Хто стоїть за сектантами на Співучці?

Комунальне підприємство “Об’єднання парків культури і відпочинку м. Тернополя», міська рада із «гвардією» дозвільних установ програли суд за позовом про демонтаж каплички та навісу у парку Національного відродження.

Упродовж декількох років тернопільські чиновники та правоохоронці не приховували роздратування стосовно появи у парку Національного відродження каплички. Фігура Божої матері постала на місці її з’яви – так стверджували декілька десятків старших жінок, які обрали тут місце для молитви. Назвалися парафіянами святої католицької церкви Непорочного Серця Марії у місці з’яви Матері Божої. Цікаво, що і представники тернопільських церков теж не сприйняли «самозванців» з парку. Релігійна громада і досі не зареєстрована. Капличку намагалися зруйнувати, але це місце ніби здобуло охоронну грамоту від вищих сил – завжди обставини складалися так, що капличка залишалася неушкодженою.

У січні 2010 року парафіяни передали капличку на баланс та обслуговування благодійному фонду “Скринька Милосердя”. А тим часом тривали прокурорські перевірки, які вкотре встановили факти самовільного захоплення землі площею 143 квадратні метри та самочинного будівництва. Врешті, заручившись підтримкою міської ради, еменесників, санепідстанції, головного управління Держкомзему в області, комунальне підприємство “Об’єднання парків культури і відпочинку м. Тернополя» звернулося до господарського суду області із позовом до благодійного фонду “Скринька Милосердя” про зобов’язання демонтувати (знести) самочинне будівництво в парку Національного відродження. На суд прибули представники позивача та третіх сторін, був і представник відповідача, та не брав участі у розгляді справи, оскільки не мав довіреності.

Розглянувши матеріали, суд встановив, що споруди – капличка площею 40 кв.м та навіс площею 103 кв.м – для проведення релігійних обрядів є  самочинним будівництвом. Бо жодних дозволів на земельну ділянку та на спорудження каплички парафіяни не мали. Проте позову про зобов’язання демонтувати капличку суд не задовольнив. Чому? Відповідно до частини 4 статті 376 Цивільного кодексу, якщо  власник  (користувач)  земельної  ділянки  заперечує проти  визнання  права власності на нерухоме майно за особою,  яка здійснила  (здійснює)  самочинне  будівництво  на  його  земельній ділянці,  або  якщо  це  порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою,  яка здійснила (здійснює) самочинне  будівництво, або за її рахунок. Проте суд зауважив: КП “Об’єднання парків культури і відпочинку м.Тернополя” не є власником чи користувачем земельної ділянки площею 143 кв.м у парку Національного відродження на вул. Вербицького, 18, на якій здійснене таке будівництво і яка є частиною земельної ділянки, на якій розташований парк Національного відродження. Річ у тім, що рішенням міської ради були затверджені відкореговані межі парку Національного відродження, а згодом міська рада дала дозвіл управлінню культури та туризму міської ради на складання проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території парку Національного відродження на земельній ділянці площею до 54 га. Проте грошей  на проведення землевпорядних та геодезичних робіт не було, тож досі “Об’єднання парків культури і відпочинку м. Тернополя» не має документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою території парку.

Отже, цього разу капличку врятував від демонтажу безлад із землями у Тернополі. Подумала: а якби на землях рекреаційного призначення парку якийсь місцевий нахаба звів будинок – його теж годі було б змусити забратися із парку…