Бойовий шлях: Юрій Бойчук з Тернопільщини в Українській Повстанській Армії. Частина шоста

Стаття підготовлена на основі матеріалів архівно-кримінальних справ, які зберігаються в Управлінні СБУ Тернопільської області

Безперервний конвеєр арешнів, катувань, допитів наших патріотів Вишнівеччини забезпечувала армія працівників НКВС-НКДБ. Ця система була витвором радянської комуністичної системи і з кожним роком вдосконалювалася. У нас немає жодного села, якого б не зачепила страшна хвиля арештів і увязнень. Кидаючи наших людей в страшні катівні радянської влади, тим самим винищували наш патріотично настроєний народ. Насильно заарештовували невинних людей, по дорозі до Вишнівецької катівні били, а потім садовили у страшні підвали, які були розміщені під католицьким костелом. У заарештованих не заживали кровоточиві рани, а від  жорстокого утримання, появлялася короста. А приводили в цю катівню молодих хлопців і дівчат з усіх сіл нашого краю, і не одного і не подвох, а великими групами. Перед початком грудня 1945 року з села Бутин у Вишнівецьку катівню серед ночі пригнали коло сорока заарештованих. Спочатку, до заходу сонця, в селі  Бутин зігнали всіх, хто тоді попався енкаведистам під руки у приміщення школи, а потім під конвоєм гнали по снігу і заметілі  у Вишнівець. Серед заарештованих була дівчина, вік якої ще недосягав шістнадцяти років. На першу ніч їх розмістили в підвалі без нар і ліжок. Вони лягали на холодне каміння. Тоді половина вязнів з Бутина  застуджувалася і діставали запалення, якого ніхто ніколи не лікував. І ця дитина з Бутина, яку вели кати у Вишнівець, а потім відправили ще катувати у Кременецьку тюрму, померла від страшних катівань у Кременці. У Вишнівці слідчі катували полонених, як тільки могли. Вони часто були випивші і знущалися, били нагайками по крижах, били по ногах, били в живіт, грудях.  Так катували, вязень втрачав свідомість, а потім коли приходив до памяті не усвідомлюючи підписував підсунутий слідчим протокол. І в такий страшний час, патріоти Вишнівеччини вели страшну боротьбу проти ворогів свого народу.

Перші допити наших повстанців проводили у Вишнівецькому РВ НКВС з особливою жормтокістю. Патріотично настроєних наших патріотів намагалися всіма силами залякати і психологічно зламати. А діяли з великою ненавістю на кожного морально і фізично. Застосовували страшні туртури, по звірячому били людей шомполами, дротяними нагайками, ногами своїх енкаведиських чобіт, Закатованих на допитах  або вбитих повстанців під час облави енкаведисти спочатку садовили коло костелу, а потім через декілька днів вивозили та викидали у криниці, або закопували на польському кладовищі Вишнівця.

Після перших допитів захоплених повстанців перевозили у Кременецьку тюрму для подальшого слідства. Та винищити наших патріотів Вишнівеччини військам НКВС не вдалося. Вже у грудні 1944 року на теренах Вишнівецького, Лановецького і Велико-Дедеркальського районів  діяв великий відділ під керівництвом “Сокола” який налічувавдо 260 – 300 повстанців УПА, що складався з семи військових відділків. В цей  час у місті Кременець був окружний провід ОУН, який очолював “Корж”, до якого входило шість надрайонових. Одним із надрайонових був Олександр Кукурік з села Мухавець. Кожен надрайоновий мав у своєму підпорядкуванні шість районів, а район мав до дванадцяти станиць. Станиці обєднували по декілька населених пунктів. Станицею керував станичний, який мав свою сітку керівництва. З початку березня 1944 року по січень 1945 року у Вишнівецькому районі було заарештовано 214 повстанців і вбито енкаведистами 286 наших хлопців, зруйновано 126 схронів. Великих втрат понесли повстанці серед яких були  і з Вишнівеччини у великому бою з військами енкаведистами на межі Почаєвському та Заложецькому районів 27 листопада 1944 року. Тоді енкаведисти вбили 240 повстанців. Тільки за жовтень — грудень 1944 року енкаведистами на Тернопільщині було вбито 3484 наших патріотів.

З метою, щоб залякати місцевих жителів, комуністи для зламання психологічного і щоб заставити відмовитися від подальшої національно-визвольної     боротьби ввели публічні страти, заставляючи місцеве населення дивитися на ці страшні видовища. Таку страту комуністична партія продемонструвала перед жителями Вишнівеччини в середині лютого 1945 року. Понівеччиного, покаліченого привезли на Вишнівецький ринок і ще заставили привести дітей старших класів. Вішаючи повстанця, його ще привселюдно катували і добивали напівживого ногами. Як це можна було дивитися на ці страхіття дітям? Чи вибачилися за цей привселюдний злочин перед дітьми Вишнівеччини комуністична влада? Ні!

Тільки в лютому 1945 року на Вишнівеччині діяли такі боївки: “Голуб” – 26 повстанців, “Кость” – 21, “Ярий” – 28, “Нечай” – 80,  “Різак” – 40, “ Петльований” – 80.  Для ліквідації відділу “Сокола”  було кинуто великий загін 233 — го ОСБ в кількості 150 досвідчених чекістів. А щоб знищити  боївку  “Снопа”, яка діяло коло сіл Лози, Бодаки, Манево було задіяно 1 — ший взвод 2 — ї роти 232 ОСБ. Та повстанці не давалися на провокації і відважно воювали проти ворогів України.

