Як комуністична влада знущалася над мирним населенням Тернопільщини. Частина четверта

 (ЛАНОВЕЦЬКИЙ РАЙОН. АРХІВНІ ДОКУМЕНТИ)

 Дня 7 травня 1948 року.  У село Великі Куськівці прибув редактор районної газети “Більшовицька Зброя”, уповажений РК КП(б)У і райвиконкому на села Куськівці [Великі і Малі Кусківці] Тупол із трьома істребками та райуповмінзагу Похилюк Миколою. В селі заходили до кожної хати і примушували підписуватися на “позику” державі. Зайшовши до вдави Басій Уляни, в якої є троє малих дітей, а вона сама лежить у ліжку хвора, Тупол вимагав від неї, щоб підписала “позику” на 150 крб. Бідна жінка просила, що вона хвора, грошей не має такої кількості, а може дати тільки 50 крб., але Тупол сказав, що як не погодиться на 150 карбованців то сконфіскує все майно. Жінка не погодилася. Тоді Тупол послав істребків, щоб привели селян з підводами. Коли вони це зробили, пограбували останніх два центнери збіжжя, 2,5 ц муки, корову, свиню, 6 ц картоплі, всю одежу та хатні речі. Це все завіз Тупол до району до свого дому. Басій Уляна, не зважаючи на хворобу, пішла до начальника  РВ МВС старшого  лейтенанта  Бабенка на скаргу і розповіла про грабіж, яку зробив у неї Тупол. У відповідь на це Бабенко розкричався, що вона саботує накази радянської влади і є великим ворогом СРСР. Бабенко наказав вдові, що за кару вона має дати до трьох днів 700 карбованців, а все що забрав Тупол – вже  пропало. Жінка з малими дітьми осталась без куска хліба.

Дня 17 травня 1948 року. В село Борсуки, місцеві  активісти радянської влади,  Дрига і Салюк, зібравши місцевих сільських десятників, ходили вночі до людей і наказували здавати позику. Своє ходження ніччю пояснювали тим, що вдень всі люди втікають в поля і засувають хати. Коли хтось не хотів відчиняти дверей, вони ламали їх, били і кричали до людей, що вони бандити і не хочуть здавати грошей для держави.

Дня 20 травня 1948 року. До села. Буглів прибула група большевиків в числі 9 осіб. Це були самі робітники райадміністрації: Дудченко, Ярмілін, Сащенко, Фененко, Худяков, Дубінський, Колосовський, Тротський і один невідомий. Забравши весь  актив сільської ради, вони пішли збирати “позику”. Тому що люди втікали днем, вони це робили ніччю. Селяни не хотіли відчиняти дверей і давати гроші сталінським грабіжникам. Більшовики розбивали двері, а хто просився, що не має грошей – били. Побитими лишились такі селяни: Прокоплюк Лаврентій, Мельничук Степанія, Джаловський Федор, Кушпер Касіян, Нагорна  Оксана, Анельчик Степан, Нагорна Тетяна і Гетьман Павло. Їх   били по плечах, по голові прикладами автоматів.

Дня 29 травня 1948 року.    До села  Буглів прибув з району  старший лейтенант МДБ  Ізместьов. Він покликав до сільської ради Кравчук Настю і арештував. Потім питав за Кравчук Яриною, але йому відповіли що такої в селі нема. Ізместьов сказав, щоб сільська рада видала йому довідку, що Крачук Ярини від такого то місяця немає в селі Буглів. Вечором пішли до громадянина Мельничук Івана, де цілу ніч пили горілку, а рано Кравчук Настю відпустили додому.

Дня 6 травня 1948 року. До села  Ванжулів прибув уповноважений  РК КП(б)У і райвиконкому Сащенко з двома невідомими більшовиками та Квасюк з адміністрації. Вони скликали людей до сільської ради де страшили їх Сибіром та тюрмою, заставляючи підписатись на “позику” державі.

