Екс-голова Тернопільської облради розводить гусей

Доки керував у раді, з гаража інструменти попропадали. У мене тут завжди відкрито, — 60-річний Михайло Миколенко гострить стамеску в гаражі біля своєї хати у селі Товстолуг за 10 км від Тернополя. Він був головою облради із травня 2006-го. Позаторік, після дочасних виборів, пішов, – пише gazeta.ua

— Зайнявся перекриттям даху, бо протікав. Зі старих дощок піддашшя зробив клітки для кролів. Вісім місяців після роботи лікував тиск. Щоб не мучили журналісти з коментарями, поміняв карточку в мобільному.

Заходить на невелике відгороджене подвір’я з клітками.

— Отут якраз кроля до кролиці пустив, це бургундська порода. Такі дорослі самці дорогі. Певне, більш як 500 гривень, але я брав їх малими по 80. Колись, як учителював, пробував вирощувати фреток. Якось вночі просинаємося від писку. Надвір виходжу, бачу, вся птиця передушена. Качки, гусята, індичата такі гарні були. Разом, певне, зо сто штук. Фретка найшла більшу шпарку в сітці й вибралася надвір — м’ясо почула.

Миколенко знову завів близько сотні птиці.

— Через дорогу луг і річечка, то для гусей добре. Маю їх 39. Навіть дивитися не треба, гусак усіх додому приводить. Маю пса — дратхара-суку. То вона всю птицю напам’ять знає. Якщо яка до сусідів зайде, гавкає по-одному. Якщо чужа до нас, по-іншому.

Різати Михайло Архипович птицю не любить.

— Удома батьки це робили. А коли в зяті пішов, жінчина мати. Коли під 40 років мав, якось поїхав помагати до племінника на весілля. Усі родичі перед весіллям птицю молодим зносять. Жінки кажуть, іди заріж качку. Думаю: може, якийсь чоловік є по сусідах, я могорич поставлю. Перейшовся, нікого нема. Жінки кричать: “Ми тебе качку різати послали, де ти ходиш?”. Взяв я качку за крила, голову відвернув і не дивлячись зарізав. Тепер приходиться часто то робити.

64-річна Дарина Романівна в літній кухні пригощає рисовою запіканкою з яблуками. Каже, що рідним часто готує качку з яблуками. Подружжя має двох дітей і чотирьох онуків.

— Як вони приїжджають, з вечора натираю качку часником, перцем і сіллю. Зранку напихаю яблуками і в електропічку. Сьогодні плакала, бо так сумно дома. Дочка з дітьми на море поїхала, син із сім’єю — на гриби. Я люблю, щоб у хаті було гамірно.

Миколенки першими вийшли на тернопільський майдан під час помаранчевої революції. Михайло Архипович тоді був директором у місцевій школі.

— До нас діти із сусідніх сіл ходили. То їм дали завдання вертатися додому й у церквах у дзвони дзвонити, людей збирати. Місцеві перевізники дали два буси. Ми з учителями поїхали в місто. Приходимо, а на майдані пусто. Вийшли на центр з прапорами, заспівали. Зразу людей побільшало. Наші школярі на автобусах підтягнулися. По обіді прийшов Іван Стойко, тодішній голова штабу Ющенка. Чогось закерували колію перекривати. Навіщо то було робити? Я казав, що перш за все треба взяти телерадіокомпанію і почати пряму трансляцію. Але хто там мене слухав? Я зібрався і поїхав у Київ.

Через дорогу за обійстям Михайло Миколенко садить дерева, які не вміщаються в саду.

— Тут на стадіоні тернопільська “Нива” часом тренується. Як набігаються, біжать яблука їсти. Команда бідна, навіть води не можуть їм купити. Ходять по криницях просять.

Каже, колись сам грав у футбол.

— Якби не “Динамо”, то незалежної України не було б. То такий патріотизм був. Коли “Спартак” у столицю приїжджав, місцеві готові були Москву рвати. Хоч самі говорили по-російськи, але кричали: “Москалі, уєзжайте отсюда”.

Миколенко має розряд з футболу, волейболу, велоспорту. На город та в магазин їздить ровером. Є автомобіль “Шкода Октавіа”. Купив його за зарплату голови облради.

— Отримував на руки 13 тисяч гривень, то було майже 2,5 тисячі доларів. Якщо порівнювати із середньою зарплатою, наче багато. Але враховуючи, що працював по 14–16 годин кожен день, так не здається.
Андрій ЯНОВИЧ