Як молоді дівчата з Тернопільщини боролися з окупантами. Історія Наталі Герасимюк

 ГЕРАСИМЮК НАТАЛЯ МИХАЙЛІВНА – «Квіточка», 1926 року народження, село Решнівка Вишнівецького району Тернопільської області, освіта 5 класів. Член ОУН. Заарештована 01 вересня 1947 року ТВ МДБ Львівської залізниці. засуджена 12-13 листопада 1947 року ВТ військ МВС Лв ВО на 10 років ВТТ із конфіскацією майна та 5 років позбавлення прав. Звільнена 19 травня 1955 року. Покарання відбувала в Магаданській області (Росія). Повернулася в рідне село. Потім проживала у Житомирській області.

«До мене в хату дуже пізно хтось постукав у вікно. Моя мама виглянула і побачила трьох молодих хлопців з УПА. Коли їх впустили до хати, то я впізнала КАЗМІРЧУКА АНТОНА з села Коханівка.

КАЗМІРЧУК АНТОН ФОМИЧ псевдо «Юрко» народився 1924 року в селі Коханівка Вишнівецького району Тернопільської області, освіта 5 класів, член Юнацької ОУН. Заарештований 03 травня 1945 року. Засуджений 28 липня 1945 року ВТ військ НКВС у Тернопільській області на 10 років ВТТ із конфіскацією майна. Покарання відбував у місті Воркуті (Росія). звільнений 09 жовтня 1954 року. Реабілітований 09 серпня 1993 року.

 Разом з ним тоді зайшли підрайоновий пропагандист «Соколик»  та районовий пропагандист «Долина». Вони коло себе мали зброю і сказали що хочуть поговорити з мною. Я злякалася і подумала що може заберуть, але ні, вони промовили що бесіда буде довга і тут в хаті, і якщо можна то хай господиня дасть щось повечеряти, бо цілий день не їли. Ми посідали на кухні, а мама почала готовити вечерю. Я добре запам’ятала цей день, 10 грудня 1944 року. Тоді цілий день падав густий сніг і був невеликий мороз. А свою мову вони розпочали з того, що нас скоро по одному вивезуть в Сибір, а на наші землі поселять московітів. А молодих хлопців постріляють, або згноять в страшних тюрмах. І тому нам всім треба об’єднуватися і боротися з ворожими загарбниками, які як щурі лізуть на нашу землю. Щоб не бути їхнім рабом треба ставати на захист. Я тоді сказала їм, що носити зброю не збираюсь, стріляти боюся. А Антом мені тоді сказав, що не обов’язково носити зброю, можна боротися словом, листком з написами націоналістичної пропаганди, можна доглядати поранених, збирати продукти, в’язати одяг, передавати таємні документи на інші села. Це дуже велика боротьба з ворогам. Я добре запам’ятала слова «Долини» про те, що Слова більше вартують ніж постріл, і коли всі люди об’єднаються і скажуть ні ворогу то і ворог тоді нічого не зробить, всіх не перестріляє. Треба бути членом ОУН і чим можна помагати воякам УПА. Ми довго розмовляли і я дала згоду вступити в ОУН. «Долина» залишив мені брошури і сказав що через дві неділі мене приймуть в УПА. Я кожного вечора читала оунівську книжку і вчила на пам’ять. Час пролетів швидко і я, як було домовлено у вечорі прийшла до хати СТЕПАНЮК ГАННИ псевдо «Анісія» . Там я застала КОВАЛЬЧУК ГАННУ.

КОВАЛЬЧУК ГАННА МИКОЛАЇВНА – «Ягідка», 1925 року народження село Решнівка, Вишнівецького району Тернопільської області, освіта початкова, член ОУН, зв’язкова УПА. Заарештована 03 грудня 1945 року ТВ УНКДБ Львівської залізниці. Засуджена 16 березня 1946 року ВТ військ НКВС Львівської залізниці на 10 років ВТТ із конфіскацією майна та 5 років позбавлення прав. Звільнена  13 серпня 1954 року. Реабілітовано 25 серпня 1992 року.

СТЕПАНЮК ГАННА ГРИГОРІВНА  – «Анісія», 1918 року народження, уродженка Галичини, проживала в селі Решнівка. Підтримувала зв’язок з ОУН. Заарештована 16 травня 1946 року Вишнівецьким РВ МВС. Засуджена 16 серпня 1946 року ВТ військ МВС у Тернопільській області на 10 років ВТТ із конфіскацією майна. Звільнена 20 березня 1955 року. Повернулася в село Решнівка.

 Ми з нею почекали ще пів години і тоді прийшов МЕЛЬНИК ДАВИД «Долина». Ми дали присягу і я отримала кличку «Квіточка», а Ганна «Ягідка». Між нами розподілили обов’язки. Я стала помагати станичному нашого села, а Ганна господарчому збирати продукти та в’язати рукавиці. «Анісія» тоді   розносила грипси. Одного разу, а саме у травні 1947 року я і Фаленда Ганна «Вишня» отримали завдання від підрайонованого СБ ОУН з іншого села ГАКАЛА ПЕТРА «Синиця»  щоб одну годину простежити за будинком Вишнівецького НКДБ.

ФАЛЕНДА  ГАННА ВАСИЛІВНА – «Дарина»  1927 року народження, село Решнівка, освіта початкова, член ОУН, зв’язкова, Виселена 21 жовтня 1941 року в місто Осінники Кемерівської області (Росія). Доля невідома.

