На війні загинув бойовий хірург із Тернопільщини Віталій Гакало: він рятував поранених з «Азовсталі» та навчав військових медиків
На війні загинув бойовий хірург, військовослужбовець 67-ї окремої механізованої бригади та колишній боєць батальйону «Госпітальєри» Віталій Гакало з позивним «Професор». Про втрату повідомила засновниця батальйону «Госпітальєри» Яна Зінкевич.
Віталій загинув 27 липня 2026 року, захищаючи Україну у складі 67-ї окремої механізованої бригади. До свого 25-річчя він не дожив зовсім трохи — народився 10 серпня 2001 року.
Віталій був родом із Кременеччини. У 2020 році закінчив Кременецький медичний коледж, працював фельдшером швидкої допомоги, а у 2022 році навчався в Тернопільському національному медичному університеті.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, йому було лише 20 років. Уже в травні 2022 року він супроводжував евакуацію поранених із «Азовсталі». Після завершення сесії в університеті тієї ж ночі вирушив до Києва, а звідти — на Донеччину у складі Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Пирогова (ПДМШ).
Там Віталій евакуйовував важкопоранених із-під Бахмута та Соледара, пережив обстріл шпиталю, працював у найгарячіших точках фронту, де за годину медикам доводилося приймати до двадцяти поранених військових.
Побратим із батальйону «Госпітальєри» Кевін згадує їхню першу зустріч на стабілізаційному пункті у Лимані:
«Віталій якраз завершував ротацію в ПДМШ і починав свій шлях у лавах “Госпітальєрів”. Ми тоді привезли йому першу чорно-жовту футболку нашого батальйону. Він прийшов до нас зовсім юним, майже дитиною за віком, але вже сформованим, серйозним фахівцем».
Віталій був одним із тих, хто не лише рятував життя, а й навчав інших. Він передавав свій досвід, показував на практиці складні медичні маніпуляції та фактично підготував не один екіпаж «Госпітальєрів».
Згодом став хірургом організації MMR, працював на Донеччині, Запоріжжі, Сумщині, Дніпропетровщині, пройшов Покровський напрямок та Курщину. У 2025 році мобілізувався до лав 67-ї окремої механізованої бригади. За професіоналізм і мужність був відзначений державними нагородами.
Цього літа Віталія чекали назад у MMR, однак війна обірвала його життя.
Позивний «Професор» він отримав невипадково. Побратими переконані, що молодий медик мав усі передумови, аби стати одним із наймолодших докторів медичних наук в Україні. Сам Віталій говорив:
«Медицина — це те, що вмію робити найкраще».
А ще часто повторював:
«Менше думайте — більше робіть!»
За словами Яни Зінкевич, війна змінила його ставлення до людей. Він вірив, що якщо не допомагати одне одному, світ і людська мораль просто зруйнуються.
«Ми втратили не просто талановитого лікаря, а дуже доброго, світлого і надійного друга. Дякую, Віталіку, що був з батальйоном якийсь час. Колишніх госпітальєрів не буває», — написала вона.
Щирі співчуття рідним, близьким, друзям і побратимам Віталія Гакала.
Він міг прожити довге й спокійне життя, але обрав рятувати життя інших ціною власного.
Вічна пам’ять Герою. 🇺🇦
