Найстрашніше, що може бути – це коли галичани «лізуть» у велику політику – Олександр Смик

Олександр СмикПоет, бард, пісняр… Він самотній, творчий, консервативний, прихильник монархії, вміє дотримуватися свого слова. Звикає до всього – до жінок, друзів, знайомих.  Не вміє відмовити в допомозі. Вважає, що дружба вимірюється відданістю і незрадливістю, а більшість не завжди має рацію. Любить правду і все прекрасне. Хоче закохуватись і любити, інакше без цього життя не буває. Не користується комп’ютером та Інтернетом. Не з усіма журналістами відвертий. Належить лише Богові.

Непересічний чоловік, безкінечно талановитий ентузіаст. Саме таким постав перед «Поглядом» начальник Управління культури міської ради Тернополя Олександр Смик.

Олександр Смик відчуває себе чужим на Тернопільщині

Пан Олександр на Тернопільщині живе уже 6 років, проте за цей час так і не став «своїм».

–          Я не стану тут «своїм». «Свій» – це коли багато друзів, коли є до кого піти за порадою. У мене дуже багато знайомих, але друг лише один, він живе у Рівному.

Хвилює Олександра Смика доля держави, бо він безпосередньо брав участь у подіях, спрямованих на те, щоб вона відбулася. Вважає, що ми живемо у країні бомжів, де бомж привілеює над міністром. За словами Олександра Івановича, зараз при владі ті люди, які не здобували незалежність, які не знають ціну державності.

–          Ми живемо в державі силового тиску. В Україні добре живуть лише судді, прокурори, силовики. А всі інші – беззахисні, – каже пан Олександр. – А ще є у нас одна біда – середня ланка чиновників, яка як була «совєтською», так і залишилася.

Це потрібно перечекати, вважає чоловік, ніякі люстрації не допоможуть.  За його словами, скоро прийде нове покоління, яке буде розуміти, що управлінців потрібно цінувати.

–          У нас в державі, у всьому, що б не зробили –  винна влада. А чому влада? Бомж може лежати, нічого не робити, кидатись пляшками і казати: «Та я правий, адже мене ущемляють». А насправді, більшість людей розівчились працювати. 8 мільйонів за кордоном, але більшість стоїть на біржі праці. Гроші забирають родичі, знайомі. Державу просто розкрадають, а кажуть, що хтось це робить за них. Це неправда.

 

Найстрашніше, що може бути – це коли галичани «лізуть» у велику політику

 

Олександр Смик не любить і не розуміє Галицьких пріоритетів. Його дратує, коли галичани «лізуть» у велику політику. Це найстрашніше, що може бути, – вважає чоловік.

–          Виходить так, що меншість має нав’язувати свої пріоритети більшості. Так не буває. Україна – це дуже велика держава. Вона має ще схід, центр, південь, північ. І ніколи три області не будуть диктувати умови. Треба вміти слухати і обирати найкраще, і, відповідно, віддавати найкраще. Не можна ділити всіх на товстолобих, на волинян  у глині,  на москалів. Не буває правди однієї хати, – каже пан Смик.

 

За словами Олександра Івановича, зараз українці політично інфантильні та й в Україні зараз немає лідера, за яким би пішла нація.

–          Почали втручатися у великий бізнес, скоро залізуть у малий. Це спровокує велику всеукраїнську січ, яка буде все трощити. І аж тоді, коли буде перша перемога, з‘явиться лідер. Це може бути абсолютно несподівана людина. І не обов’язково з інтелігенції.

Пан Смик переконаний, що нація об’єднається, а Україна стане українською лише тоді, коли буде потрібно дати відсіч:

–          Та хіба що «подарунок» москалі зроблять – нападуть на Крим. Або газ перекриють, щоб ми зрозуміли, що маємо жити самостійно.

 

Якщо ти програв, то прийди і скажи: «Я на цій ділянці можу зробити краще»

Півроку тому Олександр Смик вперше почав працювати в держструктурі, у команді міського голови Сергія Надала. За цей час переконався, що якщо немає розуміння виконкому і не має розуміння міського голови, то робота не налагодиться. Слава Богу, у Тернополі це, поки що,  вдається, – каже чоловік.

