Художниця Олеся Гудима показує світу Україну через мистецтво
В мистецькій галереї італійського місті Реджо-нель-Емілія (Galleria d’arte «San Francesco») відбулася персональна виставка «Ангели без кордонів» відомої у світі художниці, почесної громадянки Тернополя, переможниці телеконкурсу «Гордість Тернопілля» у номінації «Художник року» – Олесі Гудими.
Цикл «Ангели миру для України» Олеся створила на знак протесту проти війни, яку розпалила росармія на наших землях. За її словами, янголи з людськими обличчями, і кожен з них, символізує певну стихію та явище матеріального світу й водночас випромінює свободу, дає впевненість у нашій перемозі над ворогом, створює своєрідне коло енергетичного захисту. Саме такі відчуття, переконана мисткиня, потрібні нам усім зараз, щоб у нашому домі запанував мир.
Олеся народилася у Тернополі, закінчила факультет журналістики Львівського Національного університету ім.І.Франка. До 28 років працювала у ЗМІ. А потім стала, як давно мріяла, художницею. Знайшла своє письмо, свій стиль, техніку і шлях.
За 16 років своєї роботи в царині мистецтва створила понад тисячу картин, які зберігаються в приватних колекціях світу.
– Якщо взяти глобус і відтворити карту зв’язків нашої віртуальної галереї Olesya Hudyma Gallery, то вся земля буде в дрібненьких цяточках, крім Антарктиди і Австралії. Серії її полотен неповторні, свіжі й потужні: «Сновида» «Ангели миру для України», «Квіти», «Земля», «Українська мадонна», «Кроки», «Казкова» «Видатні українці», «Картини на вірші відомих українських поетів».
Художниця організувала і провела понад два десятки персональних виставок. В Україні роботи мисткині переглянули чи не всі обласні центри і містечка України. «Укрпошта» ввела в обіг марку із зображенням картини Олесі Гудими «Наречена», яка увійшла до серії «Кохання — це життя!». Її доповнив конверт першого дня, на якому використано роботу художниці «Дерево життя».
«Наречена» увійшла до 50 найкращих екземплярів українських поштових марок за сторічну історію їх випуску. – Марка з «Нареченою» – для мене стала історичною подією, яка стала доказом того, як важливо рухатися за любов’ю свого життя, – каже Олеся. – Також мені було надзвичайно приємно бачити свою роботу в підручнику з літератури до твору Лесі Українки «Стояла я і слухала весну».
Навіть не знала, що мою картину використають у хрестоматії, але все це свідчення руху у правильному напрямку, – згадує художниця. За межами України відбулося понад десять виставок. З особливим пієтетом Олеся розповідає про перші закордонні вернісажу в Угорщині. Одна з виставок була організована Посольствами України та Болгарії в Угорщині. Там організували флешмоб світлин людей у вишиванках з картинами Олесі та світлин картин на фоні визначних місць Будапешта. Присутні на виставці дипломати та гості відзначали, що така подія – знак солідарності й підтримки України. Йшлося і про те, що презентовані на виставці картини надзвичайно глибоко відображають українську національну ідентичність, містять у собі глибинні слов’янські корені, які поєднують також Україну, Болгарію та Угорщину.
Гарно і тепло експозиції полотен приймали у Центрі української культури та документації в Будапешті, в будинку культури міста Гайдусобосло. Були самобутні картин і в Казахстані, де на запрошення Управління культури акімату Костанайської області Олеся брала участь у Четвертому міжнародному фестивалі древніх технологій і культурних комунікацій імені Тура Хеєрдала «Desht Thor». Працювала художниця і в міжнародному арт проєкті «Mural by Mail» для галереї «Elisabeth Jones Art Center», що в американському Портленді, створила полотно «Українська Мадонна».
В Італії художниця представляла картини на шести мистецьких виставках. Арт- експертами на авторських виставках були президент асоціації «Amici del Chierici» професорка Аврора Марці, професорки Лючія Ґрамолі та Маріяджузеппіна Бо, галеристки Джованна Веццозі, Леда П’яцца.
Співраця з провідними митцями Італії дала можливість Олесі Гудимі заявити на повний голос про сучасне українське мистецтво у містах північної Італії – Каносса, Альбінеа, Веццано-суль-Кростоло, Рівальта, Колорно та інших. Художниця була учасницею 2-ї благодійної виставки “Petit Montmartre”, конкурсанткою живопису «Un Po d’Arte in Reggia». Художниця представляла мистецьку тему на конференції, присвяченій українській культурі, яка відбулася в Албінеї, під час експозиції її картин. Там був присутній мер міста Ніко Джільберті. Вернісажі її полотен завжди велелюдні. На них приходять керівники міст, митці, українці та італійці, яким цікаве наше мистецтво.
