У тернопільських тролейбусах збираються противники діючої влади

СБУ закликає свідків закликів до зміни діючої влади одразу звертатися до них. Як законослухняний громадянин, звертаюся.
У Тернополі існує ціла організація, яка прагне змінити владу. Якщо у цивілізованому світі для досягнення даної мети використовують соціальні мережі, то тернопільські «революціонери» надають перевагу особистому спілкуванню. При тому вони не дуже ховаються.
Кожного ранку, крім неділь і релігійних свят, їх можна побачити у тролейбусах. Їдуть вони переважно у напрямку залізничного вокзалу, де на пероні, очікуючи «дизель», продовжують свою підривну діяльність. Розпізнати їх досить просто – у них завжди із собою «кравчучки», наплічники, саджанці, лопати. Себе вони називають пенсіонерами.
Крім незрозумілого невдоволення діючою владою, вони відрізняються ще й вірою у пекло. Тому, що постійно бажають всім українським урядовцям горіти у ньому вічно. Але це не найстрашніше.
Пеклом наших чиновників не залякати. З їх управлінським хистом вони за тиждень розвалять всю економіку «геєни вогняної». Котли здадуть на металобрухт, дрова продадуть за безцінь, отримані прибутки виведуть в офшори, а на смолу і вогонь встановлять такі розцінки, що чортам у пеклі стане гаряче.
Найгірше ж те, що оце угрупування, цинічно користуючись правом безоплатного проїзду у тролейбусі, при цьому бажає всім українським чиновникам хоча б місяць пожити на їхню пенсію. А це вже, вибачте, таки забагато. Бо якби таке сталося, то декому пекло здалося б раєм.
Вони не лише словами висловлюють невдоволення владою. Уряд робить все можливе, для зменшення їх кількості. Вони ж своєю постійною працею на отих дачних ділянках зводять нанівець всі чиновницькі зусилля.
Тому пропоную: по-перше – підняти пенсійний вік до такого рівня, коли людина вже не зможе тримати у руках лопату. По друге – усіх власників дачних ділянок автоматично прирівнювати до зрадників Батьківщини. А по третє, хоча воно мало б бути по перше – створити умови для належного рівня життя.
Хоча на третій пункт можна не звертати увагу.
Андрій БЕРЕЗОВЧУК