“Коли Господь хоче бачити вас сміливими?”, – тернопільський священик Євген Заплетнюк
Християни відрізняються від параноїків тим, що перші довіряють Господу все своє життя цілком, і кожну окрему обставину цього життя, а також, вірять у премудрий промисел Бога не лише щодо всесвіту загалом, але й щодо кожної людини на землі. Ми віримо в те, що для Творця ми не чужі. Ми добре знаємо й те, що Він із нами завжди та в усьому, а тому, боятися так, щоб це доходило до психозів і неврозів – для нас зайве та незрозуміле.
Ви, напевне, теж чули популярну історію про те, що Біблія 365 разів згадує повчання Бога людям – «Не бійся»? Чимало проповідників повторюючи її час від часу намагаються донести до аудиторії думку, що Господь має заготовлену відповідь для всіх наших страхів, на кожен день року. 365 нагадувань на 365 днів року. Це так мило!
Не хочу вас сильно розчаровувати, але й брехати вам теж не буду. Історія про 365 згадок, наскільки я це розумію, – всього лиш прекрасний і романтичний міф, хоча й дійсно – це такий міф, який може слугувати доволі переконливим аргументом для риторів. Насправді, я не знайшов у Біблії так багато словосполучень «Не бійся!». Принаймні, в українському та російському перекладах таких частих згадок цієї фрази точно не зустрічається.
У цьому можна легко переконатися кожному, хто уміє користуватися «Симфонією», чи хоча б програмами пошуку по Біблії. А оскільки сучасні переклади древніх манускриптів неймовірно точні, то можна і потрібно робити висновки, що й у оригінальних рукописах Святих Писань таких згадок не набагато більше. Професійні перекладачі найперше перекладають зміст тексту, прагнучи зробити його якомога точнішим до першоджерела, а вже потім дивляться на форму, якою слід записати переклад. Саме тому можна помітити деякі дрібні суперечності у вирахуванні, скажімо, між українським та російським текстом Біблії. Так ось, що показує програма.
Не бійся – Найдено 57 стихов // Український переклад І. Огієнка.
Не лякайся -Найдено 14 стихов // Український переклад І. Огієнка.
Не бойся – Найдено 73 стиха // Русский синодальный перевод.
Немає 365 згадок фрази «не бійся». Немає навіть триста, ні двісті. Навіть сто. Крапка.
Я розповів вам це не тому, що хочу змусити вас тепер ще більше всього лякатися. Навпаки! Єдине моє бажання – це розповісти правду про один із найважливіших аспектів наших стосунків із Богом. Ось він: Господь не буде робити за наш нашу роботу. Він хоче допомогти нам у нашій праці, але замість нас нічого робити не буде. Вибачте мені за таку категоричність, але хтось же повинен був вам про це розповісти!
Господь хоче бачити нас дорослими. Він хоче бачити, як ми зростаємо, як встаємо на ноги після чергового падіння. Як робимо свої перші зрілі кроки. Як робимо висновки зі своїх невдач. Як не повторюємо тих помилок, яких допускалися ще вчора. Він хоче, щоб ми жили своїм життям самі, а не чекали на те, що Він наперед приготував нам 356 рецептів від наших дурощів. Чи можуть наші помилки та невдачі бути пов’язані зі страхом і почуттям невпевненості? Звичайно, що можуть. А тому, всі страхи треба бороти нам самим, а не чекати, що за нас це зробить Христос.
Чимало людей, м’яко кажучи,не зовсім правильно оцінюють власні стосунки з Богом, хоч десятиліттями відвідують храми. Не дивлячись на свій церковний стаж, такі особи все одно сприймають по-своєму все, що зустрічають на шляху. Вони будують у своїй голові власний світ, із власними цінностями, пріоритетами та особистими заслугами. Найбільш небезпечним у такому прикладі є те, що чимало людей активно використовують храм Божий, християнські молитви, традиції та обряди, при цьому наповнюючи їх власним, доволі зручним, принаймні цілком «оптимальним» для себе змістом, свято вірячи в небесне походження власних заблуджень. Такі люди ходять не в реальну церкву, а в ту, яку вони собі самі нафантазували. Один відомий сучасний богослов іронічно називав таких «контрабандистами»: вони намагаються пронести в Церкву те, що Їй аж ніяк не властиве за природою.
