Невесела історія тернопільського волонтера про бабцю Женю

Богдан Кіндій – один з найактивніших волонтерів Логістичного центру АТО. Він не одноразово возив допомогу бійцям на передову. І щоразу  ділиться у мережі Фейсбук різними історіями.

Волонтерські поїздки на схід України багаті на різні історії.. Веселі та мягко кажучи не дуже.
Розкажу Вам про бабу Женю з смт. Опитне , Донецької області.
Наскільки ми пам’ятаємо – це дуже мирне містечко і якщо не зважати на обстріли градами, важкої артелерії, мінометами…то можна сказати тихе Європейське містечко.
Мою увагу привернула бабуся своєю щирою вдячністю бійцям ЗСУ та прокльонами до вельми нешанованого призедента Порошенко.
– Доброго дня бабусь.
– І тобі доброго дня синуля.
– Як Вас звати?
– Баб Женя мене звати. А тебе як синуля?
– Богдан волонтер з Тернополя.
– Богдан чого ви в це пекло приїхали ?
– Привезли допомогу бійцям…
В бабуські сльози на очі накотились..
– Баб Женя що з Вами?
– Синуля та та …розумієш, якби не солдатики ЗСУ – ці діти ,синочки, захисники наші – ми б вже давно з голоду померли.
– Чому ?
– Вони нас годують, діляться з нами харчами: крупами,цукром,хлібом,тушонками, і одягом теж!
– А влада? Що робить влада?
– Богдан яка влада? Будь вона проклята! Ці скоти навіть хліба непривезуть.
Бачиш – все розбомблено, одні руїни, а до найблищого магазину в Авдіївку 20 кілометрів! Мені вже 77 років пішком недойду, а маршрутки неїздять! Та й грошей нема щоб купляти. Он бачиш грядочка перед будинком?
– Бачу.
– Я її пахаю , саджу цибульку ,кріп, петрушку… Коли виростає збираю і ділюсь з бійцями. Ааа та і огірочкі саджу хлопці так їх люблять! В нас немає ні води ,ні світла а про тепло вже мовчу. Отаке в нас існуваня!!!
Довго ще тривала наша розмова.
– Синочок передавай велике дякую всім хто підтримує і допомогає солдатам (ЗСУ).
Передаю ВСІМ велике ДЯКУЮ від бабусі Жені…
А владі від себе шоб ви здихали в тяжких мука та здихали довго і повільно!! Без води , їжі та тепла , щоб ваші внуки вас проклинали і ви це чули…