Неповторний Алмаз Делікатно ІнкрустованиЙ Коханням Ангельським

Присвятити хочу я лиш одній людині

Ці рифмовані слова – всі моїй дружині,

Бо без неї я не зможу більше так писати,

Як без крил колись Ікар не зміг політати.

Ти – кохана, Ти – мій ангел,

Ти промінчик світла у тунелі

Я з Тобою мов лечу за хмари

І не заблукаю навіть у пустелі.

Не шкода мені що ми, так зустрілись рано,

Що з Тобою лишень я, зустрічав світанок.

І тепер лиш зрозумів як Тебе кохаю,

Бо тринадцятий нам рік помалу минає.

Згадав чомусь відразу ж Кобзаря

Мені так любо, любо стало

Як добре, що Ти все-таки моя

А половинка твоя невідпала.

Старатимусь я бути мов магніт,

Що силою буде Тебе тримати

Тією, що невидимо стоїть

Яку КОХАННЯМ треба називати.

Тепер я знаю, що кохання є

Його всього лиш треба дочекатись

Його не завжди кожен помічає

Бо треба лиш один раз закохатись.

Я закохався у прекрасну жінку

Для неї можу навіть з неба зірку

На неї можу навіть накричати,

Щоб тільки лишній раз її обняти.

Надійко моя – Ти моя надіє,

Як кажуть, Бог ти мій і моя мріє

Ти знаєш я люблю Тебе читати

Вже скільки років, скільки сторінок

А все-одно бажаю знов Тебе гортати

Щоб не робити більше жодних помилок,

Тих помилок, через які втрача магніт

Свою властивість двох людей єднати

Через які ми губимо себе навік

І хочемо щось краще все шукати.

Я не знаю скільки слів зміг написати,

Але знаю точно – всіх їх не сказати

Думаю, як любиш ти, то напевне хватить

Й одного словечка в день ніжно промовляти.