Нагадаю, що слово «обряд» – походить від слова «обряжати», «одягати». Церковний обряд – це всі ті зовнішні речі, в які ми одягаємо власну віру. Тому, для людей недалеких, які не шукають істини, часто буває цілком достатньо самого обряду, без сенсового наповнення. Їм досить того кожуха, в який можна закутати більшість своїх життєвих ілюзій. Ззовні це можуть бути цілком чудові та благопристойні християни, у той час, коли в їхніх душах живе цілий табун пристрастей, пороків, відвертих дивацтв і суперечностей. Головне, щотижня ходити в храм, а бути християнином поза ним для таких людей зовсім не обов’язкового.
Стати християнином – це не підписати договір з Богом про довічний захист від усіх можливих неприємностей і страхів. І, вже напевне, це не є гарантія безпроблемного життя. Дуже часто стається навпаки: чим більше ти будеш жити правильно, згідно християнських цінностей і переконань, тим більше накличеш проблем на свою голову
У дійсності, страх – це чудова захисна функція організму. Людина без страху є потенційним самогубцем і шкідником. Тому, наша мета – не перестати боятися, але навчитися розрізняти чого слід боятися, а чого не варто. Початок премудрості – страх Божий. Боятися гріха? Так, безумовно! Боятися грішника? Не завжди! Боятися смерті за правду? Ніколи! Боятися порожнього життя? Завжди та всюди!
Християни відрізняються від параноїків тим, що перші довіряють Господу все своє життя цілком, і кожну окрему обставину цього життя, а також, вірять у премудрий промисел Бога не лише щодо всесвіту загалом, але й щодо кожної людини на землі. Ми віримо в те, що для Творця ми не чужі. Ми добре знаємо й те, що Він із нами завжди та в усьому, а тому, боятися так, щоб це доходило до психозів і неврозів – для нас зайве та незрозуміле.
Пишучи цей текст я постійно думав, як мені втішити людей, які з жахом дізнаються, що їх позбавили надії на 365 сміливостей. Очевидно, тепер мені треба було десь шукати для них 365 поважних аргументів, щоб завтра вранці вони розплющили очі і не боячись вийшли назустріч реальному життю. Не тому іграшковому, який вони собі нафантазували, а цілком тверезому та справжньому, в якому на нас чекають і радощі, і розчарування, і сум, і загрози, і визнання власної слабкості.
Для себе цю проблему я сам вирішую так. Звичайно, я не можу не погодитися, що це дійсно неприємно, коли тебе вчать плавати просто кидаючи у воду з думкою: захочеш жити – навчишся правильно гребти. Із іншого боку, поки ми будемо себе обманювати, що ми здорові, при цьому будучи небезпечно хворими, ми крадемо від життя моменти справжнього щастя, а від себе – можливість бути здоровими.
Людина, яка шукає Правди Божої, зовсім не потребує того, щоб Господь повторив їй щось важливе саме три сотні разів, для того, щоб вона врешті почала вірити в це. Бог сказав раз: – Не бійся, і цього досить.
А ще, є одне чудове пояснення чому саме ми не маємо боятися. Христос не залишив нас на самоті зі своїми страхами. Він сказав нам: «Не бійся», пояснюючи, що Він особисто перебуває з нами завжди і у всьому! «Будь сильний та відважний! Не бійся й не лякайся, бо з тобою Господь, Бог твій, у всьому, де ти будеш ходити!» (Ісус Навин 1:9)
Немає днів, у які Господь би нас покинув, але є дні, в які Він чекає від нас достойних і сміливих вчинків. І, здається, це трапляється багато частіше, як 365 разів на рік. Коли Господь хоче бачити нас сміливими, він знаходить для нас подвиг…
Коментарі вимкнені.