«Понедельник – день тяжёлый» (вибачте за «латинь»)

Ця фраза мабуть відома усім… Багато людей сприймає її, як щось дуже звичне. Зрозуміло чому, адже перший робочий день після вихідних є своєрідним «входженням в колію». Маю надію, що саме так більшість українців цей день і сприймає. Але є й інша сторона цього «крилатого» вислову і вона абсолютно не стосується початку робочого тижня.

Радянська ідеологія, яку нав’язували українцям десятиліттями, стверджувала, що день перед понеділком – неділя, є вихідним днем, днем коли людина заслужила на відпочинок після важкого робочого тижня. Саме так воно насправді і є, ніхто не претендує на те, щоб це заперечувати. Але є одне але… Радянська ідеологія цим «вихідним» намагалась нівелювати у свідомості людей головне його значення, як дня, про який чітко сказано у Заповідях Божих. Там цей день називається днем освяченим Богом, тобто Божим днем, або інакше кажучи присвяченим Богу.

В принципі, для совітів такий розклад робочого тижня ідеально вписувався в їх атеїстичну модель «зрівнялівки», зрештою вони нічого нового і не придумали, просто надали цьому дню нового забарвлення – червоного і вільного від Бога. Якщо пригадати, що за радянських часів всі жили однаково і були однаковими, то й понеділок був для всіх однаково «важким», саме тому цей вислів і прижився. Зрозуміло що тоталітарний режим не сприймав того розуміння недільного дня, яке на генетичному рівні було властиве українцям, тому на бажання людей йти у цей день до храму і дякувати Творцеві за прожитий тиждень, він (режим) реагував миттєво і жорстко.

Перепрошую, що відійшов від теми…

Отож понеділок. Звичний день. Для когось важкий, для когось легкий. Спитаєте, навіщо про це взагалі говорити?!..

Не в понеділкові справа! Справа у словах, гаслах, салоганах, пропаганді, рекламі…

Одного дня їду в маршрутці на роботу, водій увімкнув якусь із тернопільських радіостанцій, звучить ранковий рекламний блок: Нічний клуб «…» з радістю повідомляє, що тепер нарешті можна «відпочити» і в понеділок і ця понеділкова party називається просто і зрозуміло: «ПОНЕДЕЛЬНИК ПОХМЕЛЬНИК» (знову «латинь», перепрошую :-)) і головне!: «ТЕПЕР НАЙКРАЩИЙ АЛКОГОЛЬ ЗА НАЙКРАЩИМИ ЦІНАМИ!».

Одразу щось і не повірилось…

Наступного разу вже їду в авто, увімкнене радіо, та ж реклама, і наступного дня теж, і знову і знову… Хм! Чомусь одразу пригадалась нещодавня акція міської ради по забороні продажу алкоголю після 22-ї. Потім в Інтернеті натрапив на статтю про «сухий закон» Львівської міської ради, а потім прочитав про заклики одного з місцевих політичних лідерів до тверезого способу життя, а тут на тобі, в ефірі одразу кількох радіостанцій, заклик до масового похмілля (повторного, ще більшого пияцтва, але вже як ознаки хвороби, а не наївної розваги) і це в «ортодоксальному» Тернополі?! Щонайменше дивно, чи не так? Невже всі намагання влади марні?

Повернемось до радянських часів. Тоді «сильно» і «конкретно» боролись з пияцтвом, але це було більше для статистики і звітів, суспільство все рівно спивалось, думаю від одноманітності і тієї ж зрівнялівки. Совіти згодом почали розуміти, що сп’янілим народом управляти набагато легше ніж тверезомислячим. Саме тому в цій «країні» була найдешевша у світі «водка» і найдешевша закуска, а те що понеділок згодом став важким (як у однойменному вислові), аж ніяк вже не ототожнювалось з початком робочого тижня, а пов’язано було із звичайним похміллям. Плоди цього періоду ми тепер пожинаємо.

Що ж мене найбільше стурбувало у цьому питанні? Мабуть майбутнє моєї дитини. Погугливши знайшов статистику. За інформацією Всесвітньої організації охорони здоров’я Україна опинилась на першому місці серед країн світу по вживанню алкоголю підлітками. Це не може не насторожувати.

Взагалі у цьому питанні мене найбільше цікавить позиція громади, але схоже, що думка громади нікого не хвилює! А хто її взагалі питав цю громаду? Є ж ніби громадські ради, як дорадчі органи при міському голові, але чомусь ніхто на офіційному рівні не підняв питання про заборону реклами подібного змісту, хоча з власного досвіду знаю, що такі думки в кулуарах лунали, але як кажуть «було та загуло». Зрозуміло чому, реклама – це великі гроші, але одночасно і найбільший фактор впливу на свідомість, мабуть саме тому вона така дорога.

Насправді я турбуюсь не про себе особисто, бо вже прожив добру третину свого життя, щось знаю, щось бачив, читаю, намагаюсь аналізувати, не так легко піддаюсь впливу. Але ж діти, вони ж розуміють все просто і якщо по радіо звучить подібна реклама – це автоматично сприймається як щось само собою зрозуміле та допустиме. Ось де проблема!

Який же висновок? Він дуже простий, якщо ми і далі будемо дозволяти зомбувати себе рекламою і ніяк не реагуватимемо на подібні промо – ролики, що лунають в прямому ефірі, то ми скотимось на дно затягуючи туди своїх дітей. Тому щоб цього не трапилось, згадаймо хто ми, яка ми нація, що для нас як для етносу є властивим і природнім, а що нав’язано ззовні ворогами. Якщо ми пам’ятатимемо четверту Заповідь Божу про сьомий день і дійсно присвятимо його Богу – наслідуючи предків,  то впевнений що понеділок ніколи не буде для нас важким днем і тим більше він ніколи не стане так званим «похмельником».