Діти з Донбасу на Тернопільщині танцювали банс «Україна – єдина»

Дев’ятого липня у Збаражі побувало 26 дітей та четверо дорослих з міста Велика Новосілка Донецької області, що розташовано у 40 кілометрах від Мар’їнки. Це – школярі та вчителі Великоновосілківської школи. Хлопчки та дівчатка віком від 10 до 16 років приїхали пізнати Тернопільщину, побут і культуру «західняків». Усі вони із сімей учасників АТО та соціально незахищених категорій.
У Збаразькому замку дітей зі Сходу бансом «Україна – єдина» зустріли вихованці літнього табору «Веселі канікули з Богом», який діє на парафії церкви Христового Воскресіння міста Збаража, аніматори «Школи християнського аніматора» та учасники християнської молодіжної спільноти «Знамення». Танцювальний флешмоб так сподобався дітям з Донбасу, що вони радо зголосилися навчитися рухатися так само. Кілька хвилин майстер-класу і банс «Україна-єдина» на подвір’ї старовинного князівського замку діти Сходу і Заходу танцювали уже разом. Більше того, вчителі та учні Великоновосільківської школи твердо вирішили, що обов’язково покажуть цей банс своїм землякам на святі Першого дзвоника.
Як розповіла головний спеціаліст Тернопільського ЦСССДМ Надія Лисак, на Тернопільщині діти з Великої Новосілки уже тиждень і за цей час побували у Кременці, Почаєві, Теребовлі, на Борщівщині у перечрі «Оптимістична». У Тернополі в «Подолянах» каталася на ковзанах, а у арт-кафе «Коза-Дереза» вчилися робити ляльки-мотанки, які повезуть до себе додому. -Варто зазначити, що коли діти їхали сюди, – зауважила Надія Михайлівна, – то побоювалися, що до них можуть погано ставитися через донецьку приписку. Але переконалися, що на Тернопіллі ніякого негативу до жителів Сходу не має. Навпаки – їх тут зустрічають радо і дарують море позитивних емоцій.
-Мені дуже сподобалися мальовничі краєвиди Тернопілля, пам’ятки історії та архітектури, європейськість та чистота на вулицях, – каже десятикласниця Великоновосілківської школи Ольга Бариш, – але найбільше добротою та відкритістю вразили люди. Усюди, де б ми не були, нас зустрічають, як своїх рідних. Зізнаюся, переживала, що нас можуть звинувачувати в тому, що зараз нас на Сході війна, що через нас гинуть ваші сини, батьки чоловіки. Але переконалася в протилежному і, повернувшись додому, розкажу про це рідним, друзям і знайомим.
Емоції вчительки української мови та літератури Великоновосліківської школи Ірини Лапенко, були, як кажуть, на обличчі. Жінка не стримувала сліз радості, дивлячись як танцюють, спілкуються діти Сходу і Заходу на подвір’ї Збаразького замку. Вона запропонувала обмінятися їм телефонами, контактами у соціальних мережах, аби продовжити знайомство і підтримувати зв’язки. – Я не вперше у Західній Україні, але вперше на Тернопільщині, – каже Ірина Лапенко. – Позитивні емоції переповнюють серце, а наші діти, навіть, не хочуть їхати додому. Їм тут усе подобається.
-Ми знали, що на Тернопіллі добрі люди, – долучається до розмови вчителька англійської мови Великоновосліківської школи Тетяна Прокопчук, – але не думали що настільки доброзичливі та гостинні. А ще ви дбаєте про свою культуру, на відміну від нас, «східняків». Нам у вас є чому повчитися.
На згадку про перебування у нашому краї голова райдержадміністрації Анатолій Качка та міський голова Збаража Роман Полікровський подарували гостям з Донбасу невеликі презенти. А після екскурсії виставковими залами Збаразького замку на дітей зі Сходу та їхніх наставників чекав смачний обід та цікаве спілкування з ровесниками у заміському таборі «Сокіл», що в Чорному Лісі.

Оксана РОМАНКО, Народне Слово