Обліпиховий чай, екслюзивні меблі, рибалка. Історії успішного бізнесу, який заснували ветерани на Тернопіллі

Знайти гідну роботу з достойною зарплатою людині з інвалідністю надзвичайно важко.  Тому дедалі більше ветеранів  на Тернопільщині  започатковують власний бізнес.

Про історії успішного бізнесу, про злети і падіння, які передували цьому, ветерани розповіли журналістам під час престуру, організованого Харківським пресклубом.

Розширили асортимент під час війни  та заснували нове виробництво

 

Василь Мартюк з Тернопільщини вперше пішов на війну у 2014 році. За рік повернувся додому. З 24 лютого 2022 року він знову на фронті. Зараз перебуває поблизу Оріхова Запорізької області.

У 2019 році  ветеран  заснував фермерське господарства «Фама» та став одним з ініціаторів ягідного кооперативу «Файна поляна».

Зараз, коли військовий на передовій, фермерським господарством опікується його дружина Мар’яна.

–  Я намагаюся допомагати дистанційно, – розповідає Василь Мартюк під час прямого включення з зони бойових дій. – Стратегія нашого бізнесу –  це розвиток успішного сімейного господарства, яке професійно займається вирощуванням та переробкою різних ягідних культур.

У 2022 році фермерське господарства «Фама» придбало морозильні камери для заморожування ягід вартістю 2 мільйонів гривень. Один мільйон гривень господарство отримали від Українського ветеранського фонду, взявши участь у проєкті «Варто».

 А у 2023 році «Фама» розширила асортимент, і зараз, крім ягідного пюре, виготовляє  крафтові чаї, квас, олію.

 

 

–  Найбільше ми зараз працюємо з обліпихою, – зазначає  Василь Мартюк. – Обліпиха може бути сушена, заморожена, а також у свіжому вигляді. Ми її перетираємо на спеціальному обладнанні, і виготовляємо  з неї пюре без кісточки і шкірки.

Наше пюре купують ресторани і кафе для виготовлення напоїв.

Купує  також підприємство на Київщині, яке виготовляє яблучний сік з додавання обліпихи. Ми були на цьому підприємстві, переймали  їхній досвід, надихнулися, і вирішили таке ж обладнання  встановити у нас у Тернополі.

Незабаром у господарстві запрацює нове виробництво  – з виготовлення натуральних соків. Загальна вартість цього виробництва становить  3 мільйона гривень.

– Ми вже замовили обладнання в Латвії,  -розповідає військовий. – Кошти – 1,5 мільйона гривень отримали від Українського ветеранського фонду в рамках  проєкту «Варто» . Зараз чекаємо, доки це обладнання виготовлять і доставлять в Україну.

Кошти від продажу чаїв – на дрони

–  Я продовжую служити в ЗСУ, в дивізіоні артилерійської розвідки, – розповідає Василь Мартюк. – Ми працюємо, зокрема, з дронами. Я оголосив збір на дрони – 500 тисяч гривень. Ми зібрали ці кошти буквально за тиждень. І  тоді дружина  Мар’яна запропонувала виготовляти крафтові чаї і  дарувати їх людям, які донатять.

Ми зробили першу партію обліпихово-апельсинового чаю у партнерстві з Івано-франківською компанією,  яка має для цього спеціальне обладнання. 

Зараз ухвалено рішення –  всі кошти  від продажу чаїв скеровувати на придбання дронів та БПЛА для підрозділу, в якому служить Василь Мартюк .

На дрони вже зібрано понад 800 тисяч гривень. Окрім прямого збору коштів  в 500 тисясч гривень, ще 300 тисяч гривень зібрали від продажу чаю.

Ветераномеблі  для ветеранів і не тільки

Ветеран Василь Семків з Тернополя воював у зоні АТО  чотири роки – з 2015 по 2019 рік. У листопаді 2017 року отримав поранення і контузію поблизу села Жолобок на Луганщині. Після поранення знову повернувся на фронт. Але стан його здоров’я  дедалі погіршувався. У 2019-му його комісували, він отримав інвалідність.

Перед самим початком повномасштабного вторгнення Василь Семків  започаткував бізнес з виробництва екслюзивних меблів.

-Заснували бізнес разом з другом, професійним меблярем-технологом Василем Федунчиком, – розповідає ветеран. – Ми давно  були з ним знайомі, і я почав йому допомагати. Самостійно освоїв програму проектування та дизайну меблів, створюю дизайн-проекти, Василь прораховує вартість замовлення, враховує усі деталі.

