Джоджик подав в суд на Ратушняка!

11 липня Ярослав Джоджик подав позовну заяву до Тернопільського міськрайонного суду про захист честі та ділової репутації на Михайла Ратушняка.

Тернопільський міськрайонний суд

вул.Котляревського, 34, м.Тернопіль, 46000

 

Позивач: Джоджик Ярослав Іванович

вул.У.Самчука, 35/4, м.Тернопіль, 46000

тел.: 43-16-74

 

Відповідач: Ратушняк Михайло Михайлович

вул.Чумацька, 61, м.Тернопіль 46004

ПОЗОВНА ЗАЯВА

про захист честі та ділової репутації

1. 07 липня 2011 року (о 15 год. 33 хв.), у Новинному інтернет порталі «Погляд» (https://poglyad.te.ua/2011/07/vijna-za-pyvo/), у 26 (563) номері Нової Тернопільської газети, за 6-12 липня 2011 року, та в ряді інших газетних видань Тернополя були розміщені заяви Ратушняка Михайла Михайловича, що порушують моє право на повагу до честі та право на недоторканість ділової репутації.

Зокрема, як відповідач розповів наведеним засобам масової інформації:

1) він погодився з колективом врятувати «Опілля», зазначивши, що «…ми відразу перекрили санкції від податкової, закрили ПДВ, пенсійний фонд, віддали борги постачальникам та заплатили робітникам заробітну плату. Взяли повністю в свої руки реалізацію продукту….» (цитата зі статті розміщеної 07.07.2011р. в інтернет порталі «Погляд»).

«За словами Михайла Ратушняка, впродовж двох років все негативне для заводу залишилось позаду. Завод позбувся боргів, збільшили вдвічі реалізацію. Та народний депутат, побачивши перспективу, захотів бути єдиним власником заводу…» (цитата зі статті розміщеної 07.07.2011р. в інтернет порталі «Погляд»);

2) «- Він зі своїми партнерами мав контрольний пакет – 62%, – Розповідає Михайло Ратушняк, –  Я навіть заплатив значну суму готівкою його партнерам за контрольний пакет. Але тоді Джоджик разом з ними задумав дивовижну аферу. Партнери переписали всі акції на нього, залишивши мене і мій колектив ні з чим…» (цитата зі статті розміщеної 07.07.2011р. в інтернет порталі «Погляд»);

3) «…нардеп Джоджик підступно скупив контрольний пакет акцій підприємства…» (цитата зі статті розміщеної у №26 (563) номері Нової Тернопільської газети, за 6-12 липня 2011 року);

4) «Народний депутат став реальним власником чергового заводу.» (цитата зі статті розміщеної 07.07.2011р. в інтернет порталі «Погляд»);

5) «Нардеп обіцяє, але не поспішає розраховуватися. …нахабно не повертає борги…» (цитата зі статті розміщеної у №26 (563) номері Нової Тернопільської газети, за 6-12 липня 2011 року).

«Мені в голові не вкладається, як може народний депутат України, член парламенту, заступник голови партії правого спрямування – так вчинити. Він не мене кинув, а  весь колектив…» (цитата зі статті розміщеної 07.07.2011р. в інтернет порталі «Погляд»).

 

Наведені твердження відповідача є недостовірними, а їх публічне поширення, в тому числі – через засоби масової інформації, порушує мої особисті немайнові права. Як зазначалося вище – право на повагу до честі та право на недоторканість ділової репутації.

Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009р. «Про застосування   судами  законодавства,  що  регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій», недостовірною вважається  інформація,   яка   не   відповідає дійсності  або  викладена неправдиво,  тобто містить відомості про події та явища,  яких не існувало взагалі або  які  існували,  але відомості   про   них   не  відповідають  дійсності  (неповні  або перекручені).

