Як боровся з окупаційною владою вчитель Вишнівецької школи Леонід Григорович Стефанський. Частина четверта
Стаття підготовлена на основі матеріалів архівно-кримінальних справ, які зберігаються в Управлінні СБУ Тернопільської області
А гітлерівеці, вже до середини липня загарбали всю Західну Україну. “Непереможна і легендарна” більшовицька Червона Армія зазнавала поразку за поразфкою. Від наступу німецьких агресорів червоні комуністичні герої розлітались, як маленькі комашки, то поодинці, то великими групами, то навіть цілими військовими частинами. Одна група червоної зарази втекла з Вишнівця з більшовицькою окупаційною армією. Друга сховалася. Третя – єврейська залишилась тут. А за чотири місяці фашисти захопили майже всю Україну і в окупаційній зоні опинилось майже 42% населення Радянського Союзу. В німецькому полоні у жовтні 1941 року перебувало 3,8 мільйонів полонених, з них 1,3 мільйонів українців. Декілька німецьких таборів з військовополоненими були і на Тернопільщині. Найбільший розміщався на Кременеччині, де тримали полонених в голоді і холоді. Коли відступали совіти в кінці червня з Тернопільщини, то знищили десятки тисяч політв’язень у тюрмах на наших теренах. Не маючи можливості провести евакуацію в’язнів з 22 червня по 29 червня 1941 року комуністи провели масові винищення по тюрмах та у підвалах катівень НКВД українців.
1941 рік. Осінню за Кременцем німці облаштували концтабір, де утримували полонених радянських солдат. Огороджені колючим дротом, не маючи елементарних умов для проживання і медичного догляду, в’язні масово вмирали з голоду. Тоді члени ОУН через своїх засланих агентів, що працювали у німецькій владі, домовились, аби частину місцевих полонених українців і тих, хто побажає одружитися з українкою, випустили на волю. Так з концтабору вдалося забрати частину молодих хлопців. За інформаційними даними оунвці допогли вибратися з німецьких таборів до 300 полоненим. Під виглядом місцевого був відпущений з концтабору і воєнний лікар радянської армії, латвієць на ім’я Микола (на жаль, історія не зберегла його прізвища). Його потім вбили ковпаківці в селі Великі Вікнини. Похований на кладовищі в селі.
Активну участь у визволенні полонених на Кременечинні брала Ольга Ковальчук («Софія»), яка мала можливість контактувати з німецькими окупантами в Кременці. Вона неодноразово приїжджала у німецькій табір з німецьким районним керівництвом, де домовлялася за передачу полонених українців. Все це робилося напівлегально через ОУН.
Ольга Ковальчук “Софія”, 1917 року народження, с. М.Вікнини. Закінчила Кременецьку гімназію. З 1937 року член ОУН. Досконало володіла німецькою мовою. Працювала перекладачем у Катербурзі (Катеринівка Кременецького району) в ляндверта. Телефоністка у німців. У 1943 році тікає від німців і переходить на нелегальне становище. Працює в районовому проводі УПА пропагандистом.
А тепер знову про навчальний процес у Вишнівецькій школі. Весь час коли я працював в школі, німці ні разу не навідувалися до нас. Здавалось що їх зовсім у Вишнівці нема. Документи постійно нам передавали з Кременця. У березні 1942 року прийшов документ, щоб в школах призупинили виладання закону Божого.
Спогади священника села Мухавець Троїцької церкви.
“Я, Кукурик Михайло Іванович, 1887 року народження в селі Титовці Люблінського воєводства (Польща). З 1933 року проживав у селі Муховець Вишнівецького району Тернопільської області, українець, духовна освіта. Стефанського Леоніда Григоровича я знав як порядного односельця. Під час німецької окупації він працював директором Вишнівецької школи. Я у цій школі викладав закон Божий шість місяців. Потім німецька влада заборонила проводити священикам заняття. У кожному класі були ікони це я добре згадую, а що ще було не можу згадати. Чи була якась державна символіка, не пам’ятаю.”
Я добре знав Кукуріка Олександра Михайловича. Він і його дружина працювали вчителями у селі Старий Вишнівець.
КУКУРІК ОЛЕКСАНДР МИХАЙЛОВИЧ, член ОУН, вояка УПА, псевдо «Грім», «Беркут». Народився в селі Горинка Кременецького району, проживав в селі Мухавець, надрайоновий провідник на теренах Шумщини, Лановеччини, кременеччини і Вишнівеччини. Загинув у травні 1945 року в сутичці з Вишнівецькими енкаведистамит між селами Снігурівка і Чайчинці. Похований в селі Чайчинці.
Будучи вчителем він активно працював в ОУН. В грудні 1941 року він мене познайомив з Левенцем Юхимом з села Федьківці.
ЛЕВЕНЕЦЬ ЮХИМ народився у 1920 році в селі Федьківці, псевдо «Кобець», «Савич», «Карпенко». Надрайоновий провідник ОУН, вояка УПА. Загинув 13 серпня 1946 року під час облави з Лановецькими енкаведистами. Місце поховання невідоме.
«Савич» дав мені вказівку, щоб я описував діяльність ОУН Вишнівеччини два рази в місяць і передавав Левенець Марті.
ЛЕВЕНЕЦЬ МАРТА 1925 року народження, псевдо «Світла», зв’язкова ОУН Заарештована у 1946 року 21 вересня, засуджена на 10 років ВТТ. Покарання відбувала в Казахстані. Померла у ВТТ.
