Принадливий Тернопіль. Внутрішній простір Коперника

Якщо хочеться заховатися у густу траву і погрітися в теплих сплетіннях середмістя, варто шукати тихі дворики. Найліпше виходити на пошуки їх зранку. Тоді на вулицях мало людей, а ті, котрі є, пересуваються повільно, відігріваючись та повертаючись до життя в променях.

Так ось, саме в такий розманіжений час усе навколо зіткане з тендітних ліній. І, якщо правильно налаштуватися, ноги самі приведуть у якесь правильне місце. Приміром, у задвір’я Коперника.

Якщо не зважати на паркан, за яким ось-ось виросте щось велике (і дуже ймовірно, не надто органічне для цього місця, де скупчилися старобудови – тому поспішайте), то тут концентрована краса – з одного боку будинок міжвоєнного періоду, з іншого – забудова початку ХХ століття. Фактурні стіни, штукатурка канонічного блідо-рожевого кольору – розчиняйся у благодаті. А ще додайте клумбу з різноманітними квітками, отже зелень та запахи.

Більше нема чого казати, бо описати всі вражіння нереально й недоцільно, як продукт приватного досвіду.

Анна Золотнюк.