Недостовірність поширеної відповідачем інформації вбачається з наступних фактів та обставин:

1) як зазначає відповідач, з його приходом та діяльністю на заводі (період з березня 2009 року по січень 2011 року), все негативне для підприємства залишилось позаду. Завод позбувся боргів, обсяги реалізації збільшились вдвічі. Проте, подібне твердження є недостовірним, оскільки:

– згідно звіту про фінансові результати за 2010 рік та довідки №134 від 11.07.2011р. (копії додаються), за цей період, розмір збитків ВАТ «Опілля» становив 2 214 000 грн. – у 2009р., 2 330 000 – у 2010 році.;

– згідно довідки про обсяги виробництва №136 від 11.07.2011р. (копія додається), в період 2009 – 2010 рр., обсяги виробництва продукції скоротилися – з 229,1 тис.дал., у 2008 році, до 124,1 тис. дал., у 2009 році, до 117,9 тис. дал., у 2010 році.

Наведені факти спростовують твердження відповідача про наявність «перспективи» у заводу, яка могла б привабити потенційного інвестора чи слугувати мотивом для придбання занепадаючого підприємства. Крім того, я не вчиняв жодних дій, спрямованих на придбання акцій ВАТ «Опілля» та не мав і жодним чином не висловлював намірів чи бажань стати єдиним власником заводу. Що свідчить про надуманість і недостовірність тверджень відповідача;

2), 3) Твердження відповідача про наявність у мене та моїх партнерів контрольного пакету акцій, в розмірі 62% є недостовірним. Оскільки, я не мав та не маю і на даний час жодної акції ВАТ «Опілля», що підтверджується довідкою ТОВ «АВС-реєстр» №Р07-115 від 11.07.2011 року (копія додається).

Відомості про оформлення на мене акцій ВАТ «Опілля», «моїми невідомими «партнерами», та про «скупку контрольного пакету акцій підприємства» також не відповідають дійсності – жодних правочинів щодо придбання цінних паперів ВАТ «Опілля» я не вчиняв, що також підтверджується наведеною довідкою ТОВ «АВС-реєстр»;

4) Поширені відповідачем відомості про те що «я став реальним власником чергового заводу» є недостовірними, оскільки я не є власником жодної з акцій ВАТ «Опілля». Більш того, я не являюсь власником жодного заводу. У мене немає права власності ні на акції ні на корпоративні права жодного із заводів;

5) Заяви відповідача про те, що нібито «я обіцяю, але не поспішаю розраховуватися. …нахабно не повертаю борги…» також не відповідають дійсності. Оскільки, у мене немає жодних боргових зобов’язань ні перед відповідачем особисто, ні перед «його колективом». У зв’язку з цим безпідставними та надуманими є наведені ним твердження. Фінансова допомога, яку відповідач надавав ВАТ «Опілля», хибно трактується ним, як моє особисте боргове зобов’язання перед ним. Проте, як зазначалося вище та наводиться самим відповідачем, кошти він надавав заводу, а не мені. Слід зауважити, що ВАТ «Опілля» свої зобов’язання перед відповідачем виконує. Зокрема, в період з 01 лютого 2011 року до травня 2011 року, підприємство оплатило в користь відповідача суму заборгованості в розмірі 1 050 00 грн. (копія довідки №135 від 11.07.2011р. додається).

Поширені відповідачем, в засобах масової інформації, недостовірні відомості, порушують мої особисті немайнові права – принижують мою честь та посягають на мою ділову репутацію. Вони спрямовані на мою дискредитацію, на підрив довіри до мене та мого авторитету, на формування щодо мене негативної соціальної оцінки, як особи так і громадського діяча, на створення негативного ділового образу – недобросовісного контрагента.

