На допитах у Вишнівці до смерті закатували Мотрю Сліпчук

 26 липня 1945 року. До села Діброва, що на Вишнівеччині, без шуму підїхали на машині екаведисти разом з солдатами з винищувального батальону. Ще нерозпочало світати, а вони вже повистрибували з машини, яка зупинилась десь на відстанні пів кілометра від села. Ця військова група прибула з районного центру Вишнівець, що на Тернопільщині.  А причиною прибуття озброєних військових, було письмове повідомлення від місцевого агента Вишнівецького РВ НКДБ «Колоска» про те, що в одній із хат в названому населеному пункті будуть у ночі перебувати три повстанці УПА. Інформація поступила у вечері від агента, якому довіряли, бо він постійно подавав правдиву інформацію і облави проходили успішно з затриманням. Інформував про перебування повстанців не тільки у селі Діброва, а у селах Коханівка, Решнівка, Малий Раковець, Манево, Гнидава. За його поданням у Вишнівецьке РВ НКДБ був затриманий Літвин Федір.

ЛІНВІН ФЕДІР УЛЬЯНОВИЧ 1915 року народження, село Діброва, освіта початкова, член ОУН з 1938 року. Вояка УПА. Сотня “Сокола”. Заарештований 07.04.1945 року Вишнівецьким РВ НКДБ. Засуджений 25.06.1945 року ВТ військ НКВС у Тернопільській області на 20 років каторжних робіт з конфіскацією майна. Помер 1946 року у ВТТ у місті Кунгур Пермської області (Росія).

У своїх повідомленнях “Колосок” описував про перебування повстанців, місце схрону, квартири де проводили повстанці зустрічі, прослідковув куди носять “грипси” звязкові. По його інфрмаціях, миттєво виїздили з Вишнівця військові і успішно проводили операції, затримуючи повстанців та місцевих людей “симпатиків”. За такі послуги він отримував від РВ НКДБ відповідні грошові винагороди.

“ЗАЯВА

 Я ——– уроджений 12 травня 1924 року в селі Діброва Вишнівецького району Тернопільської області, зобовязуюся співпрацювати з Вишнівецьким РВ НКДБ. Буду носити кличку “Квітка”. Якщо не буду виконувати своїх обовязків, то мене разом з родиною вивезуть   на Сибір.

 Квітка”
Ось і 25 липня 1945 року о 17 00 поступила письмова інформація від “Колоска” у Вишнівецьке РВ НКДБ такого змісту.

“Я “Колосок” повідомляю, що у ночі з 25 на 26 липня 1945 року в селі Діброва, у хаті Сліпчук Мотрі будуть перебувати три бандити з сусіднього села Решнівка, які перебувають на данний час в сотні бандита “Сокола”. Вони зброєні гвинтівками і мають гранати. Ці бандити від Мотрі будуть йти в село  Манево. Бандити мають клички “Синиця”, “Сірий”, “Степовий”.”

СЛІПЧУК МОТРЯ АНДРІЇВНА народилася у 1918 році, кличка “Чайка”, член ОУН з 1943 року, звязкова, Заарештована РВ НКДБ 26 липня 1945 року і доставлена у Вишнівецьку тюрму. 06 липня 1945 року померла в тюремній камері у Вишнівці.

 ГАКАЛО ПАВЛО ЛЕОНТІЙОВИЧ, псевдо “Синиця”,  1925 року народження, село Решнівка Вишнівецького району Тернопільської області, освіта початкова, Член ОУН з 1943 року. Вояка УПА, перебував в сотнях “Сокола” та “Терника” боївка Івана Чорного. Заарештований 01.05.1948 року. Засуджений 22.06.1948 року ВТ військ МВС у Тернопільській області на 25 років ВТТ. Покарання відбував у місті Норільську (Росія). Звільнений 25.06.1956 року. Проживав у селі Решнівка з 1991 року.

МЕЛЬНИК АНТІН  ДАВИДОВИЧ, псевдо “Сірий”, 1924 року народження, село Решнівка, Вишнівецького району Тернопільської області, освіта початкова, Член ОУН з 1943 року. Вояка УПА, перебував у сотні “Сокола”, брав участь у боях з енкаведистами в селі Панасівка Зборівського району. Загинув 21 листопада 1945 року в селі Діброва в хаті Гаргелів (застрелився).

МУРЗА ГРИГОРІЙ ТРОХИМОВИЧ, псевдо “Степовий” 1927 року народження, село Решнівка, Вишнівецького району Тернопільської області, освіта початкова, Член Юнацької  ОУН з 1943 року. Вояка УПА, кущовий ОУН у Лановецькому районі, перебував в сотні “Сокола”. Загинув 17 січня 1947 року в селі Влащинці Лановецькому районі під час облави енкаведистів (застрелився).