Дня 10 травня 1948 року.  До цього ж села Ванжулів прибула група більшовиків в числі 7 осіб на чолі з старшим лейтенантом  РВ МДБ Ізместьовим . Сам Ізместьов зараз з одним більшовиком повернувся до райцентру, а до решти долучив Сащенка зі своєю групою, та цілу ніч ходили до селян вимагати підписів на “позику”. Цілу ніч по селі був великий шум.

Дня 12 травня 1948 року.  До села Вербовець прибув робітник райадміністрації Півторак  з двома невідомими більшовиками. Вони ходили по полях та ловили людей, які втікали і не хотіли підписувати так званої  добровільної позики. Кого зловили, грозили Сибіром, якщо не дасть грошей.

Дня 15 травня 1948 року. До села Ванжулів прибув уповажений  Сащенко з Квасюком та стягали “позику”. У селян Павлишин Івана, Гарасим’юк Івана і Рижак Василя, які відмовились дати “позику”, забрали все збіжжя.

Дня 17 травня 1948 року. В цьому ж селі Сащенко і Пукас ходили з сільськими десятниками по селі  за “позикою”. В громадянки  Маціброди Степана яка мала троє малих дітей, побачили в хаті гладущик свіжого молока, яке вона наготувала щоб напоїти малих дітей. Сащенко почав кричати і забрав від дітей молоко, і  наказав негайно десятникові  віднести до молочарні.

Дня 19 травня 1948 року. Вночі до села Ванжулів прибула група більшовиків, яка складалася з робітників районної  адміністрації, і ходила по селі за позикою. Громадянина Процюка Петра, що не дав “позики” водили цілу ніч селом убраного тільки у спідній білизні, підводили до будинків і погрожували місцевим людям що так будуть водити жінок і чоловіків хто не здасть позики. Рано побили в сільській раді громадянина Сандій Кальйона за це, що немав  чим заплатити  “позики”.

Дня 24 травня 1948 року. До цього ж села прибув уповажений  РК КП(б)У Сащенко і стягав “позику”. У громадянки  Домчук А. і Домчук Методія забрав усе збіжжя за це, що не хотіли сплатити “позики”. З цієї самої причини побив Сандюк Марію по плечах батогом і кричав нецензурними словами. Вона декілька раз падала і він заставляв її піднятися і знову починав бити.

Дня 1 травня 1948 року. До села  Корначівка ( Друга) прибула група большевиків в числі 7 осіб  зайшовши до громадянки  Тивонюк Марти, арештували Дарку з с. Шушківці, Лановецького району, що в неї ховалася від сплати позики. Її забрали у райцентр.

Дня 19 травня 1948 року.  До цього ж села прибула група більшовиків в числі 10 осіб на чолі з заввідділом  пропаганди  РК КП(б)У Дудченком. Всі вони з райадміністрації. В селі ходили до людей за “позикою”. Хто не хотів відчинити, розбивали двері і вдиралися до хати. Громадянина  Нагорного А., що не мав чим сплати  “позику”, водили по селі цілу ніч тільки в спідній одежі та заставляли стояти на колінах, а щойно рано відпустили.

Дня 6 травня 1948 року.  До села  Люлинці прибула група істребків в числі 23 особи на чолі з начальником штабу істребків  батальйонів старшим  лейтенантом Лапшіним. В селі заходили до хат і вимагали їсти та горілки, а вночі пішли до місцевого священика Ржепецького Михайла, розбили двері в літній кухні і вкрали печений хліб.

Дня 11 травня 1948 року.   До села Нападівка  прибула група большевиків в числі 11 осіб на чолі з старшим лейтенантом РВ МДБ Цигановим. Між ними був прокурор Сидоренко та трьох з РВ МВС. Вони оглядали вбитих большевицьких вислужників – Салюк Василя і Саган Анну. Провіривши, поховали і сказали, що “Бандит бандита вбиває, але все ж вони були люди хороші”.

Дня 14 травня 1948 року.  До села Нападівка прибула група більшовиків в числі 7 осіб на чолі з старшим РО МДБ Цигановим та ходили по вулицях нібито стягати “позику”. Пополудні арештували Салон Григорія Івановича і відвезли автомашиною до району підозрюючи його у співпраці з повстанцями.