 Коло цього будинку був костел де тримали заарештованих повстанців УПА. Нам було дане завдання вислідити чи не заходив в цей час Мельник Давид в приміщення Вишнівецького НКДБ. Адже він здався з повинною і постійно почав доносити на наших людей. Ми декілька раз пройшлися повільно до брами Вишнівецького замку і спустилися вниз до приміщення НКВС, колишньої синагоги. Коли спускалися другий раз то побачили що за нами почав пильно стежити один із місцевих стрибків, які там постійно охороняли вхід до приміщення НКВД. Часто коло приміщення енкаведисти виставляли вбити повстанців і стрибки спостерігали хто підходив до вбитих, щоб взнати їхніх родичів. Якщо хтось із стрибків виявляв родичів то отримував премію. Я тоді зупинилася і довго поправляла плаття на собі а він аж рота роззявив дивлячись на мене. В цю мить я побачила що з приміщення РВ НКДБ  вийшов Мельник у супроводі двох енкаведистів і разом пішли до костелу. Напевне він пішов з слідчим до затриманих повстанців, щоб показати тих які були йому добре відомі. Адже у березні місяці 1947 року він сам добровільно пішов на співпрацю з Вишнівецьким НКВС. За ним були вже великі гріхи. Його вже почали підозрювати ще раніше, коли він перебував в районованому проводі Вишнівецького  ОУН про те що почали часто заарештовувати і вбивати лідерів ОУН. Вишнівецька служба СБ ОУН працювала слабо, бо почали вбивати часто керівництво СБ.

Через пів години ми доповіли в районове СБ ОУН про цей факт. До вечора ми добралися до свого села.  В літку  я з дівчатами збирала конвалії, грицики, кропиву, м’яту, кульбабу, лопухи. Сушили трави в стодолах у затінку, щоб на сонці не почорніли. Висушені трави фасували в пакети і у встановлений день до нас в село приїздила фура. траву везли до лісу. там обробляли та сортували для лікування поранених повстанців. Повстанці в цей час в свої сотні дівчат не брали, щоб вони не волочилися за хлопцями. Ми були потрібні у селі, або на лікувальних базах у лісі.

З квітня місяця 1945 року по завданню під районованого провідника «Охочого» я поставляла грипси ОУН від ЦІКОРСЬКОГО ЛЕОНІДА  «Нічний» до БАЗАНА МИХАЙЛА «Хмурий».

ЦІКОРСЬКИЙ ЛЕОНІД ВАСИЛЬОВИЧ «Нічний! 1893 року народженя село Решнівка, освіта початков, Член ОУН. Станичний села Решнівка. під час німецької окупації був старостою сільської управи. Заарештований 07 серпня 1946 року Вишнівецьким РВ військ МВС.  Засуджений 25 жовтня 1946 року ВТ військ МВСУ Тернопільській області на 10 років ВТТ з конфіскацією майна. Звільнений 03 лютого 1955 року. Повернувся у родинне село. Реабілітований 18 серпня 1994 року.

БАЗАН МИХАЙЛО ОКСЕНТІЙОВИЧ 1927 року народження село Діброва. освіта чотири класи, Член ОУН Вояка УПА. Заарештований 29 08 1947 року ТВ МДБ львівської залізниці. Засуджений 113 листопада 1947 року ВТ військ МВС ЛвВО на 10 років ВТТ із конфіскацією майна та 5 років позбавлення  прав. Помер у 1948 році по дорозі на каторгу на території Росії. Реабілітований 31 серпня 1991 року.

 Я помагала весною  1945 року у великій стодолі на господарстві Ратушняка Микити робити  місце для відпочинку повстанцям.   Вони часто у дощову погоду по десять приходили туди на нічліг і там поївши відпочивали. Часто туди доставляли і поранених. Це місце було безпечне до 1947 року. Після зради Мельника більше до господарства Ратушняка повстанці не ходили. Адже Мельник там часто ночував, а після зради перебрався у місто Тернопіль і практично здав половину молодих з навколишніх сіл. Я підозрюю що Мельник почав співпрацювати з Вишнівецьким НКДБ з  весни 1945 року. тоді в кінці квітня дуже багато повстанців почали попада в засади які влаштовували енкаведисти з Вишнівця. Напевне і зрадив «Юрка» на початку травня 1945 року. Так він часто тоді співпрацював з Казмірчуком Антоном, то і його він міг здати. адже він попав на засаду Вишнівецького НКДБ.

Я постійно співпрацювала з КУСЯК  АНАСТАСІЄЮ – «Ромашка». Ми разом носили грипси на Лановеччину. Також я передавала грипси   БАЗАН СОЛОМІЇ –«Катя».

КУСЯК АНАСТАСІЯ СТЕПАНІВНА псевдо «Світленька» 1926 року народження, село Решнівка,  член ОУН, господарча, заарештована у червні 1946 року Вишнівецьким РВ НКДБ, засуджена на десять років. Доля невідома.

БАЗАН СОЛОМІЯ ОЛЕКСЕНТІЇВНА псевдо «Катя», народилася у 1922 році, село Діброва Вишнівецького району Тернопільської області. Член ОУН, зв’язкова УПА. На її оселі була криївка. Заарештована 28 серпня 1947 року ТВ МДБ Львівської області. Засуджена 12-13млистопада 1947 року.  ВТ військ МВС ЛвВО на 10 років ВТТ із конфіскацією майна  та 5 років позбавлення прав. Покарання відбувала в місті Іркутську (Росія). Повернулася і проживала у селі Діброва. Реабілітована 31 липня 1991 року.

Мене заарештували пізно у вечері в дома. Я вже лягала спати, як почав гавкати собака. на дворі стало шумно і в хату увірвалися троє військових і почали питати де Наталка. З кімнати вийшла я і представилася. Мені сказали одягнутися і йти з ними повідомивши що я заарештована. Мене доставили  Вишнівець в приміщення РВ МДБ.

МАТЕРІАЛИ ПІДГОТУВАВ ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ

Comments are closed.