Травма хребта змусила Анну Лисенко творити

Він обриває розмову, неначе обривається пульс,
Завжди неочікувано. і завжди безповоротно.
Залишаєшся з трубкою, посеред міського провулку,
Схожа на ту, що кулю отримала в лоб.
© Анна Лисенко

30 червня, 19.00. Коза – бар! Глибше реальності!!!

Слова, як наелектризовані частинки простору, метушаться у прояві північного сяйва її віршів. Чекаєш вибуху, наче сам епіцентр. Чекаєш продовження того, що не відбувається, але слухаєш. Вона вже не раз писала про тебе…

Анна Лисенко – поет, есеїст. А ще студентка, інтелектуалка і просто дівчина з Файного. Вона пише прозу і поезію ще з шести років, але донедавна ставилась до власної творчості радше як до приємного хобі, аніж до чогось особливого.

Змінити хід подій змусила травма хребта, яка на кілька місяців прикувала дівчину до ліжка. Цього часу вистачило, щоб по новому поглянути на власну творчість. Саме так поетичні рядки молодої авторки перестали бути надбанням її шухляди і вийшли у світ.

Поетеса характеризує свою творчість як суміш влучних слів та емоцій. Більша частина її поезій пронизана щастям, бо кому як не їй знати, що щастя таки буває?!

Сьогодні ж Анна є учасником літературної студії “Акценти” і стверджує, що найкращий вірш буде написано завтра.