З коштами  на нове обладнання для меблевого підприємства також допоміг Український ветеранський фонд. Меблярі отримали грант на суму т 1,8 млн гривень.

 

 В планах Ветераномеблі  – виготовлення інклюзивних меблів для ветеранів з інвалідністю, а також вихід на зарубіжні ринки.

Несподівана ідея

З5-річний Микола Микуляк на позивний «Бандера» або «Лях» народився на Тернопільщині. Закінчив Луганський університет внутрішніх справ. У  спецпідрозділі батальйону поліції  особливого призначення «Луганськ-1»  з 2015 року. Воював до 5 травня 2023 року. Доки не далися знати старі травми опорно-рухового апарату. Довелося звільнитися з ЗСУ. Отримав інвалідність другої групи

 –  От власне, коли мене звільнили зі служби, постало питання, чим далі  займатися? – розповідає ветеран. – Коли роботодавець бачить, що є група, а для працевлаштування  такої людини мають бути створені певні умови, не кожен  хоче  брати такого  працівника на роботу. Часто-густо не влаштовує зарплата, а якщо влаштовує, то виконувати цю роботу з інвалідністю дуже важко фізично.

Ідею свого бізнесу Микола виношував дуже давно. Хотів відкрити книжкову кав’ярню, де би можна було почитати, посмакувати каву, поставити  на полицю книжку свою, а ту, що сподобалася, взяти з собою. Хотів сам бути баристою.

–  Але через спину не зміг, – каже ветеран. – До війни у мене було хобі – рибалка. І тут я раптом знайшов оголошення, що продається готовий вже бізнес – крамничка, де все є для рибальства.

Я гадав, що моє захоплення рибалкою допоможе  мені у продажу риболовного спорядження та спорядження для активного відпочинку. Але не так сталося, як гадалося. Ми вчилися на власних помилках, довелося змінили асортимент товару. А  згодом  ми почали непогано працювати.

Ідеї рибалки для ветеранів виникла цілком несподівано.

–  Восени минулого року  ми познайомилися з військовими, які  навчались  на операторів БПЛА. Хлопці не знали, чим зайнятися у вільний час, ми з напарником збиралися порибалити, і запросили хлопців  з собою, – розповідає Микола Микуляк. – Хлопці  добре відпочили, отримали задоволення.

І з того часу я почав виношувати ідею ветеранської рибалки – проєкту для всіх  учасників бойових дій з 2014 року. У нас з’явилися спонсори у вигляді небайдужих людей, які допомогли зі стартовим капіталом. Ми додали свої кошти і закупили необхідне обладнання. Так у нас запрацював проєкт «Ветеранська рибалка». Мета проєкту  – морально-психологічна реабілітація ветеранів війни, фізичний відпочинок та релаксація через риболовлю на водоймах.

Як ветеранів лікує…  рибалка

–  Ми даємо ветеранам спорядження на день, парасольки, щоби вони не згоріли на сонці. Готуємо  для них обід, щоби вони не були голодні. Один тиждень ми влаштовуємо  рибалку для ветеранів, другий тиждень – для дітей діючих захисників та захисниць України , а також  дітей ВПО, – ділиться подробицями Микола Миколяк. – Якщо хлопці на візочках, домовляємося про транспорт, який доставляє їх на водойму. Є інструктор, який їм допомагає працювати зі спорядженням

Микола Миколяк  розповів історію, як рибалка повертає ветеранів до життя.

– Перший раз, коли  ми виїхали на ветеранську рибалку, з нами був ветеран, інвалід другої групи, комісований рік тому. До обіду він ні з ким з нас не  спілкувався, ми  і не наполягали,  бо хотіли, аби він  душею відпочив.

Але коли вже сіли за стіл обідати, почали згадувати, де хто воював. Сєверодонецьк, Лисичанськ, Попасна, Троїцьке, Трьохізбенка. І виявилося, що в один день ми могли бути з ним на сусідних вулицях  в одному  населеному пункті. Він був артилеристом, ми – у спецпідрозділі. До вечора ми розговорилися.

Він нам подякував і поїхав.  І через годину, як ми приїхали в Тернопіль, дзвінок з незнайомого номера. Жіночий голос каже: «Це дружина Андрія. Він з вами сьогодні їздив на проєкт. Що ви зробили  з моїм чоловіком?» 

Ми вже подумали, щось сталося. Але що саме? Вже були готові їхати. І тут дружина розповідає, що чоловік вперше за рік почав посміхатися, ділитися емоціями.

Зараз Микола Микуляк  шукає зариблений став, щоби цілком взяти його в оренду.

Громада