Дня 24 травня 1948 року.  Вночі до села прибула група большевиків в числі 8 осіб (ком. невідомий) і арештували громадянина  Старчук Михайла Філіновича, що втік з примусових робіт з Донбасу і Черній Михайла Тарасовича, якому закинули співпрацю з ОУН в час німецької окупації. Арештованих побили та забрали до райцентру.

Дня 15 травня 1948 року.  До села Огризківці прибула група істребків у числі 23 особи на чолі з начальником штабу винищувального  батальону  старшим  лейтенантом  Лапшіним. Переходячи селом, побачили череду, а саме сім овець. Один істребок вистрілив та вбив барана, а другі істрибки підібрали і потаскали до себе щоб обробити. Потім пішли до громадянина  Загребельного Теодори і, побачивши тютюн, що сушився на сонці, забрали для себе більшу половину. Цей тютюн був приготовлений для сина, який сидить в тюрмі за повстанську діяльність.

Дня 25 травня 1948 року.  До села Огризківці  прибули робітники райадміністрації: Ярмілін, Худяков, Сащенко, Кукас, Дудченко, які зайшли до громадянки Загребельної Христі, Богач Марії, Гудзь Антошки і побили їх за не здачу “позики”. Вони плакали і просилися щоб їх не били. Коло них і плакали їхні маля діти. Потім були десь коло десяти днів з синцями і ранами  Крім того набили Богач Антона, що хворий на груди, руки й ноги і не може ходити.  Ще в кінці побили  також Олійник Михайла, 15-літнього хлопця з Дніпропетровської області, який заявив нащо б’ють жінок і калік.

Дня 3  травня 1948 року.  До села  Перемерка прибули робітники адміністрації Мартинюк і Бойко та робітник РВ МВС Горбунов. Зібравши всіх членів сільської ради, сказали, що на село призначено 600 тис. крб. “позики” державі, яку обов’язково треба виконати до 15 травня 1948 року. Потім від’їхали до села  Борщівка.

Дня 10 травня 1948 року.   В селі Перемерка уповноважені з району Мартинюк і Горбунов стягали “позику”. При тому заставляли десятника сільської ради Шляпського Миколу, щоб ходив по всіх хатах села та  стягав “позику”. Цей відмовлявся. Тоді більшовики його побили так, що він пролежав дві неділі.

Дня 4 травня 1948 року.  До села Синівці  прибули з райадміністрації: Тімошов, Попов, Ковальчук і уповноважений  райміліції Салюк. Вони ходили весь день до  людей і вимагали, щоб ці підписувались на здачу “позики” державі. При цьому арештували Марценюк Якова, за те, що відказувався від “позики”, а по трьох днях звільнили.

Дня 5 травня 1948 року.  Група більшовиків в числі 5 осіб на чолі з о/у МДБ Іващенком на цвинтарі села Синівці поломила хрести і порвала вінки з написами на Упавших Борцях Революції за УССД.

Дня 10 травня 1948 року.  До села Синівці прибули: Тімошов, Попов, Салюк, Ковальчук, Мазур і один істребок. Вони арештували громадян  Пиріг Івана, Мозіль Юльку, Струсь Анну, Рудник Ярину і Казьмірчук Федора за те, що не хотіли підписатись на визначену їм суму державної “позики”. Всіх забрали до села Борсуки до будинку  уповаженого  райміліції Салюка. На другий день всіх звільнено.

Дня 17 травня 1948 року. В селі Синівці  Тімошов, Попов, один істребок і голова с/ради Хаблюк Борис стягали “позику”. По домах людей було мало, бо всі було в полях. Тоді згадані пішли в поле і в житі зловили громадян Мозіль Юльку, Блажчук Феньку, Кутравську Євгенію та Блащук Юхима, що ховалися перед большевиками. Всіх завели до сільської ради і спершу почали допитувати Блащук Ю., відтак замкнули його в окрему кімнату, а допитували інших. Блащук відчинив вікно і втік. Під вечір арештованих звільнили, а самі від’їхали до району.

МАТЕРІАЛИ ПІДГОТУВАВ ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