”, “Ярослав” і “Залізняк”. Тоді “Ігор” запитав чому не вийшов на стрічу “Лесько”. Я відповів, що не можемо його відшукати. Після стрічі ми повернули до села і заквартирували в Микиціни Василя. 23.7. вечором ми були в Петришиного Василя і там стрічали “Леська”. Тоді я його запитав, чому він не виходив на стрічу до провідника “Ігора”. Він відповів, що через тих два дні був у полі і до села не приходив. По цій розмові ми пішли на квартиру до Процика Степана. Вечором 24.7. ми всі чотири були в Іванкового Степана і там випили літру самогонки, а відтак “Замок” дав 50 крб. і купив ще пів  літри. Після цієї півлітри ми заспівали кілька пісень і пішли на квартиру до Іваницької Зофії. Вечором того дня ми були в Степанишиного Степана і там випили трохи самогону, а опісля я з “Мільком” пішов до Буднік Анни. В неї ми були около двох годин, а відтак пішли на квартиру до Триюди Григорія. Вечором на другий день ми заходили до Мисака Володимира, де раніше були вже прийшли Зварич Михайло, Кирич Михайло і Любчик Василь. З ними ми говорили про дівчат. Звідсіля ми пішли на квартиру до Мисака Максима. На другий день вечором ми перейшли на квартиру до Мисака Володимира, в якого квартирували два дні. 

