Крах донецьких у тернопільській «Битві за честь» (фоторепортаж)

У Тернополі в рамках турніру з фрі-файту «Битва за честь» Ігор Слюсарчук виборов пояс чемпіона України, а у сутичці колишніх лідерів ультрас-формування «Ниви» та «Прикарпаття» завдяки спірному рішенню суддів переміг франківець. Загалом, бійцівські змагання відзначилися кривавими поєдинками, травмами і навіть сльозами.

Для Тернополя це були перші подібні змагання з фрі-файту. Хоча цей вид єдиноборств вже майже півтори десятків років розвивається у місті. Головним натхненником тернопільського фрі-файту є Валерій Чоботар. Його послідовники вже зараз створили потужні районні осередки у Чорткові та Теребовлі.

Головною родзинкою та ноу-хау для місцевої публіки був поміст, в якому відбувалися бої, так-званий «октагон», або ж восьмикутник обгороджений залізною сіткою.

Універсал Никифорець «зламав» донеччанина і налаштував переможців

Одним із тих, хто продемонстрували досить високий рівень майстерності у «Битві за честь» стали чортківчани. Зокрема, головний тренер клубу «Характерник» (Чортків) Григорій Никифорець у своїй сутичці досить ефектно переміг чемпіона України та віце-чемпіона світу з бойового самбо донеччанина Анатолія Сафронова. І що найголовніше, представник Донбасу капітулював саме після самбіського больового прийому зі скручуванням п’яти.

– Мій суперник Анатолій Сафронов тільки за два дні до бою дав згоду на нього, – розповів одразу після свого виграшу Григорій Никифорець. – Оскільки мій запланований суперник поляк Лукаш Бугара травмувався у ході підготовки. Хоча не можна сказати, що донеччанин не був готовий до поєдинку. Вже у найближчу суботу у рамках чемпіонату України зі змішаних єдиноборств він мав битися з моїм товаришем Іваном Загубиногою з Франківська. Звичайно прикро, що Сафронов пропустить цю першість через травму, яку  я йому завдав. Скручування п’яти дозволене тільки у міжнародному професійному дивізіоні «Мастерс», і є дуже небезпечним та травматичним. Я ще досі відчуваю наслідки аналогічного пошкодження, яке мені завдали на Кубку України. Але програти у рідних стінах не міг. З мого рідного Чорткова з’їхалася велика кількість моїх знайомих та прихильників».

Відомому на Тернопіллі та за його межами бійцю Григорію Никифорцю на турнірі довелося поєднувати роботу як бійця так і тренера. Його вихованці Роман Іляшенко та Тарас Піхуник у досить ефектному стилі перемогли своїх суперників. «Вже дуже давно поєдную амплуа бійця і тренера. Насправді, на змаганнях робити це дуже важко. Одночасно потрібно готувати підопічних і налаштовуватися самому. Правда, «підігнати» своїх вихованців набагато легше. Адже мені також інколи потрібно когось з нагайкою. Під час тренувань, в останній момент, коли потрібно зробити більший нахил на силову підготовку, я більше слідкую за учнями. Підганяю їх. Та і з спаринг-партнерами важко. Адже тренуюся з людьми, яких сам все і навчив. Під час тренувальних сутичок вони мене жаліють, та і я знаю як з ними боротися,» – зізнався пан Григорій.

Завдяки таким нагаям Никифорця, у ваговій категорії до 84 кілограмів згаданий Роман Іляшенко дуже швидко здолав Віталія Кульпу з Долини Івано-Франківської області. Вирішальним став прийом із заломленням ліктьового суглобу. А побиття білоруса Павєла Трєтякова чортківчанином Тарасом Піхуником зупинив рефері. Обличчя переможеного перетворилося на кроваве місиво. Хоча сам Павєл і його тренер не погодилися з вердиктом арбітрів і намагалися апелювати щодо таких дій. Та опісля вони таки визнали перемогу Піхуника. «Для мене це був перший бій в октагоні, – розповів Тарас. – Дуже приємно, що переміг. Адже, коли ти з суперником закритий у клітці, то втекти вже нікуди не можливо. Глядачі могли побачити на прикладі мого бою, що загнавши свого білоруського суперника до сітки, йому відступати вже було нікуди. Потім і сам Павєл визнав свою поразку».

Тернопільську «Ниву» засудили

Ще одним «граючим» тренером на турнірі був тернополянин Олександр Долішний. Його бій з молдованином Максимом Будечі тримав у напрузі глядачів у напрузі до самого кінця. Для визначення переможця судді оголосили третій додатковий раунд. У ньому, завдяки кільком ефектним кидкам, Долішний переміг за балами.

«Я був впевнений у своїй перемозі. Ще у 2008 році зустрічався зі старшим братом Максима Будечі. Тоді також переміг за більшою кількістю балів. Правда, тепер на мої плечі лягла не тільки власна підготовка та тренування своїх вихованців-учасників турніру, але і частини організаційних моментів «Битви за честь». Але я зібрався і переміг суперника,» – розповів після бою Олександр Долішний.

Два підопічних Олександра Долішнього зустрілися в очній сутичці. У ній Олег Божик здолав Максима Маркуша. Інший тернополянин Едуард Богачук поступився румуну Міхайлу Стетюку.

Невдачею для господарів закінчився бій між місцевим Миколою Гринчуком та Дмитром Мельниковим з Івано-Франківська. Ці два суперники вже зустрічалися і раніше. Але їхнє протистояння було не в октагоні, а на трибунах футбольних стадіонів. У свій час Гринчук і Мельников очолювали ультрас-формування тернопільської «Ниви» та «Прикарпаття» з Івано-Франківська, відповідно. Як завжди, суперництво сусідів відзначилося жорсткістю. По ходу бою Микола перемагав. Та опісля закінчення часу сутички, за підсумками суддівських записок чомусь переміг франківець. Навіть суддя у восьмикутнику під час оголошення результатів спочатку підняв руку Гринчуку. Потім, у нерозумінні, все ж підкорився суддівській колегії і визнав перемогу Дмитра Мельникова. Глядачі тривалий час супроводжували свистом все що відбувалося.

Бій за чемпіона України закінчився сльозами

Основана частина «Битви за честь» тривала досить недовго. Фіналісти тернополянин Ігор Слюсарчук і Віктор Матвійчук у попередніх боях в лічені хвилини розібралися зі своїми суперниками франківцями Іваном Голодом та Павлом Сабадашем, відповідно.

Очна зустріч Слюсарчука і Матвійчука тривала також недовго. Тернопільський фрі-файтист, діючий чемпіон України вже в першій атаці завалив суперника на поміст і рясно засіяв його ударами в голову. За явної переваги Ігоря Слюсарчука бій зупинили. Віктора Матвійчука довелося «відкачувати» лікарям. Коли донеччанина намагалися підняти на його очах були помітні сльози.

– У мене були різні випадки: неодноразово суперники падали і не піднімалися, інколи втрачали свідомість, – розповів володар поясу чемпіона України Ігор Слюсарчук. – Вже всяке бачив і відчував. Мене сьогоднішній випадок не здивував. Хоча фрі-файт у восьмикутнику зовсім непередбачуваний, але сьогодні був готовий перемагати. Ми давно знайомі з Віктором. Знаю, що він представник панкратіону. Я в свою чергу більше спеціалізуюся на рукопашних видах єдиноборств. Тому використав саме свої профілюючі види.

Андрій Вербіцький, Погляд