 

Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009р. «Про застосування   судами  законодавства,  що  регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій», під поширенням інформації слід розуміти:  опублікування її  у пресі,  передання  по радіо,  телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації;  поширення  в  мережі  Інтернет  чи  з використанням    інших    засобів   телекомунікаційного   зв’язку; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Поширенням інформації також є  вивішування  (демонстрація)  в громадських   місцях   плакатів,  гасел,  інших  творів,  а  також розповсюдження серед людей  листівок,  що  за  своїм  змістом  або формою   порочать  гідність,  честь  фізичної  особи  або  ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Як зазначалося вище, наведена недостовірна інформація поширена відповідачем у засобах масової інформації – у Новинному інтернет порталі «Погляд», 07 липня 2011 року (о 15 год. 33 хв.), у 26 (563) номері Нової Тернопільської газети, за 6-12 липня 2011 року, та в ряді інших газетних видань Тернополя, які знаходяться у вільному продажі. Це свідчить про те, що поширена відповідачем недостовірна інформація стала відомою значному колу людей.

 

2. Відповідно до ст.297 Цивільного кодексу України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Згідно приписів ст.299 Цивільного кодексу України фізична  особа  має право на недоторканність своєї ділової репутації.

Згідно з п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009р. «Про застосування   судами  законодавства,  що  регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій», з честю пов’язується позитивна соціальна оцінка особи  в  очах  оточуючих, яка    ґрунтується   на   відповідності   її   діянь   (поведінки) загальноприйнятим  уявленням  про  добро  і  зло,  а  під  діловою репутацією  фізичної  особи  розуміється  набута  особою суспільна оцінка  її  ділових  і  професійних  якостей  при  виконанні   нею трудових,  службових, громадських чи інших обов’язків.

Відповідно до ч.1 ст.68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися її приписів та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

В порушення наведених нормативних приписів відповідач поширив про мене недостовірну інформацію значному колу осіб через засоби масової інформації чим порушив мої особисті немайнові права – на повагу до моєї честі та на недоторканість ділової репутації.

 

3. Відповідно до ст.275 Цивільного кодексу України, фізична   особа  має  право  на  захист  свого  особистого немайнового права від протиправних  посягань  інших  осіб.  Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого  немайнового  права  може  здійснюватися також  іншим  способом  відповідно до змісту цього права,  способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Згідно з ч.3 ст.297 та ч.2 ст.299 Цивільного кодексу України, фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист її гідності, честі та ділової репутації.

Відповідно до ч.4 ст.32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно зі ст.277 Цивільного кодексу України, фізична особа,  особисті  немайнові  права  якої  порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації,  має право на спростування цієї інформації. Відповідно до ч.3 наведеної статті, негативна  інформація,  поширена  про  особу,  вважається недостовірною,   якщо   особа,   яка   її   поширила,   не  доведе протилежного.

Відповідно до ч.6 п.15 зазначеної Постанови, негативною  слід  вважати  інформацію,  в  якій стверджується  про  порушення  особою,   зокрема,   норм   чинного законодавства,  вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів  моралі,  загальновизнаних  правил  співжиття,  неетична поведінка  в особистому,  суспільному чи політичному житті тощо) і яка,  на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації

Згідно з ч.4, 6, 7 ст.277 Цивільного кодексу України, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Фізична особа,  особисті немайнові права якої  порушено  у друкованих  або  інших  засобах  масової інформації,  має право на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації. Спростування недостовірної  інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Враховуючи те, що наведені відповідачем недостовірні відомості є фактичними твердженнями, а не оціночними судженнями, єдиним способом захисту мого порушеного особистого немайнового права є спростування недостовірної інформації.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009р. «Про застосування   судами  законодавства,  що  регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій», якщо суд  ухвалює  рішення  про спростування поширеної недостовірної  інформація,  то  у  судовому рішенні  за  необхідності  суд  може  викласти  текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення  про  ухвалене  у  справі  судове рішення,  включаючи публікацію його тексту.  За  загальним  правилом,  інформація,  що порочить особу,  має бути спростована у спосіб,  найбільш подібний до способу її поширення (зокрема – шляхом публікації у пресі).

У судовому рішенні також має бути зазначено  строк,  у  межах якого відповідь чи спростування повинно бути оприлюднено.