Фестиваль шопок і вертепів, Європейський фестиваль «Там, де є благословення»; меморіальна дошка Володимиру Лучаківському, меморіальна дошка Василю Барвінському; цілий цикл моно-вистав у Тернополі; Український дім «Перемога», «Співоче поле»; літературні зустрічі, починаючи із Шкляра, Лірника, братів Капранових, Коваля, Покальчука;  «Пікардійська терція»  вперше спеціально для Тернополя зробили «Пісні наших перемог»; концерт камерної естради на залізничному вокзалі; диск пісень про Тернопіль; 60 картин дитячій лікарні; відділення ЮНЕСКО; почали готувати палац кіно для показу прем’єр; музей Герети передали в художню школу; студія звукозапису в музичній школі №1; прес-центр «Перемога»; вперше за кошти управління почали відправляти дітей на фестивалі; галерея Бункермуз, – не кажучи вже про концерти, звіти, вінкопокладання, – все це зроблено під керівництвом Олександра Смика. Це те, що на видноті. Ще більше є рутинної роботи, яку ніхто не бачить, – каже Олександр Іванович.

За словами пана Смика, зараз у Сергія Надала цікава команда.

–          Мединський з Народного руху, Болєщук з УНП, я з Народної Самооборони. Але не тому, що брак кадрів, а тому, що зараз не кожна людина на «передову» піде, – вважає пан Олександр. – Але команда дружна. Кожен на своєму місці. Усі хочуть працювати.

Недоліком команди чоловік вважає не відлагодженість механізму стратегічних і тактичних завдань. Причину цього він бачить у шаленому ритмі роботи:

– Мені потрібно знати, що ми робимо завтра. А буває – все на вчора. Дуже багато незапланованих речей, але це обставини нашого життя, – каже Смик. – От є план розвитку міста.  Є, наприклад, план на 20 рублів, роби на стільки, а не на більше. А виходить більше і ти починаєш задихатися. Але це в силу бажання зробити щось краще і я дивлюсь, що в кожного це бажання є.

Дивує  і вражає Олександра Смика графік мера.

–          Ідеш пів сьомої на роботу – Надал на місці. Ідеш в двадцять третій  – в Надала світиться.

Поливання брудом у засобах масової інформації Сергія Надала, пан Смик вважає суто політичним протистоянням та невмінням програвати опонентами виборів.

–           Переможцям завжди важче. Оскільки переможені не можуть заспокоїтись, – каже Смик. –  Я ж не з політичної команди, але я  в команді мера. Я хочу щось зробити. Якщо ти програв, то прийди і скажи: «Я на цій ділянці можу зробити краще».

Розмовляла Надія Греса

-1 thoughts on “Найстрашніше, що може бути – це коли галичани «лізуть» у велику політику – Олександр Смик

  • 15:38 | 8 вересня, 2011 at 15:38
    Permalink

    Є речі через котрі не можна переступати. Повага до батьків, любов до ближнього, правда в кінці кінців. Це табу.
    “Команда” помчала вперед. Щасливої дороги. Захекаєтесь то може Бог пошкодує вас і зітрете ви зайві слова з свого гасла. Тоді повернетесь ви назад і віддасте що кому завинили. Саме прикро скільки світлих душ працюють на вашому млині під вашим грішним гаслом.

    У міській раді планується скорочення. Ви не повірите, люди з велетенським стажем мріють щоб їх звільнили. Хочуть піти на біржу щоб почати нове життя. Чесно.

    Ви взяли святу ідею українських мучеників і помчали до перемоги не знаючи куди іти. Ви не маєте права об…….. А ворогів нема, немає кого перемагати.

    Ви називаєте себе чиновниками. Слово службовці вас вже не влаштовує. Зрозумійте просту істину, щоб возвиситись треба принизитись.
    Дякую що принизили, ми розвернулись, переступили гординю і стали вищі. Земля кругла і ми ще зустрінемось. Тільки не підходьте близько бо з великої любові може виникнути шалене бажання пробудити вас зі сну. І 15 діб арешту то буде мягко.
    Не відривайтесь від землі, налагоджуйте діалог з людьми, поверніться і покайтесь бо краще бути рабом ніж зробити свідомий гріх.
    Ви хочете щоб до вас прийшли на поклон? Табу не пускає.

