Скандал на Тернопільщині відкрив закулісне життя священнослужителів Київського патріархату

Серйозний скандал назрів у церковному житті Української православної церкви Київського патріархату. Через особистий конфлікт правлячого Тернопільсько-Кременецької єпархії, архієрея Іова та настоятеля Свято-Троїцького духовного центру на честь Данила Галицького, отця Анатолія Зінкевича довелося 13 травня збирати у Києві Синод церкви. Його рішення до певної міри було несподіваним, але тільки для тих, хто стоїть осторонь церковного життя. Насправді сталося так, як мало статися.

Святих отців звинуватили у перелюбстві, пияцтві і негідній поведінці

Нагадаємо суть справи. 24 квітня ц.р. під головуванням Високопреосвященнішого Архієпископа Іова в соборі Святих мучеників Бориса і Гліба відбулись загальні збори духовенства Тернопільсько-Кременецької єпархії. Було обговорено ряд важливих питань внутрішнього життя єпархії. Зокрема, збори духовенства постановили: звернутися до Священного Синоду та Святішого Патріарха Філарета зі зверненням з приводу того, щоб припинити деструктивні нападки на правлячого Архієрея Архієпископа Іова; засудити деструктивні дії і лжесвідчення священика Анатолія Зінкевича та вивести його і підпорядкованих йому священиків зі складу Тернопільської єпархії; позбавити сану за перелюбство, пияцтво і поведінку, яка не сумісна із саном священнослужителя,  священиків Святослава Швеця, Олега Кухарука, Андрія Гумена, Петра Кота; на вимогу парафіян повернути парафію Збаразького благочиння під юрисдикцію Тернопільської єпархії УПЦ Київського патріархату. За це рішення одноголосно проголосувало духовенство Тернопільської єпархії УПЦ Київського патріархату в кількості 125 присутніх священнослужителів.

Разом з тим, на цих зборах святі отці звернулися до Філарета з проханням піднести Архієпископа Іова до сану митрополита, бо «Іов за 17 років свого архієрейського служіння згуртував і розбудував не тільки Тернопільську єпархію, а й зберіг Тернопільсько-Бучацьку єпархію, утворив Хмельницьку єпархію».

Отець Зінкевич постраждав «за віру і Україну»!?

Практично одразу, як тільки на офіційному сайті Тернопільської єпархії УПЦ КП з’явилася інформація про рішення зборів, настоятель тернопільського Свято-Троїцького духовного центру Анатолій Зінкевич зробив кілька голосних заяв із посиланням на патріарха Філарета.

– Реакція патріарха – негативна. Як і всіх архієреїв, з якими я спілкувався. Вони вважають витік цієї інформації і саму форму подачі ганьбою для церкви, це диверсія для дискредитації священнослужителів, таке собі духовне хакерство, – сказав отець Анатолій. – Я переконаний, що рішення зборів духовенства є реакцією промосковських сил на його підтримку чорнобильців, відстоювання Почаївської лаври у русі «Українські святині – українському народові», а також те, що я як духівник українського козацтва в Одесі з козаками перешкоджав відкриттю пам’ятника російській імператриці Катерині ІІ.

За словами Анатолія Зінкевича, звинувачуючи його у деструктивних діях опоненти не наводять жодних аргументів.

– Це все плітки, ніби я хочу зайняти місце архієрея. Мене чомусь не запросили на збори. А на них, наскільки мені відомо, далеко не всі голосували за моє відлучення від єпархії. Так, у нашому духовному центрі працює близько 20 священиків, і наш центр досить впливовий. Можливо, хтось у цьому побачив якусь загрозу для себе, – розмірковує А. Зінкевич.

Нестор каже, що «вигнані» священики – його!

До певної міри на захист Анатолія Зінкевича став архієпископ Нестор, який керує другою в області єпархією – Тернопільсько-Бучацькою. Виявилось, що збори Тернопільсько-Кременецької єпархії намагалися відлучити від церкви та обізвали священиків, які до цієї єпархії не належать.

– Останнім часом у ЗМІ з’явились повідомлення про те, що архієпископ Тернопільський і Кременецький Іов заборонив священикам Святославу Швецю, Олегу Кухаруку, Андрію Гумену, Петру Коту у священнослужінні. Повідомляємо, що згідно з указом Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета Збаразьке благочиння, в тому числі і вищеназвані священики, разом із ввіреними їм парафіями виведені зі складу Тернопільсько-Кременецької єпархії і на даний момент знаходяться у штаті Тернопільсько-Бучацької єпархії. Будь-які дії архієреїв інших єпархій щодо даних священиків є неправомірними згідно з церковними канонами. У зв’язку з цим заборона, накладена архієпископом Іовом, не має ніякої сили, – йдеться у повідомленні прес-служби єпархії на їхньому офіційному сайті.