Подано деякі матеріали з доповідної записки.

“ Доповідна секретаря Вишнівецького райкому партії більшовиків України Агеїва секретареві Тернопільського обкому  КП(б)У  “Про результати боротьби проти українських буржуазних націоналістів з 1 — го  по 15 — те березня 1945 року та опис подій на території Вишнівецького району.  16 березня 1945 року.

Звіт про результати боротьби з місцевими бандитами по Вишнівецькому районі за пятнадцять днів з 1 — го  по 15 — те березня 1945 року.

На протязі пятнадцять днів боротьби оперативно військові групи у Вишнівецькому районі провели 17 операцій і 19 засад. З них чотири операції вдалі. В результаті проведення активних дій за цей період є такі результати:

вбито бандитів  – 12,

затримано бандитів -4,

затримано бандитопосібників -32,

затримано тих, хто переховувався від     призову — 18,

явилися бандити  з повинною — 2,

Секретар Вишнівецького райкому КП(б)У Агеєв”

Я, “Зірка” вже у грудні 1944 року змінив свою кличку на “Онук”. Кожного місяця я подава два звіти про діяльність   СБ ОУН на Вишнівеччині в обласний провід ОУН. Ось один з них за першу половину січня 1945 року.

“ У Вишнівецькому районі РВ МВС в середньому налічує коло тридцяти кваліфікованих працівників, а РВ МДБ до десяти. Число есбістів чи емвешників змінюється постійно в залежності від військових потреб.  Начальник  Вишнівецького РВ МДБ єврей, старший лейтенант Сурін, а його прислужники росіяни: Боков, Бахнов, Шлейніков, Давиденко. Начальник РВ МВС  – Мордвов. Крім поліцейських органів по селах Вишнівецького району існують, як допоміжні чинники цих органів, істрибки. Це всяке шумовиння, місцеві злодії, зголошенці, дармоїди — всі,  які бажають жити з чужої праці, вступають і знаходяться в істрибках. Це їм дуже вигідно, бо вони звільнені від усяких примусових робіт. Вони мають завжди нагоду пограбувати людей по наших селах і  там брати все, що їм подобається. Число істрибків завжди міняється. Комуністи постійно по селах проводять різні збори і закликають місцевих молодих людей добровільно поступали в істребки, щоб боротися з нами. Так такі збори були проведені лейтенантом НКДБ Боковим 10 лютого 1945 року в селі Кривчики. Після зборів відразу зголосилося два дармоїди, щоб боротися з чесними, своїми місцевими жителями. 11 лютого в селі Бодаки, 12 лютого у  Снігурівці, 13 лютого в селі Великий Кунинець, 14 лютого  в селі Котюжини. В кожному  селі зголошувалося по одному, двох, щоб поступити в істрибки. А що  вони роблять в селі? Беруть участь в постійних облавах, охороняють полонених, беруть участь у вивезенні населення, охороняють приміщення  РВ МВС і РВ МДБ у Вишнівці та  тюрму. Також беруть участь у доставці вбитих наших вояків УПА до Вишнівця з навколишніх сіл, потім їх мертвими садовили коло Вишнівецького костелу та спостерігають на реакцію місцевого населення. Так потім через два три дні мертві тіла виводять тіж самі істребки і  викидають в глибокі криниці, або закопували на польському кладовищі. Постійно в села приходить три або чотири з РВ МВС і збирають з трьох або чотирьох навколишніх сіл істребків та розпочинають робити облави, стріляють по місцевих людях. Такі облави за участю істребків з сіл Кривчики, Котюжини, Бодаки та Вишнівця здійснили в селі Лози і затримали Гоменюка Якова, “Мока”. Ці облави часто роблять по ночах. Тоді з хати виносять продукти та загружать на вози.

Облави, засідки та обшуки за першу половину січня 1945 року , які робили РВ МВС, РВ МДБ та істребки:

3 січня 1945 року в селі Бутин зробили облаву по хатах з сторони Дзвиняцьких хуторів. Було пограбовано вісім хатів. Брали сало, мясо, мука, хліб, все що люди мали до свята.

3 січня 1945 року в селі Мишківці провели обшуки в хатах з сторони  села Малого Раківця.   Було пограбовано десять хатів. Спалено два хліви.

4 січня 1945 року в селі Млинівціпроведена засада з села Бутин. Було проведено засідку з кількістю десяти істребків і одного  емгебіста. Сиділи чотири години  та потім пішли в село Бутин.

6 січня 1945 року. Велика група істребків провели прочистку шляху Малий Раковець та Чеснівський Раковець.

10 січня 1945 року. Істребки у ночі ходили під хатами жителів села Федьківці видаючи себе за повстанців та провокували місцеве населення.

11 січня 1945 року. Проведено великий трус в селі Колодно. Там проводили в хатах обшуки. Перевертали все, що попадало їм під руки та спалили три стодоли з сіном.

“Онук”

(Продовження буде.)

МАТЕРІАЛИ ПІДГОТУВАВ ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