Лідер, що змінює світ: як медична сестра з Тернополя Марія Віцентович вдосконалює реабілітацію дітей
Медична сестра може змінити світ. Переможниця Всеукраїнського конкурсу «Лідери змінюють світ» — Марія Віцентович — на своєму прикладі показує, що значить бути лідером. Складні життєві обставини не змусили медичну сестру опустити руки, а навпаки — спонукали поглиблювати знання, знаходити нові підходи до роботи та зрештою знайти своє покликання. У статті Марія розповідає про свої професійні досягнення та ділиться з вами корисними матеріалами для роботи
Діти з особливими потребами нині потребують особливої уваги, оскільки їх кількість серед дитячого населення України постійно зростає. Із такою проблемою зіштовхнулася і моя сім’я, адже моєму тримісячному сину поставили діагноз «гіпоксично-ішемічне ураження ЦНС». Лікування не дало необхідного результату, і згодом я зрозуміла, що лише власними силами зможу допомогти своїй дитині.
Викладач медичного коледжу, де я здобула освіту за спеціальністю «Сестринська справа», запропонував мені пройти навчальний курс із реабілітації (масаж та ЛФК). За результатами занять мене оцінили як фахівця, що може самостійно надавати допомогу дітям. Однак на цьому я не завершила навчання і вступила до медичного університету на спеціальність «Фізична терапія. Ерготерапія».
Саме бажання зробити свого сина здоровим змотивувало й надалі поглиблювати знання щодо реабілітаційної допомоги дітям. Тепер свої вміння і навички я застосовую на практиці під час роботи сестрою медичною з масажу в Центрі реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи (далі — Центр) КНП «Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради. Своїм досвідом, колеги, хочу поділитися і з вами!
Розроблюємо пам’ятку для батьків та програму методів реабілітації
Мета моєї реабілітаційної практики — якомога швидше виявляти проблеми хворих дітей і знаходити шляхи вирішення, щоб запобігти розвитку хвороби й отримати позитивну динаміку. Для цього я застосовую засоби та методи реабілітації, а найголовніше — проводжу санітарно-просвітницьку роботу серед батьків.
Разом із лікарем-невропатологом та двома завідувачами відділень неонатального профілю ми розробили пам’ятку для батьків, яку працівники нашого закладу видають під час виписки зі стаціонару. Пам’ятка містить інформацію про розвиток дитини до року, що допомагає батькам самостійно оцінити стан дитини. Про користь нашої розробки свідчить те, що кількість звернень до відповідних спеціалістів збільшилася. Це допомогло вчасно виявити чимало захворювань, пов’язаних із ЦНС.
Важливий елемент пам’ятки — чіткий алгоритм дій за підозри будь-яких змін у розвитку дитини. У такому разі батькам потрібно звернутися до сімейного лікаря або дільничного педіатра, які залежно від ситуації дадуть направлення до невролога, ортопеда або інших спеціалістів. Вузькопрофільний спеціаліст має право скерувати пацієнта до реабілітаційного центру.
Виявити усі проблеми маленького пацієнта допомагає відповідний маршрут, який розробила мультидисциплінарна команда нашого Центру. Саме ця група фахівців проводить реабілітаційне оцінювання дитини та визначає мету лікування.
Ще одне моє досягнення — розробка домашньої програми методів реабілітації. Вона охоплює спеціальні вправи, які батьки наших маленьких пацієнтів зможуть власноруч виконувати з дітьми вдома.
Підвищуємо кваліфікацію та впроваджуємо міжнародний досвід
Щоб удосконалювати свою професійну діяльність і на практиці застосовувати методи доказової медицини, я постійно відвідую семінари, тренінги та навчальні курси, що стосуються дитячої реабілітації. Планую в подальшому навчатись, удосконалювати практичні навички, опановувати як нові методи оцінювання, так і саму реабілітацію.
Завдяки вмінням і знанням, які я отримала від іноземних колег, ми внесли нові методики до програми реабілітації та почали робити заміри для виготовлення ортезів. Керівництво Центру закупило у відділення новий інвентар (обтяжувачі різної ваги, кутоміри, бобовидний фітбол, сенсорні поверхні тощо), який допомагає оцінити фізичний стан дитини та проводити реабілітацію.
Пацієнт приходить до мене вже із встановленим діагнозом, і я маю право самостійно, незалежно від лікаря, обирати методи і засоби реабілітації. Якщо на певному етапі я оцінюю стан дитини і бачу, що змін немає, то коригую план курсу реабілітації.