 ГАКАЛО ПАВЛО ЛЕОНТІЙОВИЧ

 “Нам дали наказ в сотні “Сокола” від чотового “Берези” прибути в село Манево 27 липня 1945 роки. Нас троє повстанців вийшли у вечері з села Решнівка у село Діброва на квартиру до Сліпчук Мотрі і взяли у ній “грипс” та мали передати “Соколу”.  Вже було темно, коли ми добралися до хати Мотрі. Вона нас вже чекала і відразу передала “грипс” мені. Я його заховав. Тоді вона сказали, щоб ми пішли до неї і повечеряли. Ми і справді були трохи голодні і вирішили поїсти. Ми сіли  і зїли спочатку теплого борщу. Вона вже почала подавати теплі вареники з сиром, як у хату увійшов один з місцевих повстанців і сказав, що до села йдуть Вишнівецькі енкаведисти. Він саме в цей час їхав на коні з Малого Раківця і бачив, як з сторони Вишнівця підїхала машина і з неї почали вискакувати озброєні військові і почали наближетися до села. Тому він швидко на коні приїхав до Мотрі, бо знав що до неї мають прийти повстанці за “грипсом”, якого він привіз її в обід. Ми тоді швидко вибігли в напрямку Решнівки, а вона почала прибирати все з столу. Ми швидко вийшли з села і подалися в поле.”

СЛІПЧУК МОТРЯ АНДРІЇВНА.

 “Я тільки закінчила все прибирати, залила водою вогонь у плиті, погасила свічку і лягла в лішко, як почула шум на дворі. Я тоді все зрозуміла, що хату вже кругом обійшли Вишнівецькі енкаведисти. Стало тихо, а потім голос, щоб ті хто є в хаті виходили на двір з піднятими руками, а то через пять хвилин у хату будуть вкинуті гранати. Тоді я підняла руки і вийшла на двір. На дворі стояли озброєні енкаведисти. На мене відразу була направлена гвинтівка і пролунало запитання,  чи є ще у хаті бандити. Я швидко відповіла що у хаті я перебувала сама і там нікого немає. Тоді я почула ще такі слова: “Врьош бандітка, там єсть ещо бандіти”,  я мовчала. Тоді один з них сказав мені щоб я йшла перша до хати. Я пішла, а він прикриваючись мною йшов поряд. Ми обійшли всю хату і вийшли на двір. Тоді один з них, напевне начальник, сказав, що бандити могли заховатися на горі і потрібно перевірити там. Тоді він послав двох “стрибком” і приказав лізти на гору. У них двох зразу поблідли лиця і стали дуже переляканими, але почали виконувати вказівку начальства. Повільно, а видно було як у них трусилися руки і ноги, але пішли до хати. Коли увійшли в хату то за ними знову пішло двох. Я чула як вони лізли по драбині, ходили по горі а потім злізли. Пройшло пять хвилин і вони вийшли на двір і сказали що нікого там немає. Тоді один з енкаведистів почав кричати до мене де ділися бандити. Я відповіла що нікого не було і я спала. “Врьош, бандітка” – почула я у відповідь. Тоді декілька солдат пішли у хату і почали там щось шукати. Через декілька хвилин вийшов один і виніс цілу макітру теплих вареників та поставив коло мене. “А це что ето, кто ето должен бил жрать, бандіти?” Я промовчала і зрозуміла що мене заарештували. Тоді я захотіли тікати і сказала що мені треба закрити хату і відпустити корову на пасовисько. Але це мені зробити не дозволили і сказали що зроблять та пришлють когось щоб це все зробив хтось з сільської ради. Мені вже тоді сказали, що я заарештована і мене відправлять у Вишнівець. Мене швидко погрузили у машину та повезли до тюрми.”

Вишнівець. Машина зупинилася коло приміщення РВ НКДБ. Сліпчук Мотрю виштовхнули і відразу повели в кабінет до слідчого. За нею йшли двох чоловіків у військовій формі та доставили на допити. Слідчий, високого росту, розмовляв російською мовою та почав допитувати Мотрю. Допити тривали десять днів. На четвертий день її катували, допитуючись про її рідного брата.

СЛІПЧУК ГНАТ АНДРІЙОВИЧ псевдо “Хмара”, народження у 1920 році, село Решнівка Вишнівецького району Тернопільської області, освіта початкова, Член ОУН з 1938 року. Вояка УПА, перебував в сотнях “Сокола”. Заарештований 21.01.1946 року. Засуджений 22.03.1946 року ВТ військ МВС у Тернопільській області на 10 років ВТТ. Покарання відбував у місті Норільську (Росія) Звільнений 05.08.1955 року. Проживав у Львівській області.

Її без свідомості після страшних допитів кожного разу доставляли у камеру. Коли приходила вона до свідомості, знову вели до слідчого.  На девятий день її так побили, що вона в камері більше не прийшла до свідомості і померла. Так не витерпівши страшних катувань слідчого, СЛІПЧУК МОТРЯ АНДРІЇВНА  відійшла в небуття. Вічна її память.

 

МАТЕРІАЛИ ПІДГОТУВАВ ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