Обличчя Тернополя: що спокушає Ірину Зелененьку зануритись у шаленство

«Погляд» започаткував проект «Обличчя Тернополя». Ми розповідаємо про людей, які живуть у файному місті, про їх життя, мрії. Знайомтесь – Ірина Зелененька.

Працюю креативним директором фотостудії «АртЛюкс» у творчому тандемі з фотографом Юрієм Зелененьким. Моя робота – це цікаві та свіжі ідеї для зйомок, реалізація фотопроектів, підготовка сценарію та координація зйомок, допомога клієнтам  у створенні образів для фотосетів, постобробка фотографій.

Щодо хобі, то особливе задоволення мені приносить моделювання свого одягу: коли плоска матерія спочатку в уяві, а згодом матеріально набуває форми твого тіла у найвигіднішому світлі. Ідеї для власного гардеробу народжуються по-різному. Іноді усе починається з тканини, яка мені сподобалася, іноді навпаки – спершу з’являється фасон, під який я педантично підбираю тканину… Але найголовніша складова цього процесу – це  моє відчуття світу у даний момент. Так, зараз я відкрила для себе максі-довжину. Хоча я ніколи не носила подібних речей, і навіть мої випускна та весільна сукні не були традиційно довгими.

Спорідненим до мого хобі є те, що мене цікавить мода, історія моди та історія мистецтва. Люблю читати літературу на цю тему, особливо у бібліотеках нашого міста. Тут панує якась особлива атмосфера, дуже заспокійлива, філософська Тиша, яка часто нестримно спокушає мене зануритись у неї посеред шаленого робочого дня…

Чого боюся — втратити чи упустити можливість. Тому страх для мене є каталізатором подальших рішень і дій. Нові проекти, нові спеціальні знання та будь-які інші задачі, які спершу видаються складними для здійснення — це виклик страху і собі. Наприклад, на шпагат я сіла у 27 років, і це при тому, що танцями я почала займатися аж з 25-ти. Тож собою я гордилася цілий день, бо це є перемога над собою 🙂

Мрія дає  сили самовдосконалюватися і розвиватися. Вона робить життя насиченим і яскравими. Для мене слово “мрія” є синонімом слова працелюбність, бо таки більшість здійсненого — це результат роботи та інших супутніх обставин, які проявляються при справді великому бажанні.

Тернопіль я люблю за його тезку – “Радіо Тернопіль”. Це моя перша робота, як і перший хлопець – таке не забувається). 5 років у прекрасному радійному колективі, більшість якого на сьогодні є успішними або дуже успішними людьми. Тому Тернопіль найбільше люблю не так за його  архітектуру чи ландшафти, як за людей і дуже цінні відносини  з ними.

Побажання тернополянам – Якщо Ти думаєш, що ти зможеш, значить Ти зможеш, якщо Ти думаєш, що Ти не зможеш, значить Ти правий!