    • 17:43 | 8 вересня, 2011 at 17:43
      Permalink

      Є речі, які потрібно бачити. Це і ранок, і роса на траві. Так і позитивні дії, будь кого. Бо якщо цього не бачити, то потонемо у багнюці. Смик – хороший чоловік. І респект йому, що не відмовився працювати у команді, якій не симпатизує, на благо тернополян

  • 16:41 | 8 вересня, 2011 at 16:41
    Permalink

    «Пікардійська терція» вперше спеціально для Тернополя зробили «Пісні наших перемог»
    ========================
    якщо в когось є відеозапис з цього концерту – закиньте на ютуб!
    Хороший був захід..

  • 18:27 | 8 вересня, 2011 at 18:27
    Permalink

    Не всі українці коритуються подачками з біржі, перебуваючи за кордоном. І я пишаюсь ними. можете перевірити статистику і не вірте пустим словам.

  • 20:16 | 8 вересня, 2011 at 20:16
    Permalink

    Не часто сюди заглядаю, сайт підріс на очах. Вітаю Надійко.

  • 20:42 | 8 вересня, 2011 at 20:42
    Permalink

    модератори, ваші кнопочки не працюють, хочу підняти рейтинг, а кнопочки чомусь не працюють, неправильно якось получається

  • 21:50 | 8 вересня, 2011 at 21:50
    Permalink

    “Олександр Смик не любить і не розуміє галицьких пріоритетів…” п.Олександре, при всій повазі, – то мо’ повернетися на Сумщину, на Велику Україну? Подібні заяви не додадуть вам друзів тут.
    ПС
    п.Надія, “Галицький”, пишеться з Великої літери, – прикметники похідні від назви нації чи країни пишуться з малої лише в мовах “совка”,.. )

    • 13:20 | 15 грудня, 2011 at 13:20
      Permalink

      проблема в тому, що галичани повірили українцям, що після від’єднання в 1991 разом можна буде створити зручну для всіх державу… а тепер 20 років конвульсивно чухаються…
      а “совок” так і живе у масах…

  • 22:32 | 8 вересня, 2011 at 22:32
    Permalink

    начальник Управління культури міської ради Тернополя:
    галичани “лізуть”??? а ше шо галичани роблять з висоти Рівненського генія???
    Дуже стидно це читати… А галичани мовчать і ликають?

    • 23:17 | 8 вересня, 2011 at 23:17
      Permalink

      Галичани просто не вміють приймати критики. І він більше зробив для Тернополя, чим багато хто з нас. Чи може пригадати, як ми поважаємо наших героїв, що аж тільки у генія з Рівнещини знайшовся час їх вшанувати?????

    • 13:15 | 15 грудня, 2011 at 13:15
      Permalink

      галичани обурюються… бо таки нікому не подобається, як якийсь чиновник прийшов сюди і починає вказувати, які інтереси мають бути у галичан…
      що нам вигідно, те і відстоюємо і пора східнякам це усвідомити! прийшли сюди як гості, то і най сидять тихо!..
      він так ображає галичан, а ще й дивується, чому тут друзів немає – усе пов’язане…

  • 23:38 | 8 вересня, 2011 at 23:38
    Permalink

    За словами пана Смика, зараз у Сергія Надала цікава команда.

    – Мединський з Народного руху, Болєщук з УНП, я з Народної Самооборони. Але не тому, що брак кадрів, а тому, що зараз не кожна людина на «передову» піде, – вважає пан Олександр. – Але команда дружна. Кожен на своєму місці. Усі хочуть працювати.
    \

    КРАДІЇ і ЛЕМОТА….от ваша команда….Ми УКРАЇНЦІ сидімо у стороні а ви ЛЕМКИ смердючі- загарбники керуйте нами…Така ,я так зрозумів, ваша думка!?!?!?!?