– На одній із виставок, присвячених українській культурі, зі мною виступала оперна співачка з Харкова – Світлана Мельник і наукова співробітниця проєкту «Тризуб», співавторка книжки «Українці, які тікають від війни» Дзвенислава Гладун. Цю книгу видав у Італії Болонський університет і моя картина «Українська душа» потрапила на обкладинку», – розповідає Олеся. Про цю картину в книжці написано, що, на полотні немає порожніх місць, як і сліду похмурих чи нудних тонів, незважаючи на муки, які переживає Україна, яка давно потерпає від війни та руйнувань. «Навпаки, художниця вдалася лише до яскравих та світлих кольорів, поєднаних з витонченою життєлюбністю, ніби для того, щоб висловити непохитну впевненість у тому, наскільки краса мистецтва, жінки та природи може протидіяти варварству війни».
Олеся втішена, що глядачі вичитують з полотна те, що вона хотіла показати.
– Я і мала на меті показати образ української душі, який уособлює спокій, мир і добробут, той земний рай, за який століттями бореться український народ. Жінка символізує землю, і саме через неї проходить святе, так само як від неї народжується процес створення краси та зв’язків з майбутніми поколіннями. Так склалося, що ми презентували українську душу, – говорить Олеся. – Ці майже три роки після початку повномасштабного російського вторгнення – були найважчими в житті. Ця точка неповернення, схожа на «маленьку смерть», коли ти знаєш, що більше ніколи не будеш таким, як раніше. Дороги назад нема і нашого світу, який був раніше – також, – говорить Олеся про наболіле. – Війна, яку розпочала росія, схожа на чудовисько, яке постійно вимагає дорогого відкупу- тисячі життів, найкращі люди принесли і приносять себе в жертву, щоб захистити рідну землю. Для мене є єдиний спосіб відвойовувати свою країну – мистецтвом каже Олеся.
За останні три роки війни мисткиня написала 130 картин. Серед них важливою є колекція робіт «Вкрадена памʼять» – про геноцид українського народу, організований урядом СРСР у 1932-1933 роках. Також продовжила серії робіт «Українська Мадонна» і «Ангели миру для України».
Олеся розповідає, що працювала над цікавим італійським проєктом «Матільда ді Каносса», який втілився у авторську виставку художніх робіт, присвячених Матільді Каносській.
– На тій горі, в Каноссі, де я мала виставку, відгукнулося Україною, – розповідає художниця. – Велика Графиня Тосканська – Матільда ді Каносса була головною італійською прихильницею папи Григорія VII у його протистоянні з імператором Священної Римської імперії Генріхом IV. На цій горі майже тисячоліття тому – два роки проживала Євпраксія Київська (Адельгейда), яка була онукою великого князя київського Ярослава Мудрого, дочкою Всеволода Ярославича, сестрою Володимира Мономаха, імператрицею Священної Римської імперії.
Саме їй Генріх IV — імператор Священної Римської імперії, зачарований її вродою, запропонував руку та серце. Але доля молодої жінки склалася драматично. І Матільда Каносська зіграла значну роль у житті Євпраксії, звільнивши її з веронської в’язниці від жорстокого Генріха IV і прихистивши в замку, руїни якого досі збереглися на цій горі. Це було, як дотик до вічності, пов»язаної з глибокою історією нашої держави,-каже мисткиня.
Минулоріч Олеся Гудима брала участь у благодійному фестивалі Ukrainian Cultural Festival & Fundraiser в американському Портленді, в благодійних аукціонах Тернополя та Рівного. Презентувала Україну і на найбільшому книжковому ярмарку у Франкфурті, долучившись до проєкту «Листівка добра». З її картини «Дерево життя» організатори зробили репродукцію і листівку продавали, збираючи кошти на лікування дітей з особливими потребами.
– Для мене важливо зараз довести, що українське мистецтво сучасне і дуже важливо і символічно показувати Україну через мистецтво. Адже люди відчувають не тільки те , що бачать очима, а й те, що підказує серце з душею. Мистецький фронт дуже важливий, бо кожна картина передає український дух, українську ідентичність. розповідає про те, що Україна може дати людству, що Україна може принести Європі – не тільки отримувати, але й давати, – і через те наша рідна земля також заслуговує на підтримку. Мрію про захищеність. Вона потрібна зараз всім людям, які живуть в Україні. Серію « Анголів миру для України», які розлітаються світом, малюватиму, поки не закінчиться війна. Так хочеться їх зібрати і сфокусувати їхню силу на нашу землю, на нашу перемогу над окупантом-агресором. Вірю, що світло переможе темряву.
Авторка: Людмила ОСТРОВСЬКА
