Чому регбі, а не футбол

Так історично склалося, але регбі розвився як спорт аристократів, а футбол, як спорт бідноти. Досі навіть в світі регбі поширений вислів: «Регбі – це хуліганська гра джентльменів, а футбол джентльменська гра для хуліганів» . Аристократичність у регбі є своєрідним принципом, який зберігся до сьогодення.
Як часто під час футбольних матчів, можна побачити повагу футболіста до арбітра? Такого вже немає. У регбі – на оборот, який би суддя не був гравці його поважають. Як би жорстко і грубо не грали у регбі, суперника застрічають і провожають на стадіоні оплесками. Коли поле покидає травмований гравець, незалежно, наскільки є ненависними суперниками граючі команди, дякувати за гру йому будуть дякувати всі спортсмени і вболівальники.
На останньому Кубку світу 2011 року, що проходив у Новій Зеландії сталися випадки, які ще раз показали аристократичну складову регбі. Екс-капітан збірної Англії Майкл Тіндал позбувся свого права грати за збірну через те що провів ніч у барі із невідомою жінкою, яка не є його дружиною. А один із найбільш талановитих гравців Кріс Ештон не гратиме за свою збірну рік за такий же проступок. Основною причиною таких вердиктів стало, те що вчинки далеко не останніх гравців у регбі не відповідають принципам регбі.
Нещодавно один із гравців російської збірної відвідав тренування клубу із Супер-15 (Клубний чемпіонат у південній півкулі) Мельбурн Ребелс, і розповів, що менеджера і тренера клубу вимагають у гравців бути успішними не тільки у спорті, а у сімейному житті і працювати на цивільних роботах і там досягати успіху.
Я гордий з того, що хоча б не невеличку часточку долучаюся до регбі. І хоча моє походження не є аристократичним, намагаюся впроваджувати принципи регбі: мужність, шляхетність та відвагу, у своєму житті.
Граймо і вболіваймо за регбі!