Польоти камікадзе над Дністром: як вберегтися

Останніми роками користувачів соцмереж заціпило “орнітологічною любов’ю” – обсервувати  фото України з висоти пташиного польоту,  а  хто може собі  дозволити –  оглядає ландшафти з неба наживо.

28.07.2021 сталася трагедія – спортивний  літак Advantic WT 10 гепнувся на житловий будинок під Коломиєю. Вітчизняний пілот, інших троє загиблих – іноземці.  

З палаючого будинку вдалося порятуватися жінці  з двома дітьми.

Вічна пам’ять загиблим.

“На момент падіння літака у будинку перебували жінка і двоє дітей, які почули невідомий шум і вчасно вибігли на вулицю. Вони не постраждали“

 Повітряний простір (небо) регламентований для руху цивільної та військової авіації – у цілому світі і навіть в Україні.

Останніми роками мала авіація занадилася в долину Дністра.

Дністровський каньйон –  рай для парапланеристів. Їх, судячи по всьому, мала авіація сприймає за штучні перешкоди в дисципліні “слалом” –  треба проскочити так, щоб по мінімуму перешкоди зачепити. 

За місяць до трагедії цей, або дуже подібний летальний апарат пронісся над моїми головами на човні на Дністрі. “Скнилів”, – згадав  я.

Польоти на малій висоті завжди погано закінчуються.

Дністровський каньйон – вода, береги, повітряний простір над ними – заповідна природоохоронна територія, в підпорядкуванні (в кожній області різних) природоохоронних установ. В базових документах їх усіх  зазначена неприпустимість/регламентування  авіапольотів.  

До прикладу, пунктом 4.2.1  Положення НПП “Дністровський каньйон” 

заборонено “проліт літаків та гелікоптерів нижче 2000 метрів над землею” (над заповідною зоною); 

• на відео ми бачимо висоту польоту літака на два порядки меншу – до 20 метрів – 

А в зоні регульованої рекреації заборонено застосування  “видів штучного шумового впливу, що перевищують установлені нормативи  та – безпосередньо(!):

“використання засобів малої авіації без погодження з адміністрацією Парку в зоні регульованої рекреації ( п.4.2.2) – 

але це якось всім по цимбалах (поки всі живі), а для чого виконувати правила, якщо за їх виконанням ніхто й так не слідкує? 

Територія Тернопільської області – “природно-заповідний фонд” на 9,2 відсотки –  “” тому, що значна частина територій носить цей статус суто формально (в “об’єктів ПЗФ” немає адміністрації або є, але бракне штату/кваліфікації, реагувати на ці чи інші порушення).

Тим не менше –  останніми роками природа Дністровського каньйону  відіграє все менше ролі в господарських справах мешканців подністерських сіл, а самі мешканці здатні до фізичної роботи, в якості заробітчан повиїздили з сіл на заробітки. Село, як таке, перестало бути місцем, де можна і жити, і працювати, і лиш притрушені можуть повірити, що розвиток “зеленого туризму” то паличка-виручалочка із ситуації. 

Люди вже майже не мають часу  тримати корів, ні ловити рибу, ні заготовляти щось інше.

Здавалося б, на фоні затухання масового користування природними ресурсами (що нам наче обіцяє Конституція) має відбуватися “перепочинок” для природного середовища – ні! Відбувається вихід інструментів знищення природи на технологічно згубніший рівень. Забруднику достатньо раз на рік  помити в Дністрі одну токсичну цистерну, щоб звести нанівець роки природоохоронної роботи. Одного польоту спортивного літачка в період тиші (до 15 червня кожного року) може виявитися достатнім, щоб червонокнижні пташенята від переляку повикидалися з гнізд.

Можна сказати, геппі-енд:

Ефективний механізм, щоб захистити Дністровський каньйон від літаючих камікадзе – є. Україна в 1996 поновила своє членство в “Рамсарській конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів”.

 Надання ключовим – підкреслю, не “всьому каньйону” ( таку халтуру не пропустять), а саме ключовим ділянкам для біорізноманіття  водоплавних птахів  в долині річки Дністер – міжнародного охоронного статусу –  є тим репелентом, який може відлякати малу авіацію подалі від заповідної території,  захистити спокій тварин, людей, і навіть парапланеристів.

Андрій Мельничук