Обличчя Тернополя: Сила культури – це, після правди, друга сила! – Володимир Мазур

Кожен має власний вимір щастя. Сьогоднішній гість редакції – кандидат економічних наук, доцент кафедри менеджменту Володимир Мазур щасливий у роботі, в сім’ї, у дітях і навіть у рідному місті Тернополі.

– Володимире Степановичу, що, на Вашу думку, є найбільшим багатством людини?
– Сім’я, діти – це найбільше багатство людини, яке неможливо купити ні за які гроші, воно просто дається Всевишніми Силами.
– Якщо є сімейне щастя – то це вже назавжди?
– Певний мікроклімат «щастя» потрібно утримувати повсякчас… Вважаю, що за своє сімейне щастя необхідно кожний день боротися і розбудовувати його.
– Пане Володимире, як гадаєте, що найкраще формує чоловічий характер?
– Мій тато завжди казав «Ніхто і ніщо так не виховує, як праця на землі» Ми з братом виросли в місті, тобто як кажуть – на асфальті. Але все сільське нам дуже близьке. Батько брав косу і серп, виводив нас на край Тернополя (тепер це район вулиць Володимирва Великого і Леся Курбаса) й учив косити і жати. І тому ми любим цю справу і робимо її гідно. Колись промислові підприємства мали заготовляти «зелену масу» на допомогу колгоспам, тому працівники виїжджали на ці роботи . Там мене і питали: а де ти навчився так косити?! Чоловік повинен вміти робити будь-яку роботу, тому що вона загартовує і формує чоловічий характер.
– Ви щодня маєте справу не лише з тлумаченням предмету, який викладаєте, а, що, мабуть, найголовніше, зі студентами – тобто чиїмось дітьми, відтак вносите лепту позитиву й оптимізму у їхнє світосприйняття…
– Студентам я завжди кажу: спочатку Ви повинні бути людьми; потім – менеджерами. А вже тоді: фахівцями своєї справи (фінансистами, аудиторами-обліковцями, організаторами зовнішньоекономічної діяльності тощо). Макаренко казав: «Щоб зрозуміти свою дитину, необхідно опуститися на її рівень і разом з нею спіймати сонячний зайчик дитинства». Спілкування зі студентами необхідно будувати на рівних стосунках і пам’ятати, що викладач не той хто вчить, а той, у кого вчаться.
– То ж яким повинен бути викладач XXI століття?
– Викладач має бути високопрофесійним, постійно розвивати свої компетенції і таланти…
– Кажуть, що сучасні студенти інколи знають більше за деяких викладачів… Чи траплялося таке у Вашій практиці?
– Завжди дякую студентам за гарну ідею чи цікаву інформацію і не боюся сказати, що я цього не чув.
– У чому полягає завдання лектора?
– В студентську аудиторію потрібно іти не читати дисципліну, а викладати її. А щоб викладати – необхідно самому пройти певний практичний шлях і відчуват його тепло. Заходити в аудиторію, відчуваючи себе «студентом», тоді більш ефективне виходить спілкування і обмін думками. А завдання лектора знайти спільний знаменник і трансформувати всю інформаційну складову до формату теми заняття.
– Ви колись обмовилися про три чоловічі закони, яких дотримуєтеся у житті…
– У своєму житті завжди, за будь-яких умов намагаюсь виконувати три чоловічі закони:
а) не створювати нікому проблем через власну персону;
б) нікому не переходити шлях;
в) завжди відповідати за свої слова і дії.
– Народна мудрість каже, що «навчаючи – навчаєшся»…
– Згідний і, мало того, усе життя сам постійно навчаюся, стараюся тримати палець на пульсі новинок. Дякую Богу, що зміг отримати освіту технічну, економічну і бізнесову.
– Любите читати?
– Люблю читати і читаю із задоволенням, правда, здебільшого, спеціальну літературу, бо на щось інше не вистачає часу.
– Чим для Вас є Тернопіль?
– Улюбленим містом! Із ностальгією згадую клумби з квітами у скверах і парках (тоді дуже класно працював «Зеленбуд»). Другим своїм містом вважаю Теребовлю, можливо тому, що моя мама починала вчителювати в селі Ілавче, і кожні шкільні літні канікули я відпочивав у таборі «Орлятко»…
– Уявіть, що Ви – пророк і можете змінити майбутнє. Відтак…
– Україна розквітне і стане більш заможною державою, зникнуть екологічні проблеми, розквітне довкілля, поліпшиться демографічна ситуація, а також зміниться національна психологія, зміцняться традиції, зростуть духовні цінності…
– Щоби так було, з чого, на Вашу думку, потрібно почати?
– Ми всі повинні любити і поважати один одного, тоді і Світ буде нас поважати. Гідно презентувати свою Землю, Небо і Сонце, поважаючи при цьому світові культури. Така думка ще раз прийшла до мене, коли ми з сім’єю були на концерті національного балету Грузії «Сухішвілі». Тернополяни своїми оплесками мало що не «піднімали» стелю палацу культури «Березіль». Надзвичайно достойно колектив ансамблю переніс до зали свою землю, сонце і подих Грузії. Я багато разів бував у цій країні і цього разу ніби ще раз її відвідав. Сила культури – це, після правди, друга сила!
– Що цінуєте в людях найбільше?
– В людях ціную чесність, порядність, людяність, професійність і справедливість!!!
– Чим гордиться Володимир Мазур?
– Дуже люблю і горджуся «сангамом» свого роду. Батьки дали мені все. Хочу відтворити дух роду у своїх дітях. З двома старшими їздимо на полювання і риболовлю, всією сім’єю працюємо на дачній ділянці. Усе це формує чоловічий характер. Хотілось би бачити своїх синів кадетами, але, на жаль, у західному регіоні немає таких училищ – кадетських або козацьких .
– Чому Ви вирішили бути викладачем?
– Це, якщо так можна сказати, – родинна традиція… До викладацької діяльності я пройшов немалі роки промислового виробництва на військовому комплексі. Уже там був залучений до викладацької діяльності з інженерно-технічними працівниками і робітниками. Потім біля десяти років був погодинником у нашій академії. А тепер я на постійній викладацькій роботі. Дуже люблю і горджуся своєю професією. Мама моя вчителька, також тато мав певне відношення до вчителювання. Моя перша вчителька багато дала мені розуміння цієї професії. Іноді студентам приводжу приклади, як вчитель початкових класів стимулювала і залучала нас до навчання.
– Пане Володимире, яку школу вважаєте школою життя справжнього мужчини?
– Армія – це самий «великий» і цінний мій чоловічий диплом. Армія – це справжній гарт. У молодших класах дівчата, з якими я сидів за партою, вітали мене з днем армії і писали побажання – бажаємо стати справжнім мужчиною! Ці три відкритки зберігаю у сімейному альбомі і вони є для мене безцінними. Саме армія формує характер справжнього мужчини. Армія – це сильна школа життя для справжнього мужчини.
– Про що мріє Володимир Мазур?
– Мрію, щоб мої сини стали справжніми мужчинами, завжди були в строю, але ніколи у бою!
– Гарні мрії-побажання і для Ваших синів, і для студентів Тернопільського національного економічного університету, і для українців… Отже, нехай в усьому світі буде мир! 

З гостем редакції газети ТНЕУ «Університетська думка» спілкувалася Марія Баліцька, 
член Національної спілки журналістів України