29.7.1946 р. я написав донос, в якому описав всі події, що розвідав від останнього доносу до 29.7.1946 р. Вечором заніс донос на пункт до Гарбузова. З пункту забрав записку і повернув до села Лопушан. Тієї ночі я квартирував з “Мільком” в Борейка Павла. Ранком 30.7. я прочитав записку, яка була меншбільш такого змісту: Товариш “Борис”! Повідомляю Вас, щоб Ви прибули до мене на стрічу 3.8.1946 р. в 10 годині. Місце стрічі, коло кринички на Лопушанських полях т.зв. Вертепи. Кличка: один раз кашельнути, а відгук той самий. До свіданія! 28.7.1946 р. Н Л С. Після прочитання я записку знищив. Вечором 30.7. ми заквартирували в Олійник Марії і там квар тирували три дні. 2. й 3.8. квартирували в полі. Вечором 3.8. я сказав, що йду по воду і пішов на стрічу. ХІІІ. стріча. На місці стрічі я подав кличку і зараз звязався з Федьом. Недалеко нього лежало кілька большевиків. Ми поздоровилися і Федя почав питати:  Що нового? Може коли стрічався з “Ігором”, чи з ким іншим?  З “Ігором” я стрічався, ще тому три тижні під Лопушанами на стрічі. Тоді саме був мій брат, “Ярослав”, “Залізняк” і “Білий” та ще двох незнаних мені.  Що вони говорили на тій стрічі?   Що говорили не знаю, але “Ігор” говорив зі мною, що я маю копати криївки на зиму.  Де казав копати?  На полі. Рівночасно казав зібрати собі харчів, щоб цілу зиму не вилазити з криївки.  Коли виконаєш атентат?  Не маю до цього нагоди.  Отже, коли викопаєш криївку, а з них хтось прийде, а ти довідаєшся, щоб про це ніхто не знав, а вони заквартирують в криївці, тоді сплячих постріляй їх, а сам піди і заквартируй наверха, щоб пізніше, коли будуть перевіряти, то щоб господар потвердив, що ти був у нього в той час. Краще було б повитягати їх з криївки і трупи заховати так, щоб ніхто їх не міг знайти. При цьому не забувай забрати від них зброю і всі документи, описати, як це відбулося і кого саме вбив, а відтак подай це все на мертвий пункт.  Таке зробити то неможливо, бо виявиться.  Якщо б ти зорієнтувався, що тебе хочуть арештувати, то застріль ще когось і втікай до нас. Тоді заберемо твою родину і тебе в область і там заживеш. За це дамо гарне помешкання і гроші, а коли не вб’єш то другий вб’є. Не думай, бандитів вже довго не буде.  Як населення ставиться до бандитів, а як бандити до населення і до тих, що приїзджають з СУЗ.  Населення до бандитів ставиться добре і вони до населення також добре відносяться. Бідним кажуть помагати, а коли переводять збірку збіжжя, тоді бідним родинам дають трохи збіжжя. До населення з СУЗ, які приїзджають за хлібом ставляться з великою прихильністю. Коли стрічаються з такими людьми з СУЗ, то стараються роз’яснювати їм, що таке Рад. Союз і до чого він змагає.  Значить вони хочуть підманути наш народ. Хочуть показати свою хитрість перед Рад. Союзом. Ті, що їдуть за хлібом то їдуть не з біди, а на спекуляцію. Коли б приїхали до села такі люди, то ти намовлай хлопців, щоб у них це все відбирали. Кого вбили на Тромирівці?  Там вбили підчас облави “Шпака” брата “Сумного”.  Його вбили не наші, а такі самі як ти. Він за це получив гроши. Також і ти получив би, як би когось вбив. От Славка! Гроші! Гроші! Що говорять бандити про його смерть? Чи ти його знав?  Бандити жалують за ним, а я його й зроду не знав і не бачив.  З ким ти зараз є і, що вони говорять зараз?  Я зараз є з “Леськом” і “Замком”. Вони нічого не роблять, тільки ходять по хатах і п’ють горілку, а коли треба то працюють.   Коли п’ють то нехай п’ють, тільки ти старайся не пити горілки, будь чесний, а тоді тебе полюблять і будуть вірити тобі.  Коли ти стрічався з братом “Вітра” “Завзятим”?  Вже давніше.  Ти знаєш, що він втік з праці з району, але він України не буде будувати, а буде її нищити. Що думають бандити дальше, що говорять про війну, коли вона вибухне.  Цього не говорять стрільцям, але загально говорять, що буде війна.  Що говорять про зиму, чи будуть ходити і робити, яку роботу?  Зараз літо і про зиму ніхто нічого не говорить, але кажуть копати криївки на зиму, і напевно будуть ходити.  Тепер добре сліди за криївками, а в зимі будем їх нищити, бо зараз в літі є зле, вони зараз викопають собі інші криївки. Подавай тільки те, що бачиш і чуєш. Ніколи не розпитуй, бо ти можеш кинути на себе підозріння. Зараз я вже буду відходити, щоб на тебе не впало підозріння, що тебе так довго не має. Я здається буду відходити з цього району, але ще перед тим хочу почути, що ти когось вбив. На відході подав руку і сказав: “Бувай здоров! Може ще колись побачимось, як всіх бандьорів знищимо, а коли ні, то може за Самостійної побачимось” і почав сміятися. На цьому ми розійшлися.  Зі стрічі я повернув до “Замка” і “Леська”, які мене запитали, чому я так довго був. Я відповів їм, що не міг віднайти джерела. Зараз ми полягали спати в житі. Їсти виносила нам дочка Пащака, Настя, яка працювала молочаркою. Вечором ми заходили до Процика Степана на вечерю. Після вечері були в Косара Івана, який говорив, що вже скоро буде якась зміна, бо він був в районі і бачив, що большевики вивозять збіжжя. Звідтіля ми пішли на квартиру до Мисака Максима. Він говорив, що коли прийде друга зима, то він не буде вже скриватися, а виробить собі документи і стане десь на працю. Рівнож сказав, що коли прийде пора, то він піде здобувати свою державу. Вечором ми пішли до Іванишин Зофії і там заквартирували. Вона розказувала, що в містах тепер є багато вбивств і різних нападів. Вечором ми перейшли на квартиру до Петришин Василя. Другого дня в Борейка Василя ми стрінули “Буйного” і “Завзятого”. “Буйний” розпитував, чи ми вже маємо криївки і харчі. Я відповів, що майже нічого не маємо, тільки 75 кг. мяса. Відтак “Буйний” сказав: “Замок” і “Лесько” мають викопати одну криївку, а ви з “Мільком” другу криївку, але так, щоб одні про других не знали, бо може бути так, що на зиму  будуть розпускати в свої сторони. Не ходити там, де не потрібно і не пити горілки, а якщо хтось хоче пити, то може випити трошки і в криївці. Не робити в селі великого руху.” Після цього “Буйний” від нас відійшов, а ми також порозходилися. Я з “Мільком” пішов на квартиру до Мисака Дмитра, і там квартирували кілька днів, протягом яких нікуди не ходили. 12.8. прийшов “Вітер” з “Горошком” і “Жаром”, та сказав, що ті коні, які йому дала Організація, треба доставити 15го на стрічу. Рівночасно сказав, що на стрічу він приведе коня, якого нам припоручив передати жінці “Омелька”. Після цього він відійшов. Я з “Мільком” пішли на квартиру до Зварича Михайла, в якого квартирували три дні.»

Продовження буде.

СТАТТЮ ПІДГОТУВАВ НА ОСНОВІ АРХІВНИХ ДОКУМЕНТІВ ОЛЕГ  КРИВОКУЛЬСЬКИЙ