Ми стаємо все більшою частиною великого російського ідеологічного проекту «Русский Мир» – Тарас Юрик

Вчора сходив в кінотеатр на фільм «Той, Хто Пройшов Крізь Вогонь». Після перегляду зловив себе на думці, що так критично давно не дивився кінофільми. Кожен кадр для себе оцінював, як вдалий чи не вдалий. Переживав більше за якість фільму, ніж отримував задоволення від його перегляду, наче на якомусь конкурсі. Дивно стає від того, що на двадцятому році незалежності, з такими відчуттями дивишся перший український фільм, який потрапив в комерційний прокат. Особливо дивним є те, що ігрове кіно (художні фільми) для кожної поважаючої себе країни, є частиною державницької ідеології. В Росії білогвардійці протягом 70-ти років були ворогами і злочинцями, а за останніх 10 років, завдяки «Турецькому гамбіту», «Адміралу», та іншим кінострічкам, стали героями країни. Але найбільша біда в тому, що ті самі білогвардійці стають героями не лише для підростаючого покоління росіян, але і для українців. Ми повільно стаємо все більшою частиною ВЕЛИКОГО, РОСІЙСЬКОГО, ІДЕОЛОГІЧНОГО ПРОЕКТУ «РУССКИЙ МИР». Жодна українська влада не спромоглась, вичавити з себе бажання, наголошую хоча б бажання, відродити український кінематограф, народити своїх героїв, реанімувати забутих.

Бюджет стрічки «Той, Хто Пройшов Крізь Вогонь» складає 16 мільйонів гривень. Кажуть в Україні не має людей готових інвестувати в національне кіно, не має меценатів. Хоча в світі це давно МЕГА прибутковий бізнес. Днями по телебаченню дивився інтерв’ю власника Футбольного клубу  «Дніпро», який назвав бюджет кожного з клубів ТОП-5 українського чемпіонату, який складає від 20 до 100 мільйонів доларів. А українське кіно, яке може потрапити в прокат всього-на-всього 2 мільйона доларів. Відчуваєте різницю… А це означає, що «видовища» українські олігархи інвестувати готові, тоді чому така біда з вітчизняним кіно??? А біда в тому, що януковичам-табачникам, цікавіші російські герої….