 

4. Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009р. «Про застосування   судами  законодавства,  що  регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій», позови про захист гідності,  честі  чи  ділової  репутації вправі   пред’явити   фізична  особа  у  разі  поширення  про  неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права. Згідно з п.9 даної Постанови, відповідачами у  справі  про  захист  гідності,  честі  чи ділової  репутації  є  фізична  або  юридична особа,  яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.  Якщо позов   пред’явлено   про    спростування    інформації, опублікованої   в   засобах   масової   інформації,  то  належними відповідачами є  автор  і  редакція  відповідного  засобу  масової інформації  чи  інша  установа,  що  виконує її функції.  У випадку,  коли інформація була поширена  у  засобі  масової інформації з посиланням на особу,  яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем.

Відповідно до п.10 вказаної Постанови, якщо   позивач   заявляє  вимоги  до  одного  з  належних відповідачів,  які спільно поширили недостовірну  інформацію,  суд вправі  залучити  до участі у справі іншого співвідповідача лише у разі неможливості розгляду справи  без  його  участі  (статті  32, 33 ЦПК).

Таким чином, враховуючи наведені нормативні приписи та вказівки Пленуму Верховного Суду України, Ратушняк Михайло Михайлович є належним відповідачем за даним позовом.

 

5. Згідно з п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009р. «Про застосування   судами  законодавства,  що  регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій»,  юридичним складом правопорушення,  наявність якого може бути підставою для задоволення  позову про захист честі, гідності та ділової репутації,  є  сукупність  таких обставин:

а)  поширення інформації,  тобто доведення її до відома хоча б одній особі у  будь-який  спосіб;

б)  поширена  інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи,  тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права,  тобто або завдає шкоди  відповідним  особистим  немайновим благам,  або  перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Враховуючи наведене, в даному позові відображено всі елементи юридичного складу правопорушення, допущеного відповідачем, які є достатніми для подання та задоволення позову.

 

Виходячи із викладеного вище та керуючись:

– ст.ст.32, 68 Конституції України;

– ст.ст.15, 16, 269, 270, 275, 276, 297, 299 Цивільного кодексу України;

– ч.3 ст.37 Закону України «Про друковані засоби  масової  інформації  (пресу)  в Україні»;

– постановою Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року №9 “Про  застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”;

– п.п.1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 12, 14, 15, 18, 19, 24, 25, 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009р. «Про застосування   судами  законодавства,  що  регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій»;

– ст.ст.1-4, 15, 107, 118-120 Цивільного процесуального кодексу України, –

 

ПРОШУ:

 

зобов’язати відповідача спростувати поширену ним недостовірну інформацію шляхом розміщення повідомлення  про  ухвалене  у  справі  судове рішення,  включаючи публікацію його тексту, у:

1) Новій Тернопільській газеті – тим же шрифтом, під заголовком “Спростування”, на тому ж місці шпальти, де містилося повідомлення, яке спростовується, у строк – не пізніше місяця з дня набрання рішенням законної сили;

2) Новинному інтернет порталі «Погляд» – в запланованому найближчому розміщенні інформаційних повідомлень.

 

Додаток:

1. Копія 4 сторінки 26 (563) номера Нової Тернопільської газети, за 6-12 липня 2011 року.

2. Інформаційне повідомлення розміщене 07 липня 2011 року (о 15 год. 33 хв.), у Новинному інтернет порталі «Погляд».

3. Копія звіту про фінансові результати за 2010 рік ВАТ «Опілля».

4. Копія довідки про розмір збитків ВАТ «Опілля» у 2009-2010р.р. №134 від 11.07.2011р.

5. Копія довідки №136 від 11.07.2011р.

6. Копія довідки ТОВ «АВС-РЕЄСТР» №Р07-115 від 11.07.2011 року

7. Копія довідки про стан розрахунків №135 від 11.07.2011р.

8. Копія позовної заяви із доданими до неї документами.

9. Документ про оплату судового збору.

10. Документ про оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду Цивільної справи.

 

11 липня 2011 року

 

Я. І. Джоджик