«Мої основні обов’язки у вихованні сина — грати роль «поганого поліцейського», — о. Євген Заплетнюк

Митрофорний протоієрей о. Євген Ростиславович Заплетнюк — тато 14-річного Олександра. В отця Євгена завжди є влучні, нетривіальні відповіді навіть на банальні запитання, і цей раз винятку не присвячується:) 

“Я б дуже хотів подивитися в очі людині, яка скаже про себе протилежне – що вона чудовий батько та чоловік”

• Отче, що б Ви хотіли почати робити, аби бути кращим татом для свого сина?

Я би дуже хотів, нарешті, почати на практиці використовувати весь той масив теоретичних знань із педагогіки чи психології, які ношу в собі ще з часів навчання в духовній академії чи здобуваю систематично, читаючи літературу на цю тему, вже багато років поспіль.  До речі, дослідження цієї теми є важливою частиною моїх безпосередніх професійних обов’язків. Очевидно, працюючи з людьми, намагаючись допомогти їм, я маю знати трохи більше, ніж вони. І я, насправді, дуже класний теоретик сімейного життя та справ, які стосуються виховання дітей, але чесно визнаю, що, спостерігаючи за своєю поведінкою, поки я не найкращий  священик, не кращий  чоловік і, на жаль, не цілком ідеальний батько. Знаючи, наскільки у всіх цих граней мого життя висока планка, прекрасно розумію, що мені є куди працювати над собою. Із іншого боку, я б дуже хотів подивитися в очі людині, яка скаже про себе протилежне – що вона чудовий батько та чоловік. Це або дурень, або хтось, хто хоче зробити дурнем мене.

• Яким був батько в Вашому дитинстві?  

Я виріс без батька, який був алкоголіком. І тому, як мені тепер здається, він зробив просто чудово, що після розлучення навіть не намагався мене побачити чи якось підтримувати зв’язки. У мене б трісло серце, якби я постав перед вибором кого вибирати: маму чи тата, й постійно метушитися між ними. А так, у мене не було жодного вибору. Він покинув мене, коли я ще був маленький,  і ніяк не цікавився моєю долею. Спочатку через малий вік, а потім підлітком я просто звик до ситуації, що чекати його просто немає сенсу. Він сам уміло добився того, що коли помер, його смерть стала для мене не настільки значною психологічною травмою, як би це мало бути в нормальних батьківсько-синівських стосунках. Ось така моя дивна відповідь. Я сам це чудово розумію. Це не дуже позитивний приклад, але щось більш яскраве я зараз пригадати не можу. Хіба, можу відзначити його чудові професійні якості та почуття гумору. Це, очевидно в мене від нього.

“Хвалити та підтримувати свого чоловіка – це  прямі обов’язки всякої дружини”

• Яку допомогу від дружин очікують чоловіки, щоб бути кращим татом?

Я б міг зараз наговорити вам багато  нудних банальностей, але в мене немає жодного бажання це робити. Тому, скажу так: стати добрим батьком можна лише в нормальній атмосфері, де нормальна мама та нормальні діти. Довго жити в будинку божевільних адекватній людині довго не під силу. Тому, в кожному окремому випадку треба дивитися, що то за люди та що від них варто очікувати. Іноді від дружини потрібна невеличка допомога – чоловіки бувають незграбні в побуті. Іноді, варто було б, щоб дружина ще й похвалила чоловіка за щось, або підтримала, коли йому щось не вдалося. До речі, хвалити та підтримувати свого чоловіка – це  прямі обов’язки всякої дружини.  Правда, буває і таке, що стати кращим батьком чоловік зможе тільки тоді, коли мама всього лиш стулить пельку, та не заважатиме чоловіку тихо й спокійно робити свою роботу.

“На відміну від мами, я б хотів частіше бачити сина зі скрипкою, ніж миючи посуд”

• Чи є у Вашої дитини домашні обов’язки?

 Насправді, це досить болюче питання. Той ритм життя, який ми вибрали для свого сина, дуже мало дає йому можливостей для систематичних домашніх обов’язків. Звичайно, я дуже добре усвідомлюю, що нормальна людина в його віці має вміти та робити багато більше, ніж він зараз робить. Однак, безсумнівно, він робить те, що багатьом його одноліткам і не снилося.  Іноді мене таки мучить сумління, що ми й так вимагаємо від дитини надто багато, як на його сили та вік. Не хотілося б позбавляти дитини її дитинства. Звісно,  я переконаний, що навіть коли він зараз чогось не вміє, то з кожним роком його дорослішання саме життя змусить його вчитися краще доглядати за собою, своїм одягом або виправляти недоліки поведінки. Наш син – музикант. І я б дуже хотів, щоб він таки досягнув чогось на цьому шляху.  На відміну від мами, я б хотів частіше бачити його зі скрипкою, ніж миючи посуд. Звичайно, Олександр робить усе, або майже все, що його попросити. Однак, як і кожен нормальний і здоровий підліток, він із задоволенням обміняє миття підлоги на катання скутером із друзями або сидіння в Інтернеті.

“Кожній без винятку людині конче потрібна власна система нагород і покарань”

• У Вашій сім’ї є традиції, притаманні лише батьку і сину?

 Мої основні обов’язки у вихованні сина – грати роль поганого поліцейського. Мама добрий коп, а я — поганий. Для повноцінного виховання, кожній без винятку людині конче потрібна власна система нагород і покарань. Відтак, все, що пов’язано з суворим батьківським наглядом, – все лежить на мені. Звичайно, я дуже люблю свою дитину. Навіть більше, ніж всіх інших дітей на землі. Однак, заради його ж добра, іноді я просто змушений підносити голос чи якось іншим способом його напоумлювати. Хочу підкреслити, що я жодним чином не змушую його служити компенсацією моїх власних невдач, як це часто роблять інші батьки. Також, я  не змушую його постійно ходити до церкви, не беру його паламарювати чи готуватися до священицького служіння лише тому, що є така можливість. Захоче – сам мені скаже про це. Натомість, ми намагаємося шукати можливості реалізації його власних зацікавлень і здорових мрій. Повірте, це дуже недешеве задоволення. Але ми давно на це погодилися. І безперечно, що «Християнську етику» ми найчастіше робимо разом, або без нього. 🙂

• Уявімо ситуацію: Ви приготували смачний борщ, який, на Вашу думку, необхідний для здоров’я дитини, однак вона відмовляється їсти. Як діятимете?

Це дуже проста ситуація. Варто всього лиш трохи почекати, як мій борщ через дві години чийогось голоду стає набагато смачніший, а через три – просто шедевром кулінарії. А через чотири – хтось буде просити добавки 🙂

Підготувала Ірина Юрко.

Фото з відкритих джерел.

Bogoslov.org –  тексти о. Євгена Заплетнюка.