Тернопільська влада ставить в пріоритет “ратушу” собі, ніж парк людям

Щойно прочитала в «Погляді» статтю «Парк Шевченка в Тернополі забудують — ще й дозволять заходити людям» . Така оптимічна і схвальна назва, але в мене одразу з’явилася надія, що це все жарт. Але насправді, ні.

Ще приблизно місяць тому в парку почали обрубувати дерева. Тепер стоять такі патики. Казали, що вирубають весь парк, але потім спростували. І ось тепер це.

мда… перші думки в моїй голові були не надто милі:

1. “щось ця „ратуша“ дуже схожа на супермаркет”. принаймні на малому зображенні не добре видно :).
2. „складність співпраці міських чиновників з тернополянами“. можливо тут причина в чомусь іншому? цього я не знаю.
3. але найбезглуздіше — це побудувати це „архітектурний проект“ в парку!!! наш парк — це справді наша унікальність, а не якась там „ратуша“. багато ви бачили міст, де парк і озеро (!) знаходяться в самому в центрі? в Європі це лише Тернопіль і Женева!

Влада, може ти перегнинаєш палку з „вдосконаленням“ міста? подумай ще раз, будь ласочка!!!!!!!!»

І ось сиджу я зараз біля вікна і милуюся гарним парком (навіть незважаючи на ці обрабуні патики вздовж парковоі дороги. сподіваюся, що вони не загинуть від цих морозів і вітрів, і ті маленькі гілочки, що залишилися, обростять листочками на літо).
Поки я цих 5 хвилин спостерігала, по парку пробігло троє людей, двоє вигулюют собак, дві окремі жіночки просто йдуть через парк у своїх справах. Минуло 5 хвилин. і це близько дев’ятої ранку, тобто той час, коли вже більшість людей відбігала, собак вигуляла, на роботу вже прийшла. Ще й в таку погоду, коли сильний вітер дме. Зазвичай, вдвічі менше людей виходить на ранкову прогулянку, якщо така погода.

А що робиться там раніше, особливо влітку. Шоста ранку, ти йдеш в парк робити зарядку. По дорозі зустрічаєш до 7ми людей, які вже вигялила собак, які теж повераються з зарядки або йдуть від озера. Приходиш ти на місце і зустрічаєш неймовірну кількість людей, від зовсім молодих до дуууже стареньких. Минулого року біля нас постійно проходила бабця, напівзгорблена, ледве ходить, і казала «Дівчатка, молодці! А от мені вже 79 років, я вже так не можу». І йшла далі. А я собі думаю, в 79 років вона може щоранку збиратися в парк і прогуляватися по ньому більше, ніж півгодини. Це варто поваги. От… Люди, що постійно зустрічають в парку, поступово починають вітати, а згодом і спілкуватися. Всі привітні і в гарному настрої.
Це своєрідний «гурток по інтересах». А його хочуть в нас забрати. Ми вже не зможемо робити зараядку і багати, як раніше. Тому що бігати навколо ратуші, це те саме, що бігати в центрі. А це дуже відрізняється від пробіжки в парку, на природі. Це те саме вирубування лісів, яке вбиває тваринок, бо вони втрачають своє місце проживання. В кожному з нас також помре рідна частинка. Чесно кажучи, буде дуже сумно.

Моя наївна лють змінилася ще наївнішим благанням. Влада, прошу тебе, подумай ще раз! А, якщо ти не зміниш думку, то ще раз і ще раз, і ще раз! Згадай своє дитинство. Мама приводила сюди гуляти, грати на тому майданчику і лазити по тому морякові. А як весело було спостерігати за білочками, що дуркують і бігають туди-сюди. Хіба ж ти ніколи не приносла їм горішки? А вечірні прогулянки біля озера влітку. Комір кусяють, але ти гуляєш, і тобі добре. А концертики на літні сцені! Невже, цей парк у тебе самих не викликає жодних емоцій, що ти його так легко прирекла на смерть. Скажи, ти би вбила свого друга, який був поряд все життя. Рахуй, що цей парк — це твій друг. Ти позбавиш наступні покоління також мати такого друга.
Не забирай від своїх жителів парк, красу і унікальність, будь ласка!!!

п.с. не хотіла образити архітекторів, які працювали на цим проектом. просто ви тут хоть Ейфелеву або Пізанську вежу побудуйте, це не має значення. парк важливіший!

 Марта Мельник

Від редакції: що з цього приводу говорить міський голова