Обличчя Тернополя: Інески-Принцески всюди багато

«Погляд» започаткував проект «Обличчя Тернополя». Ми розповідаємо про людей, які живуть у файному місті, про їх життя та мрії.

Знайомтеся – Інеса Голояд.

На роботі – Інеса Вікторівна, але можна просто – Інеска-Принцеска;)

Народилася в Тернополі, щоправда, довгий час тут не жила, а вже в 17 років, коли вступила до ТНПУ, було повернення блудного сина… чи то доньки до файного міста:)

Ще з п’ятого класу, коли нормальні діти мріяли бути лікарями, футболістами чи вчителями, хотіла бути журналістом. В іншому напрямку себе навіть не уявляла. Тож нічого дивного, що закінчила у ВУЗі саме журналістику, і чотири роки пропрацювала в різних виданнях Тернополя. Віднедавна трішечки змінила професію і тепер працюю у прес-службі. Робота трішки інша, але не менш цікава і я все одно займаюсь улюбленою справою – пишу:)

Не знаю, звідки вона береться, але в мене постійно купа енергії. Тому мене завжди всюди багато:) Люблю танцювати, люблю спорт, особливо плавання і футбол, люблю читати хороші книги і дивитись цікаві фільми, люблю спілкуватися з приємними людьми, люблю нові знайомства, страшенно люблю подорожувати, активний відпочинок – десь поїздити, полазити. Люблю фотографуватись. Люблю прибирати:) Наводячи лад в оселі, компенсую, напевно, бардак в голові, який часом там присутній. Як майже кожна дівчина обожнюю шопінг, можу ходити по магазинах годинами і не втомлююсь. Дуже люблю тваринок, вдома у мене живуть два коти і кролиця.

Колись я думала, що нічого не боюся. В принципі, таких якихось панічних фобій, типу боязні темряви, висоти, води, павуків, крові, чи ще чогось – у мене немає. І взагалі, найбільші мої страхи стосуються не мене особисто, а моїх рідних та близьких, страшно боюсь, що з ними станеться щось погане, а я не зможу допомогти.

Як людина дуже активна і енергійна не змогла б пережити якусь фізичну неспроможність. Не думаю, що я настільки сильна, як люди, які навіть в інвалідному візку вміють неймовірно радіти життю. Тому захоплююсь такими особистостями і дуже їх поважаю. Адже легко бути життєрадісною, коли в тебе є фактично все, що хочеш.

Я звикла не просто мріяти, а перетворювати свої мрії на цілі. Тому вони мають властивість збуватися:) Популярна фраза «якщо дуже хотіти, все збудеться», не просто ж так популярна. А якщо глобально, хочеться прожити своє життя так, щоб можна було потім розповісти правнукам: я все життя була неймовірно щасливою! А якщо так, по дрібницях, то хотілось би БМВ Х-6 і на Новий рік в Фінляндію, а потім – до Австралії, там взимку літо, багато кенгуру і серферів:)

Неймовірно люблю Тернопіль і вважаю, що це найкраще місто для життя, для відпочинку, для того, щоб ростити тут дітей. Люблю навіть з калабанями на своїй Тбіліській, малими наркоманами і старими алкоголіками з бабціного під’їзду, ямами на дорогах, найнижчими зарплатами по Україні – чесне слово,  люблю!) Насправді, в нас неймовірно гарне, затишне і комфортне місто, де, усіх знаєш, тим більше, якщо працював журналістом, і це теж по-своєму прикольно. Дуже люблю нашу вечірню набережну, наші парки і фонтани, люблю свою Дружбу.

Тернополянам хочу побажати вміти радіти і тішитись життю! Адже все залежить не від ситуації, а від нашого ставлення до неї. Менше нервуйтеся, менше гнівайтеся, менше переживайте, ставтеся до життя простіше й позитивніше, більше посміхайтеся, любіть себе та оточуючих і все буде чотко!:)