Філарет відправив єпископа Іова на пенсію!

Все на свої місця у конфлікті єпископа Іова та настоятеля Свято-Троїцького духовного центру Анатолія Зінкевича розставив Синод церкви. Як виявилося, з одного боку, вища церковна влада пожурила протоієрея А. Зінкевича, натомість архієпископа Іова і зовсім позбавлено права керувати єпархією.

Отож син о. Анатолія, єпископ Дніпропетровський і Криворізький Симеон, наприкінці минулого року незаконно і не на ввіреній йому території хіротонізував та нагородив духовенство Тернополя у Свято-Троїцькому соборі. Відтак Синод ухвалив рішення: «За порушення преосвященним Симеоном 35 правил Святих Апостолів та архієрейської присяги, заборонити преосвященного Симеона у священнослужінні до покаяння і виправлення».

Разом з тим Синод звернув увагу настоятеля Свято-Троїцького собору  м. Тернополя протоієрея Анатолія Зінкевича на канонічні порушення, які були вчинені у парафії, що є під його керівництвом, та закликав його не допускати в майбутньому здійснення таких порушень. Більше того, церковники визначили, що Свято-Троїцький собор є парафією у складі Тернопільсько-Кременецької єпархії УПЦ КП та заборонили парафії Свято-Троїцького собору м. Тернополя іменуватися «Духовним центром» (присвоївши собі назву Духовного центру, Анатолій Зінкевич, очевидно, хотів повністю стати незалежним від правлячого архієрея Тернопільсько-Кременецької єпархії – авт.).

Історія має властивість повторюватись. Ще у червні 1995 року Патріарх Володимир (Романюк) заборонив у архієрейському служінні єпископу Іову до з’ясування обставин його архієрейської хіротонії, тоді ж було заборонено у священнослужінні протиєрею Анатолію Зінкевичу. Але у зв’язку із раптовою смертю в липні того ж року Володимира Романюка, справу було «зам’ято». Майже через 17 років ситуація повторилася. На Синоді Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, розповідаючи про реальний стан справ у Тернопільсько-Кременецькій єпархії, назвав чимало кричущих фактів.

– До Патріарха Київського і всієї Руси-України надходять скарги на недостойну поведінку преосвященного Іова. Також у Тернопільсько-Кременецькій єпархії в останні місяці розгорівся конфлікт між керуючим єпархією, з одного боку, і частиною духовенства єпархії – з іншого. Обидві сторони конфлікту звинувачують одна одну в порушеннях церковних канонів і недостойній поведінці. Для розв’язання конфлікту на прохання духовенства Указом Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета Збаразьке благочиння Тернопільсько-Кременецької єпархії було передане до складу Тернопільсько-Бучацької єпархії. Проте конфлікт не був розв’язаний, свідченням чого стали рішення єпархіальних зборів Тернопільсько-Кременецької єпархії. Цим рішенням пропонується чотирьох священиків, які на вказаний час належать до Тернопільсько-Бучацької єпархії, позбавити священичого сану», – йдеться у доповідній записці.

 

Для розгляду справи на засідання Священного Синоду був викликаний преосвященний Іов, який дав пояснення, але, як виявилось, до них вищі церковники УПЦ КП не прислухалися. Більше того, якщо вірити журналу Синоду, під час засідання 13 травня було з’ясовано, що преосвященний архієпископ Іов потребує лікування, проведення якого не дозволяє йому керувати єпархією.

– Для належного покаяння і надання можливості повноцінного лікування та з метою розв’язання конфліктної ситуації звільнити преосвященного Іова від керівництва Тернопільсько-Кременецькою єпархією та почислити його на спокій. Місцем перебування на спокої преосвященного архієпископа Іова визначити Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир м. Києва, – йдеться в ухвалі Синоду.

На місце Іова керуючим Тернопільсько-Кременецькою єпархією за сумісництвом призначено архієпископа Тернопільського і Бучацького Нестора.

