“Заново вчиться радіти”: тернополянка розповіла про свого хлопця, якого звільнили з полону
Тернополянка Анастасія Крисак чекала на свого хлопця з полону два роки. Назар Харів — азовець. Потрапив у полон, вийшовши з “Азовсталі” у травні 2022 року.
Анастасія розповіла Суспільному, що Назара обміняли14 вересня цього року:
“Було дуже багато дзвінків, всі почали одночасно дзвонити, писати, вітати, питати, чи то правда. Я сама спочатку перепитувала, чи то правда, бо бувають схожі прізвища. Чекала дзвінка від координаційного штабу або від нього, але не всім одразу телефонують. Назар забув мій номер і тому мені вже пізніше передзвонили й сказали: “Ваш рідний вдома”.
Мотивація була одна, щоб його звільнили. Думала про це щодня два роки поспіль. Я відчувала відповідальність за його життя. Розуміла, що потрібно щось робити. Я така людина, що не може сидіти, склавши руки”.
Зараз хлопець перебуває на реабілітації.
“Мені незвично, що він пише до мене, дзвонить, усі повідомлення прочитані. Цього не було два роки і я відвикла. Він ніби заново вчиться всьому радіти. Каже мені, що виходить на балкон і може бачити красу природи не через решітку. “Я можу у будь-який час піти, куди хочу. Мені не потрібно стояти в чергах, бо в полоні постійно багато черг”.
Каже мені: “Ти знаєш, я сьогодні каву випив. Коли нас на заправці зводили в туалет і я почув запах кави, то мало не здурів. Очі розбігались, я так мріяв про неї два роки”. Він дуже тішиться всьому і каже, що полон навчив його цінувати дрібниці”, — говорить дівчина.
Анастасія організовує в Тернополі акції на підтримку військовополонених. Почала це робити після теракту в Оленівці, який стався 29 липня 2022 року. Згодом рідні полонених назвали ці акції “Free Azov”.
“Якийсь період нас просили зберігати тишу до року часу. Весь 2022 рік і половину 2023 в нас не було ніяких акцій. Перші акції “Free Azov”, які почались і продовжувались систематично, були в грудні 2023 року. Потім перейшли на весь 2024 рік. Ми почали активніше проводити ці заходи, вони стали масовішими. Акції проводять майже у всіх містах України”, — розповіла організаторка.
Анастасія Крисак планує й надалі організовувати заходи на підтримку полонених.
“Не маю права залишити цю справу, тому що в полоні є дуже багато військових, наших друзів, за яких потрібно боротись. Закликаю всіх до нас долучатись. Коли мене запитують, чи є смисл робити акції, можу на своєму прикладі сказати, що сенс є”.
