Сергій Надал залишить “Свободу”?

Міський голова Тернополя Сергій Надал, маючи свою однопартійну більшість у міській раді, поставив в неоднозначну позу всіх решта депутатів. Партійна дисципліна свободівців дозволяла приймати рішення без участі інших партій і тому депутатам не з більшості прийшлося самим туди проситися, цементуючи таким чином абсолютну владу Сергія Віталійовича. Надалу це теж було вигідно, адже наявність запасу голосів при прийнятті рішень дозволяло збивати непомірні апетити самих свободівців.
Так, за потрібне міському голові голосування, на своїх посадах позалишалися керівники водоканалу та тролейбусного парку (обоє з неіснуючого нині “Фронту змін”), а нашоукраїнці своїми голосами “відпрацьовують” посаду своєї колеги Ольги Похиляк (депутатка та начальниця управління освіти). Спочатку опонував міському голові тільки колишній заступник Заставного “фронтовик” Петро Гринчишин, але після отримання посади заступника директора КП “Тернопільелектротранс”, він також став слухняним в голосуванні і обережнішим у висловлюваннях.
Саме ці представники двох політичних партій-трупів вирішили пошукати щастя на стороні.
За нашою інформацією, представники “Нашої України” та колишнього “Фронту змін” у Тернопільській міській раді шукали можливості влитися до оточення Петра Порошенка, який зараз на слуху.
За їхніми планами, в обмін на подальше політичне майбутнє, вони гарантували близько 15 тисяч голосів, відданих за Порошенка, як кандидата в Президенти: приблизно 7 тисяч пообіцяла Ольга Похиляк від імені освітян, близько 3 тисяч – пообіцяли Кузьма та Мастюх за рахунок працівників очолюваних ними комунальних підприємств, і решта 5 тисяч – це голоси, які мали назбирати решта.
Неформальним лідером таких дій вважають будівельного магната, депутата міської ради Василя Лила.

Він вже спробував себе в ролі кандидата на посаду міського голови і програв. Схоже, цього разу Василь Йосипович обрав іншу стратегію – привести до влади свою особу. І нею мав стати той же Петро Гринчишин.
Як повідомили наші джерела, вже навіть були “оглядини”, але на рівні Києва з політичними лузерами так і не захотіли працювати.
Цікаве в цій історії те, що депутати, які мають як політичний так і господарський досвід, не побачили перспективи в Надалові, хоча за наявною в нас інформацією, сам Надал теж не проти поборотися знову за крісло міського голови, але вже під прапорами Порошенка.
Політичні пристосуванці після революції ніде ж не пропали…

«Тернопільський тиждень»