14 заквітчаних хрестів на хресній дорозі в Монастирку: духовна традиція і молитва
Хресна дорога в Монастирку: духовна традиція, що зберігається через століття
Монастирок — маленьке село в Більче-Золотецькій громаді Чортківського району, де зберігається унікальна релігійна традиція, яка протягом багатьох років об’єднує людей у спільній молитві та духовному переживанні. Тут, на березі річки Серет, розташований особливий печерний храм, відомий своєю атмосферою спокою та миру. Саме тут розпочинається і завершується місцева хресна дорога, традиція якої бере свій початок ще з 1772 року.
Історія храму та хресної дороги
У 1772 році Ян Потоцький збудував у Монастирку Хрестовоздвиженську церкву, яка й стала важливим духовним осередком села. У храмі міститься кольорова ікона Ісуса Христа, написана монахами на поверхні чудотворного зображення, відновлена у 2001 році. Печерний храм, що знаходиться на височині 80 метрів над рівнем річки, має незабутні краєвиди і є одним із місць паломництва. Багато хто вірить, що молитви перед цією іконою допомагають очистити душу і відпустити навіть найтяжчі гріхи.
Протягом століть, хресна дорога у Монастирку була важливою частиною духовного життя місцевих жителів. В 1963 році радянська влада закрила церкву, але навіть в ці складні часи люди продовжували зберігати пам’ять про хресну дорогу та традицію молитися на кожному хресті.
Традиція та сучасність
Відновлення хресної дороги відбулося в 1988 році, і з того часу вона продовжує з’єднувати громаду на кожне свято Воздвиження Чесного Животворчого Хреста. Сільські дівчата та жінки вбирають 14 дерев’яних хрестів на шляхах, прикрашаючи їх квітами та вінками. Кожен хрест на хресній дорозі має свій образ, який нагадує про певну стацію страждань Ісуса Христа. Ці хрести служать не тільки як символи духовної сили, але й є об’єктами для молитви, зілля з яких освячується і використовуються для лікування.
Сучасний дух і підтримка традиції
З кожним роком, в зв’язку зі зменшенням кількості молодих мешканців, традиція прикрашати хрести продовжує жити завдяки зусиллям жінок, що передають свій досвід наступним поколінням. Також до традиції долучаються дівчата та хлопці з навколишніх сіл, підтримуючи духовну спадщину.
На Храмове свято Монастирок перетворюється на місце великої кількості вірян. Місцеві жителі, а також гості з інших сіл та областей приїжджають, щоб стати частиною цього великого релігійного дійства. Після Служби Божої відбувається традиційна хресна хода від першого до останнього хреста і до печерного храму. Особливо емоційними є молитви священиків до страждаючого Ісуса Христа, які додають глибини і значущості цього важливого ритуалу.
Сила молитви у часи випробувань
Слова священиків, що звучать під час хресної дороги, набувають особливого значення в часи війни. Під час російського вторгнення в Україну церковні молитви стають не тільки символом духовної підтримки, а й надії на майбутнє. Віряни просять Господа про мир, спокій та захист для нашої країни.
Хресна дорога в Монастирку — це не просто духовна традиція, а частина живої історії, яка об’єднує людей у молитві, спільних переживаннях і надії на краще майбутнє для України.
За інф. Тернопільський обласний методичний центр народної творчості
