Після трьох років полону додому повернувся воїн зі Старих Петликівців Сергій Єдняк
24 вересня Старі Петликівці зустрічали свого земляка — воїна Сергія Єдняка, який після трьох років і одного місяця російського полону повернувся в Україну.
На цю мить чекало все село. З українськими прапорами, теплими словами та вигуками «Вітаємо вдома!» рідні, друзі, односельці та школярі прийшли зустріти Сергія. У цій зустрічі переплелися радість повернення, хвилювання та сльози — людина, за яку так довго молилися і на яку чекали, нарешті знову була поруч, повідомляють у бучацькій міській раді.
На рідній землі Сергія привітав перший заступник міського голови Володимир Михайлюк. Він побажав захисникові сил для відновлення, міцного здоров’я, душевного спокою та якнайбільше часу поруч із найдорожчими людьми.
Для родини шлях до цієї зустрічі був надзвичайно важким.
18 липня 2023 року Сергій востаннє зателефонував додому. Сказав, що вирушає на позиції поблизу Кремінної. Через два дні родина отримала повідомлення про його зникнення безвісти.
Почалося довге очікування. Рідні шукали будь-яку інформацію про Сергія, зверталися до різних установ, спілкувалися з людьми, які поверталися з полону. Згодом з’явилося відео, яке підтвердило найважче — Сергій перебуває в російському полоні. Офіційне підтвердження родина отримала у грудні 2023 року.
Сергій народився 9 серпня 1978 року в Зеленій. Він виріс у великій родині, де було дев’ятеро дітей. Після навчання здобув професію тракториста. Створив власну сім’ю, разом із дружиною Галиною виховував сина Михайла. Працював, займався різними справами, зокрема деревообробкою та укладанням плитки.
З початком повномасштабної війни долучився до сільської самооборони, а згодом став військовослужбовцем. Після підготовки служив у складі 42-ї бригади на Донецькому напрямку. Мав звання молодшого сержанта.
Найболючішою частиною цього очікування стала історія його мами Людмили. Вона важко хворіла й понад усе хотіла дочекатися повернення сина. 5 серпня жінці виповнилося 79 років. А вже наступного дня її не стало.
Через тринадцять днів після смерті матері, 19 серпня 2026 року, Сергій був звільнений із російського полону. На той момент йому щойно виповнилося 48 років.
Перший дзвінок рідним він зробив уже наступного дня. Однак зустрітися одразу родина не могла — після звільнення Сергій проходив необхідні процедури, обстеження та реабілітацію.
За час полону він значно схуд — втратив близько 20 кілограмів. Та найбільше зараз родина дбає не про цифри, а про його відновлення. Після пережитого Сергієві потрібні час, спокій і підтримка близьких.
Про пережите в полоні він поки говорить мало. Рідні не ставлять зайвих запитань, бо розуміють: про все він розповість тоді, коли буде готовий.
Сьогодні найважливіше вже сталося — Сергій вдома.
Поруч із дружиною, сином, рідними, друзями та людьми, які всі ці роки чекали на його повернення.
Тепер для Сергія розпочинається інший шлях — відновлення, спокою та життя поруч із сім’єю.
