Кого наступним проковтне Партія регіонів?

Шлях до серця Партії регіонів лежить через шлунок. Назвався її союзником — лізь до рота. І свою партію туди ж поклади. А далі — видно буде. Варіантів два: або тебе переварять з потрухами, безслідно, або ж, якщо виявишся живучим, вилізеш з протилежного боку — може, й ушкодженим, зате живим. Чим обернеться «самозгодовування» для Сергія Тігіпка, покаже час. А ось з тігіпківською «Сильною Україною» усе зрозуміло: немає більше такої політичної сили на партійній карті – «Регіони» зжерли. І такого підніжного корму у «регіоналів» – бери, не хочу. Дехто, як-от «всім потрібний» спікер Литвин, і сам не проти, щоб ПР ним поживилася. Та тільки «біло-блакитні» перебирають: якщо все підряд ковтати, можна й подавитися…

Вливання «Сильної України» у «Регіони» не стало сюрпризом. Про наміри об’єднати дві партії в одну розтрубили ще влітку минулого року. Тільки ось процес «соїтія» затягнувся. Чи то не до нього «регіоналам» було, чи, може, умови шлюбного контракту з Тігіпком довго погоджували. Подейкують, що Сергій Леонідович навіть сцену ревнощів «Регіонам» влаштував. Приревнував до «Єдиного Центру». З якої радості, мовляв, Балога зі своїм «ЄЦом» мітить у шведську сім’ю з ПР ледь не на тих же правах, що й Тігіпко зі своєю «СУ»? Рейтинги ж у Тігіпка і Балоги, як і в їхніх партій, – не до порівняння. А головному «ЄЦівцю», бачите, – і місця у прохідній частині «регіонівського» списку подавай, і мажоритарні округи у партійній закарпатській вотчині, а на додачу — ще й крісло губернатора Закарпаття.

Хоча у Тігіпка апетити — теж ого. Це наразі він скромно задовольнився кріслом заступника голови Партії регіонів, місцем у політраді, кількома мажоритарними округами для своїх кандидатів і гарантіями, що десяток-другий його протеже отримають хто – місця у виборчому списку ПР, а хто – портфелі губернаторських заступників. У перспективі ж Сергій Леонідович не проти посунути «динозавра» Азарова у кріслі не лише голови партії (про що і сам публічно заявляв), а й керівника уряду.

За негласною інформацією, такі тігіпківські плани леліє «фірташівська група» у Партії регіонів і її розпорядник з Банкової Сергій Льовочкін (з яким у Тігіпка — давні зв’язки). З прицілом не лише на внутрішньопартійну «кориду» за прем’єрський портфель (а вона — не за горами, оскільки відставка Азарова — питання недалекого майбутнього). Попереду — парламентські вибори. І тут для Льовочкіна і Ко Тігіпко — обнадійливий шанс отримати свою креатуру якщо не на чолі списку Партії регіонів, то у кріслі керівника виборчого штабу (хоча доведеться попітніти – конкуренція одначе). До того ж злиття «Сильної України» з «Регіонами» – хороший привід для групи Фірташа-Льовочкіна потіснити у прохідній частині виборчого списку конкурентів, зокрема групу Андрія Клюєва. Треба ж, мовляв, для новоприбулих у «Регіони» «тігіпківців» місця вділити. А там, глядиш, і чергова партія «новобранців» «підвалить»: і їх у списку треба притулити. Тільки кого «їх», у «Регіонах» наразі мовчать, загадково натякаючи, що це не будуть ні «литвинівці», ні «балогівці»…

Тарас БЕРЕЗОВЕЦЬ, політолог, політтехнолог: «Єдиний Центр» для ПР – як п’яте колесо до воза»

– Що виграла від поглинання «Сильної України» Партія регіонів, і які дивіденди матиме з цього Тігіпко?

