У Тернополі зловили банду “барсеточників”

Кілька томів кримінальної справи розповідають про те, як безслідно зникали залишені в барсетках в салонах автомобілів гроші та цінності. Чотирьом молодикам достатньо було кількох миттєвостей, щоб «почистити» салон чиєїсь легківки. Вони не просто сподівалися на злодійську удачу, а ретельно її готували, чітко плануючи, хто і що має робити. Діяли скоординовано, без метушні, дотримуючись визначеної схеми… Один з потерпілих втратив майже 120 тисяч гривень, інший — 25 тисяч. Улови зграї барсеточних крадіїв були різними: коли вдавалося розжитися чужим добром на 21,7 тисячі, коли — на 5, 7 чи 4 тисячі, а якось і задовольнилися 760 гривнями…

На слід «барсетників» вийшли оперативники Тернопільського обласного управління боротьби з організованою злочинністю. У травні минулого року Анатолія, Юліана й Теодозія взяли під варту. Микола на волі провів на день більше, ніж «соратники» по автозлодійству. Опинившись на лаві підсудних, ніхто зі зграї не заперечував вини у серії групових крадіжок з автомобілів. Суд кожному призначив покарання залежно від накоєного. За гратами організатор барсеткового «полювання» має провести 5 років. Чотири роки і п’ять місяців позбавлення волі призначено Теодозію, а Юліану та Миколі — чотири й три роки і п’ять місяців відповідно. Підлягає конфіскації особисте майно засуджених. А ще їм належиться відшкодувати потерпілим немалі суми заподіяних збитків.
Троє мешканців Львівщини, незважаючи на вікову різницю (старшим — по 32 і 37 літ, а наймолодшому виповнилося 22 роки) знайомими були з дитинства. Виростали в невеликому районному містечку. В 2008-му заприятелювали з 36-річним уродженцем обласного центру. Молодики зблизилися настільки, що в їхній надійності Анатолій, котрий з часом із сусідньої області перебрався до Тернополя, не сумнівався, пропонуючи їм восени 2009-го вигідне діло…

Зустрівшись із приятелями в кафе, вони вирішили взятися за крадіжки з автомашин. Водії не раз залишають, відлучаючись на хвильку, в салонах незамкнених легківок гроші в барсетках. Отож молодики вирішили брати те, що «погано лежить». Так Теодозій, Юліан, а також Микола (треба уточнити, що з морально-етичних міркувань усі імена фігурантів кримінальної справи змінені) згуртувалися в зграю, об’єднану не просто спільним бажанням мати гроші, а й реальним планом злочинної діяльності.
Анатолій, як організатор кримінального «квартету», добре обдумав не тільки схему крадіжки, а й технічне її забезпечення. Зв’язок мали тримати з допомогою тільки спеціально використовуваних під час злочинів мобільних телефонів, маневреність забезпечували з допомогою блютузів — так званих пристроїв «вільні руки». Він же брав на себе роль інструктора та керівника діями приятелів, відання коштами, здобутими злодійством. Якщо трохи забігти вперед, то треба додати, що гроші він розподіляв між усіма «соратниками», чим забезпечував згуртованість групи.