Перший письмовий звіт я написав у грудні 1941 року. Так я писав до літа 1946 року. Де зберігалися ці документи я не знав. Писав я у двох екземплярах через копірку. Були випадки що я писав за один раз до шести аркушів. В себе я нічого не залишав. Багато написаного я запам’ятав. Про цю мою роботу майже ніхто не знав кроме «Савича». Левенець Марта не знала що я передавав, а я не знав кому вона передавала мої дописи.
Що було в моїх дописах про ОУН. Це маже історія.
« На цей час, а саме у 1934 році діяли місцеві осередки ОУН, а керівниками місцевого проводу були: село Бодаки — Волохатий Мефодій “ Дуб”, народився 1911 році, член ОУН з 1933 року, загинув у перестрілці з Вишневецькими енкаведистами у 1944 році. Село Бутин — Жила Яків “”Хмара”, народився 1907 році. Член ОУН з 1934 року. Заарештований 02 червня 1941 році. Закатований у тюрмі. Село Великий Кунинець — Баран Йосип “Ворон”, народився 1910 року. Член ОУН з 1934 року. Загинув у бою з енкаведистами у 1944 році. Село Малий Кунинець — Росіцкий Данило “Вірний”, народився 1912 року. Член ОУН з 1933 року. Загинув у 1950 році в перестрілці з енкаведистами в селі Олексенець Кременецького району. Село Дзвиняча — Дудар Антон “Гонта” народився 1913 році, член ОУН з 1933 року. Заарештований у 1944 році. Село Діброва — Барва Василь “Голуб”, народився у 1913 році. Член ОУН з 1934 року, вояка УПА (відділ СБ). Загинув у 1946 році під час облави енкаведистів у криївці коло родинного села. Село Лози — Горошко Микола “Вітер”, народився 1912 року, член ОУН з 1933 року. Загинув в бою з енкаведистами коло родинного села у 1944 році. Село Старий Вишневець — Мельничук Захарій “Крига”, народився у 1911 році. Член ОУН з 1933 року. Загинув у селі Федківці від рук енкаведистів у 1944 році 20 серпня. Село Мухавець – Філик Максим “Камінь”, 1904 року народження, член ОУН з 1933 року, поранений енкаведистами і зарештований у 1944 році в Бодаках. Замордований на допитах Вишневецьким НКВС. Село Загороддя — Чорненький Петро “Савур”, народився у 1944 році, член ОУН з 1934 року. Заарештований Вишневецьким НКВС у 1944 році. Закатований у Кременецькій тюрмі. Село Великий Раковець Тимченюк Микола “Гострий”, народився у 1912 році, член ОУН з 1933 року, вояка УПА, відділ СБ. Загинув в бою з енкаведистами 02 травня 1944 року. Село Котюжини — Трачук Ананій “Пічорний”. Народився у 1910 році, член ОУН з 1934 року, вояка УПА, загинув у 1944 році коло села Снігурівка Лановецького району. Село Кривчики — Сендецький Іван “Чіпка”, народився у 1914 році, член ОУН з з 1933 року, Закатований Вишневецькими енкаведистами у 1941 році. Село Гнидава — Байдецький Мирон “ Перець”, народився у 1900 році, член ОУН з 1933 року. Заарештований у 1948 році. Село Заруддя — Салюк Микола “Смілий”, народився у 1894 році, член ОУН з 1933 року, заарештований Вишневецьким НКВС 11 квітня 1944 року. Помер на каторзі. Село — Шимківці, Бабій Калістрат “Меч”, народився 1907 року, станичний ОУН, загинув 01 травня 1944 року в селі Чайчинці під час облави енкаведистів. Село Витківці — Албанський Степан “Козак”, народився 1912 року, закатований у Кременецькій тюрмі у 1945 році. Село Олишківці- Байдак Максим “Біленький”, народився 1905 року, станичний, вояка УПА, заарештований 1944 року, помер на каторзі 1946 році у Воркуті. Село Решнівка — Биць Володимир “Байда”, народився 1911 року, член ОУН, вояка УПА, загинув на Поліссі 10 березня 1945 року. Село Коханівка — Бортик Іван “ Уроджений” народився 1912 року, член ОУН, вояка УПА, загинув 22 квітня 1944 року під час облави енкаведе коло села Коханівка. Село Мишківці — Загоруйко Гнат “Михась” народився 1901 року, член ОУН, станичний, загинув 13 березня 1945 року у родинному селі під час облави енкаведистів. Село Малий Раковець — Складанюк Радіон “Хмара”, народився 1908 року, член ОУН, вояка УПА, вбитий енкаведистами у Раковецькому лісі в червня 1945 року. Село Поляни — Жила Михайло “Горобець” народився 1906 року, член ОУН, вояка УПА, загинув 22 квітня 1944 року у Мишковецькому лісі під час облави енкаведе. Село Чеснівський Раковець – Бойко Євген “ Орел”, народився 1894 року, член ОУН, вояка УПА , чотовий, інструктор з військової підготовки кадрів для УПА, загинув на каторжних роботах 26 жовтня 1945 року. Вишневець — Жураківський Михайло “ Буря”, член ОУН, підрайонований керівник ОУН, зарештований 29 грудня 1940 року, розстріляний у Тернопільській тюрмі.
Таких листків з інформаціє про ОУН Вишнівеччини я написав коло трьохсот аркушів.
У червні 1943 року мене Боріченко призначив секретарем Вишнівецької німецької управи. У приміщенні де япрацював висів Тризуб як Герб нашої України і жовто-блакитний прапор. Коли заходили німці у приміщення вони нічого не казали. Там я перебував аж до кінця лютого 1944 року. Але я два рази в місяць продовжував писати звіти про ОУН і передава в Левенець Марті.
(Продовження буде)
ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ
Коментарі вимкнені.