– Інтерес був обопільним. Хоча більше, звичайно, від цього об’єднання виграє Тігіпко. З часу свого створення «Сильна Україна» не відбулася як реальний партійний проект. Випробування місцевими виборами 2010-го вони завалили, показавши удвічі менший результат, ніж отримав Тігіпко на президентських виборах. Рішення про злиття з Партією регіонів було для Тігіпка цілком логічним. Продовження гри у самостійний проект призвело б до того, що на парламентських виборах «Сильна Україна» не подолала б п’ятивідсотковий бар’єр. Але заклики Тігіпка до однопартійців вливатися у Партію регіонів запізнилися щонайменше на кілька місяців. Значна частина депутатів від «Сильної України» вже давним-давно мігрує у місцевих радах, вступаючи у ряди ПР. А ті члени «Сильної України», які ще минулого року заявили про небажання приєднуватися до «Регіонів», перейшли, як правило, у лави «УДАРу» Кличка.

Що виграють «регіонали»? Вони зачищають власний електоральний простір: «Сильна Україна» працювала на їхньому полі фактично як єдина партія-конкурент. Ще є, звичайно, комуністи. Але з ними «Регіони» поводитимуться не так м’яко. Очевидно, що тут буде жорстка зачистка у дусі того, як ПР воювала з комуністами на місцевій кампанії… Крім того, Тігіпко потрібен «регіоналам» як достатньо харизматична фігура. Звісно, після злиття весь рейтинг «Сильної України» (який коливається у межах 3,5-5 відсотків) до Партії регіонів не перетече. Але навіть якщо половина його перейде, то це – непоганий бонус для ПР. Що за нього може отримати Тігіпко? Друге місце у списку. Першим номером він не буде, бо на цьому місці має бути фігура, близька і знайома електорату Партії регіонів. А тут вимоги дуже жорсткі. Найперше – це має бути виходець з Донбасу. Тігіпко швидше за все очолить публічний штаб «Регіонів», а фактично виборчою кампанією керуватиме хтось інший. Як це було 2004 року, коли Тігіпко очолював «білий» штаб Януковича, а реальним штабом керував Андрій Клюєв.

– На скільки місць у списку ПР можуть розраховувати тепер вже колишні «сильноукраїнці»?

– Тігіпко претендуватиме, мабуть, на «десятину», але отримає менше. Тому що прохідна частина Партії регіонів буде невеликою — місць 70. З них Тігіпко може отримати три-чотири. Плюс, можливо, 10-15 мажоритарних округів для представників «Сильної України». Але які у цих кандидатів шанси на перемогу, — під питанням: відомих облич у партії фактично немає. Була інформація і про те, що Тігіпко нібито домовився з «Регіонами» про 15 місць для своїх людей в обласних адміністраціях – на посадах заступників губернаторів.

– Чи правдоподібні розмови про те, що однією з тігіпківських умов було неприєднання до Партії регіонів «Єдиного Центру» Балоги?

– Хоч цю інформацію і спростовували, але така вимога справді була. Причому «регіонали» їй дуже зраділи. Більшість у керівництві ПР не хотіла альянсу з «ЄЦ». Тож Тігіпко, по суті, підіграв їм. «Єдиний Центр» для ПР – як п’яте колесо до воза. Це – партія одного регіону. Крім того, помаранчевий імідж самого Балоги, який довгий час працював в Адміністрації Ющенка, буде негативно сприйнятий виборцями «регіоналів».

– Яка ймовірність того, що наступними у «Регіонах» розчиняться «литвинівці»?

– Самостійних шансів на проходження до парламенту партія Литвина не має. Вона концентруватиметься на мажоритарних кампаніях. Якщо Литвину вдасться вмовити президента, тоді варіант злиття можливий. Але шанси на це невеликі. Щодо інших кандидатів на вливання у ПР, то це можуть бути хіба що невеликі партії чи окремі представники якихось об’єднань. Наприклад, спілки афганців, яку очолює Червонописький. Політичні сили, які мають хоч якийсь рейтинг, намагатимуться йти на вибори самостійно.

Високий Замок