Згодом, опинившись на лаві підсудних, молодик не заперечив того, що відігравав роль мозкового центру чи своєрідного штабу, водночас беручи участь у «походах». За його ж словами, сценарій вилазок був розроблений заздалегідь і чітко деталізований. Крок перший — розвідка. Власним авто об’їжджали міські закапелки, вишукуючи потрібне авто. А коли підходящий об’єкт потрапляв на очі, то хтось один виходив із салона, постійно тримаючи зв’язок з «компаньйонами», підходив якнайближче до заприміченої чужої автівки, аби ретельно оглянути. Цікавили сумки, барсетки, рюкзаки і незачинені дверцята. «Розвідник» придивлявся, чи не залишився часом водій або пасажир у салоні, чи немає поряд людей. Про результати огляду повідомляв телефоном. Сам далі ставав «на шухер», тобто відходив на деяку віддаль, аби тримати в полі зору все, що відбувається поблизу обраної злодіями «мішені», аби в разі небезпеки своєчасно повідомити безпосереднього викрадача чужого майна. Далі — лічені миттєвості, і крадій забирав з чужого авто бажану здобич. Першим до своєї легківки повертався «шухерист», а услід за ним — викрадач. Тим часом спільник-водій під’їжджав ближче і, підібравши «компаньйонів», тиснув на газ, від’їжджаючи з місця злочину.
Уперше сценарій вирішили втілити в Тернополі, коли завершував календарний відлік 2009-ий. Анатолій зателефонував на Львівщину до Юліана та Миколи. Наступного дня в обідню пору взялися за злодійське ремесло. Неподалік автозаправної станції натрапили на світлу «дев’ятку» з прочиненими з боку водія дверцятами. Микола загальмував, а його приятелі подалися до ВАЗа. Схопивши спортивну сумку, що лежала на пасажирському сидінні, попрямували до свого авто.

Поділивши 600 гривень на трьох, витратили перші злодійські гроші на заправку автомашини, трохи продуктів прикупили… Сподівалися на більшу здобич, але мусили задовольнитися тим, що випало. Заохочені успіхом автокрадії вирішили знову вийти на «лови». Анатолій залучив Юліана з Теодозієм. Вони виїхали на Тернопілля своїм авто, а вже на місці за планом пересіли в Анатолієве «Ауді». Попрямували на трасу, що веде в напрямку Львова, звично підшукуючи очима потрібний їм чужий автомобіль. На «Мерседес» із незамкненими дверцятами натрапили в районі автомайстерні. Водій іномарки якраз розмовляв з кимось із майстрів, не відходячи далеко. Ще звернув увагу на двох незнайомців, котрі запитували, як проїхати на шиномонтаж, але нічого лихого не запідозрив. Незнайомці добре роздивилися чорну чоловічу сумочку, яку прихопили непомітно. Стограмовий золотий браслет, 600 євро, 3000 гривень, 1100 доларів порадували крадіїв.

Минуло кілька тижнів. На майданчику поблизу Тернополя в «Пежо» із Івано-Франківщини в салоні нікого не було. Відчинити дверцята і схопити з панелі приладів барсетку не було складно. Украсти вдалося більше п’яти тисяч гривень готівкою. Правда, того разу не залишилися непоміченими. Ще коли вибирали об’єкт для злодійства, то, вивчаючи обстановку, Анатолій підходив до водія одного з припаркованих автомобілів та цікавився дорогою на Одесу. Під кінець квітня того ж 2010-го Анатолій уже власним «Мерседесом» повіз Юліана й Теодозія в Хмельницький. Там автокрадії діяли за апробованою в Тернополі схемою. Водій «Сітроена» сумочку кинув на пасажирське місце та відійшов до іншого авто. На безпечності крадії розжилися на 2000 американських доларів та 750 євро, а потерпілий втратив ще й диктофон та документи. За декілька днів удруге втрьох вибралися на Хмельниччину. І треба ж було такому статися, що водій ВАЗа вийшов із свого авто та пересів у приятелеву іномарку, не замкнувши дверцят. А в сумці тримав 119 тисяч 250 гривень.…
«Мисливці» за барсетками залишили немало слідів своєї злочинної діяльності. 7000 гривень, 10 євро, 10 фунтів стерлінгів і 20 доларів разом із сумочкою та документами, приміром, втратив у Тернополі водій іномарки, відлучившись, як думав, на кілька хвилин у магазин. А мешканець Хмельниччини, залишивши без нагляду на вулиці автівку, потім даремно шукав у салоні барсетку з документами, ключами від квартири, 300 американськими доларами та 40 євро. Злодійські вилазки зупинили тернопільські міліціонери.