Мініатюрні ікони Наталії Корби

Художниця Наталія Корба народилася в сім’ї музикантів, уже вісім років займається написанням ікон. Проживає у Гримайлові, де працює педагогом. Серед її ікон різні — традиційного формату, написані на дошках і полотнах, ті, котрі вішають на стіну, але особлива любов мисткині — створення мініатюрних ікон. Такі зручно брати з собою у подорож, чи просто носити з собою, — розповідає художниця. Попри невеликий формат — приблизно три сантиметри у довжину та стільки ж у ширину — вони потребують неабиякої праці та часу, бо ж треба детально прописати риси обличчя святих. До речі, минулого року Наталія Корба стала лауреаткою щорічного конкурсу імені Олени Кульчицької у номінації «Живопис», а нещодавно відбулася її персональна виставка. Про роботу над іконами — що у ній найважливіше та найвідповідальніше — я й поспілкувалася із пані Наталею.

Писати ікони — це поклик душі. Бажання писати ікони з’явилося у мене, коли побувала у майстерні київського художника Віктора Троценка та побачила його картину на релігійну тематику. Я поставила собі за мету навчитися сакральному живопису. А вже незабаром, навчаючись у Косівському інституті декоративно-прикладного мистецтва на відділі монументально-декоративного живопису, почала створювати свої ікони. Це було вісім років тому. З того часу не припиняю вчитися й опановувати нові техніки та підходи.

Сакральний живопис — це поєднання роботи та молитви. А ікона — образ невидимого Бога. Це безмежний світ неосяжний світ. Саме тому це мистецтво виводить людину з фізичного світу і занурює в духовний, доводить його вищу цінність. Ікона — це світло, радість та любов.

Через те створення ікони потребує не тільки дотримання канонів форми, а й відповідного внутрішнього налаштування. Перед тим, як приступити до роботи, треба духовно підготуватися — зосередитися на роботі, відпустити буденні думки. Якщо не дотримуватися цього налаштування, не підходити відповідально та зосереджено, мабуть, твір і не буде іконою. Це за живопис я можу почати малювати без внутрішньої підготовки.

Використовую для ікон різні матеріали, зокрема, малюю на дереві — і це один з улюблених видів ікон. Власне підготовка матеріалів є внутрішньою підготовкою до написання ікони. Дошка має бути добре просушена, її поверхня — рівною, слід підготувати левкас (спеціальний ґрунт) — його я створюю за старовинним рецептом, відтак наклеюю паволоку, тобто тканину, на дерево, ґрунтую левкасом — усе це довготривалий кількаденний процес.

Написання ікони — відповідальна місія для мене. У цьому дотримуюся канонів, один з аспектів — деталізація таких елементів як лик і руки. Звісно, є місця, котрі традиційно залишаються менш прописаними. Кожен елемент ікони має значення. Приміром, золоте тло вказує на те, що подія відбувається поза земним часом — це божественна світло. Крім того, застосовую сусальне золото та поталь для німбів та інших деталях символіки. До речі, у більшості моїх ікон тло — рослинний орнамент, воно слугує доповненням образу, не перебираючи уваги. На написання рослинного орнаменту мене надихає образ святого. Перед тим, як писати ікону, я бачу в уяві її образ.

Мені цікаво працювати з маленькими форматами. Найчастіше на таких іконках я зображую Святого Миколая, Покрову Пресвятої Богородиці, Ісуса Христа, Святого Пантелеймона Цілителя. Ці іконки такі маленькі, що можуть поміститися й у кишеню — їх можна брати у мандрівку чи просто носити щодень із собою. До кожної вив’язую спеціальний чохол — так іконка не пошкодиться, бо писана ікона дуже делікатна та потребує обережного ставлення.

Особливий для мене твір «Поетапність». Це своєрідний будиночок із квартирками-перегородками, куди «поселяю» роботи, над якими працюю, а щойно закінчу, туди «переселяються» інші іконки. Створила для цього будиночка в’язаний чохол. Зараз у комірках будиночка лежать іконки Святого Володимира і Святого Трифона, а також готові дощечки для написання ікон.

Моя велика любов до написання ікон дає мені бажання творити. Мене тішить, коли хтось просить написати ікону, бо ікони я пишу для людей во Славу Божу. Постійно дякую Богові, що дає можливість писати ікони.

Інна Віконська

Фото надала Наталія Корба