Натомість кліриків Тернопільсько-Бучацької єпархії – священиків С. Швеця, О. Кухарука, А. Гумена і П. Кота, яких Іов на зборах священиків пропонував позбавити священичого сану, члени Синоду фактично виправдали, попередивши їх, що у разі продовження ними недостойного способу життя, вони будуть піддані канонічному покаранню.

Митрополит Мефодій про Іова та Зінкевича

«Номер один» не прагне ставати на бік жодної з конфліктуючих сторін, але сподіваємось, читачам буде цікавою думка предстоятеля УАПЦ, митрополита Мефодія, яку він озвучив у тернопільській пресі в 1995 році, коли ще був єпископом УПЦ КП.

– Упродовж кількох років владика Іов примушував свою дружину, з якою має двоє дітей, дати розвід, щоб мати змогу дорватися до церковної влади. Неодноразово сусіди, вчителі, з якими вона працює, ставали на оборону беззахисної жінки, відвідували єпархіальне управління, вимагаючи напоумити отця, який робив усе, щоб відправити здорову дружину у психлікарню. Займаючи посаду секретаря єпархіального управління, сам на себе писав ангельські характеристики, підробляючи підпис архієрея, що було викрито у суді. А яку картину побачили віруючі в єпархіальному управлінні, коли міліція була змушена силою провадити отця Василя (Іов – авт.) в суд, обіцяючи застосувати наручники. Після того, як владика Іов був спійманий у семінарії на фінансових зловживаннях, чаша терпіння переповнилась і колишній комсомольський вожак (у радянський період був секретарем комсомольської організації заводу «СІТО» в/о Комбайновий завод – авт.) деканськими зборами був увільнений, – зазначив Мефодій, розповідаючи про нинішнього владику Іова.

До слів Мефодія про Іова можна додати те, що, як стало відомо «Номер один», 27 листопада ще 1997 року єпископ Василь Павлишин зробив аварію (очевидці кажуть, що був у стані алкогольного сп’яніння), керуючи автомобілем «Опель-Омега» з рівненськими номерами, на перехресті вулиці Злуки – 15 Квітня – Купчинського. Внаслідок ДТП з численними переломами до лікарні були доставлені дві жінки з дітьми. Тоді цю «справу» зам’яли, але, очевидно, Бог усе бачить…

Разом з тим, не досить високої думки Мефодій був і про отця Зінкевича.

– Основна фігура, через яку виникають постійні конфлікти, – отець Анатолій Зінкевич. Зовсім недавно обзивав нашу церкву бандерівською, кооперативною, а покійного 94-річного патріарха Мстислава – прислужником фашистів. У журналі Московської патріархії о. Анатолій дає інтерв’ю, в якому лицемірно скаржиться на переслідування та погрози, на знущання над його дітьми за те, що він вірний «истинной церкве». Але, мабуть, гріхи переважили благочестя отця Анатолія і російська церква вигнала його. Вигнанця милостиво прийняла українська православна церква. Самочинно був прийнятий при владиці Якові, який є його дядьком. Став секретарем єпархії і ревно почав будувати свій, а не церковний добробут. Рідко яка парафія бачила о. Анатолія, зате директори цукрових, спиртових заводів, голови колгоспів, банкіри, бізнесмени, представники держадміністрації добре знають Зінкевича і його вміння вибити кошти на міфічну будову єпархіального будинку, на кафедральний собор. Небажання давати звіти за пожертвувані кошти, а також острах позбутися посади, яка дає можливість нечесній людині збагачуватись, змусили о. Анатолія добитися хіротонії нинішнього владики Іова, який є маріонеткою в його руках.

Як бачимо, саме завдяки Анатолію Зінкевичу, на думку митрополити Мефодія, на владичий пристол зійшов архієпископ Іов. Очевидно, останній «відбився від рук» або ж хотів більшої влади, натомість о. Анатолій робив усе, маючи великий вплив на Філарета (нагадаємо, що настоятель Почаївської лаври – єпископ Яків Панчук – дядько А. Зінкевича, був єдиним єпископом, що підтримав Філарета в 1992 році і вийшов з Московської церкви, тим самим разом із Філаретом дав життя УПЦ КП). Для того, щоб цього не сталося, а можливо, і сам (або його син єпископ Симеон) мав види на кафедру Тернопільсько-Кременецької єпархії на відповідно, ймовірно по цій причині між ними стався гучний конфлікт, який сколихнув церковників і мирян не лише з Тернопільщини і привідкрив закулісне життя священнослужителів Київського патріархату.

Іван Білий, Олекса Дідик, Номер Один