  • 00:44 | 9 вересня, 2011 at 00:44
    Permalink

    Я про Надю Гресу був дуже доброї думки…Засумнівався у своїх думках…
    Володимир Ханас 0962104076

    • 08:28 | 9 вересня, 2011 at 08:28
      Permalink

      Ну вибачайте, ми публікуємо усі коментарі інтерв’юера, а не лише ті, які подобаються редакції (як це роблять деякі тернопільські видання).

    • 10:47 | 9 вересня, 2011 at 10:47
      Permalink

      ги)) я колись про Ханаса була доброї думки) а зараз собі знаю, най Ханас думає, шо хоче, бо з тих думок – жодної користі:)

  • 12:42 | 9 вересня, 2011 at 12:42
    Permalink

    Всі друковані статі спрямовані на піар міського голови. Кожен захід в місті проходить за сприянням міського голови, от тільки “сприяння” за державний кошт. Може досить, нехай вчинки його і його команди “говорять” за себе.Не треба нам “водичку лити” і “замулювати” очі. Ми ж розуміємо, що скоро нові вибори.

    • 13:00 | 9 вересня, 2011 at 13:00
      Permalink

      Цікаво було б подивитись на Вашу реакцію, якби у Вашій хаті хазяйнував сусід. Чи щоб Ваша дружина говорила, що Ви в домі не господар))) Місто це прототип сім’ї, де господарем є мер. Тому зрозуміло, що майже все, що у нас в Тернополі робиться, пов’язано, на сьогодні, з Надалом. Рік тому із Заставним.

    • 13:02 | 9 вересня, 2011 at 13:02
      Permalink

      Це мало??? це тільки по культурі
      Фестиваль шопок і вертепів, Європейський фестиваль «Там, де є благословення»; меморіальна дошка Володимиру Лучаківському, меморіальна дошка Василю Барвінському; цілий цикл моно-вистав у Тернополі; Український дім «Перемога», «Співоче поле»; літературні зустрічі, починаючи із Шкляра, Лірника, братів Капранових, Коваля, Покальчука; «Пікардійська терція» вперше спеціально для Тернополя зробили «Пісні наших перемог»; концерт камерної естради на залізничному вокзалі; диск пісень про Тернопіль; 60 картин дитячій лікарні; відділення ЮНЕСКО; почали готувати палац кіно для показу прем’єр; музей Герети передали в художню школу; студія звукозапису в музичній школі №1; прес-центр «Перемога»; вперше за кошти управління почали відправляти дітей на фестивалі; галерея Бункермуз, – не кажучи вже про концерти, звіти, вінкопокладання, – все це зроблено під керівництвом Олександра Смика. Це те, що на видноті. Ще більше є рутинної роботи, яку ніхто не бачить, – каже Олександр Іванович.

  • 15:27 | 9 вересня, 2011 at 15:27
    Permalink

    Чоловік і жінка по одне ціле. Жінка добра, чоловік поганий таке життя. А хто думає погано про жінку той просто не розумний. Не варто перекладати свої помилки на когось, як би боляче це не було.

    3 квітня був для мене великий день. Хтось комусь дарував подарунки. Хтось робив навпаки.

    Місто це місто і доки не буде правил не буде порядку. Мер міста Сергій Надал іде своїм шляхом. Куди він зробить крок це його справа.

    Насправді людині потрібно зовсім небагато для того щоб бути щасливою.

  • 18:55 | 9 вересня, 2011 at 18:55
    Permalink

    Український дім «Перемога» тендер проведений і розпочаті ремонтні роботи ще за Заставного, все що почате має закінчення. Так, безперечно Смик особистість, але він просто виконує свою роботу на робочому місці, попередні керівники теж мали свої здобутки, але їх поперли.

  • 17:31 | 10 вересня, 2011 at 17:31
    Permalink

    Не думаю що “Перемога” це дуже важливо. Приємно звичайно що місто прагне чогось світлого і починає розуміти, що НЕ В ГРОШАХ ЩАСТЯ. Справа не в тому на якій ти посаді, справа в тому щоб бути людиною, не жабою, не тигром, не шакалом. Кажуть Смик хороша людина.

Comments are closed.